09 жовтня 2020, 06:00
Птахи й тварини, квіти й овочі, - все це, немов живе, на полотнах 29-річної кропивничанки Оксани Калюжної. Найцікавіше, картини художниця пише не фарбами чи олівцями. Цілісне зображення – обман зору. Все це – колажі, складені з різнокольорових глянцевих картинок. Їх Оксана вирізає зі старих журналів. Наче пазли, складає довгими вечорами і мріє, що особливий стиль знайде свого поціновувача. Про роботу й натхнення, мрії та пошуки себе, жінка розповіла журналістці Точки доступу.
Народилася Оксана Калюжна в Новгородці. У Кропивницькому вчилася на кафедрі образотворчого мистецтва педуніверситету імені Володимира Винниченка. По завершенню отримала червоний диплом, яким дуже пишається. Ще з дитинства їй пророчили майбутнє художниці.
Оксана Калюжна
Якось так з дитинства пішло, що я інших варіантів і не розглядала. Мені казали, що я в рік вже чортиків малювала, які на людей зовсім були схожі. Тато мій відомий на Кіровоградщині художник Вишніченко Ігор Борисович. Вчився в Харківському художньому училищі. Працює в напрямку реалістичного живопису. Переважно пише олійними фарбами. Він викладав, до нього учні додому приходили, то і я була серед них. Навчальна програма в мене постійно перед очима була, відточувалася, - розповідає Оксана.
Робота Ігоря Борисовича
Тато привчав доньку до мистецтва, навчив її азам малювання, був і головним критиком, і головним натхненником. Тепер, радіє Оксана, батько не гребує спитати у доньки поради.
Я і протестувала відносно того, що хочуть мене віддавати на мистецький, мені ще література подобалася, українська мова. Але все одно пішла здобувати художню освіту. Тоді був підлітковий вік, максималізм, а зараз не жалкую про зроблений вибір. Працювати влаштувалася також по спеціальності – роблю воскові скульптури, які потім відливають зі срібла. Після декретної відпустки планую продовжити працювати, - каже художниця.
Додає, що мама, на відміну від чоловіка й доньки, людина «більш земна». Наразі жінка працює бухгалтером. Вона, зізнається Оксана, завжди може повернути своїх мрійників до реальності. А це творчим людям інколи не завадить.
Рідні творчі пориви Оксани підтримують. Особливо пишається талантами дружини чоловік Станіслав.
Якщо треба кума привітати – я роблю подарунок. Він завжди й на роботі хвалить, розповідає, що дружина в нього малює… Сам займається перекладами з англійської і німецької, але творчість любить, - каже Оксана.
Творчий тип мислення, говорить художниця, накладає відбиток на все життя:
Я ніколи не дружила з цифрами: найнижча оцінка, «притягнута за вуха», в мене була саме з математики. Ніколи не рахую комуналку. Навіть решту в магазині не порахую вірно. За кермо авто я боюся сідати, бо дуже розсіяна, завжди в хмарах літаю. Але чоловік звик, та й в побуті все більш-менш.
Щодо професійних ревнощів до колег, частково вона є, - розповідає мисткиня. Такі почуття викликають вміння інших працювати в профільних комп’ютерних програмах, їй це дається нелегко:
У програмах для фотошопу багато хто працює, на льоту ловлять, виходить. Мені це дуже важко, краще щось сісти руками зробити, це я вмію і залюбки роблю. От щодо людей, які і творчі, і вміють з технікою працювати, не те, щоб ревнощі, а прямо респект.
Художня техніка, в якій працює кропивничанка, відносно нова для Кропивницького. У світі ж вона широко відома. Робити колажі можна з будь-яких матеріалів: паперу, ґудзиків, клаптиків тканини, дерева. Цікаво комбінувати різні текстури. Оксана робить колажі з паперу. Різнокольорові шматочки вирізає з журналів. Знайомі, знаючи таке захоплення молодої жінки, приносять їй додому макулатуру.
Батько працює олійними фарбами, мені теж подобається живопис, але я хотіла бути впізнаваною, - говорить Оксана. – Зі студентства займалася колажами. І дипломні - натюрморти, робила в цій техніці. Першим був абстрактний портрет – таке завдання поставили нам в університеті. Показали приклади робіт і одним із варіантів був схожий колаж. Мені дуже сподобалося. Почало виходити наче само-собою, і досі я роблю такі роботи.
Робота над однією картиною триває близько місяця. Працювати швидше не виходить – вдень жінка займається дворічним сином, мистецтвом – лише ввечері. Зберігаються такі колажі довго. Головне – аби на картину не потрапляли прямі сонячні промені.
Я нариваю, так сказати, палітру кольорів. Листаю журнал, рву, до прикладу, всі червоні шматочки, аби пришвидшити процес. Бо раз за разом шукати окремий колір – це надто довго. Потім з різнокольорових купок складаю картину. Невід’ємна частина роботи – прибирання після занять творчістю. Спеціального робочого місця в мене немає. Сіла затишненько, подушку підмостила, чаю наварила, сьорбаю і працюю, - сміється Оксана.
Монотонна робота художниці не набридає. Частіше за все свої роботи кропивничанка дарує. Її колажі є навіть за кордоном. Якщо й продає картини, за мінімальну ціну. Ділиться: українці не звикли витрачатися на мистецтво, та й рівень доходів часто не дозволяє. А є роботи, які не продала б за жодні гроші:
Картина з лелеками – це в мене як талісман чи оберіг. Як хотіли дитину, як це все думалося, зважувалося, почала цю роботу. Переїзд, ремонт вона пережила. Потім я її домучила, оформила і почепила. Якраз тоді наші лелеки нам принесли дитину. Ця картина для мене дуже цінна.
Окрім складання колажів, Оксана практикується у флористиці.
Спочатку робила фруктові букети, зараз - із живих квітів, але найбільше подобається з сухоцвітів. До абсурду доходить: їдемо з чоловіком по дорозі, я кричу, щоб зупинив терміново, бо побачила там якусь квіточку, яка сушиться і зберігається добре. І побігла збирати десь у степу при дорозі. Частину замовляю через інтернет, - каже кропивничанка.
З українських митців надихають Архип Куїнджі, Микола Пимоненко. Подобаються й зарубіжні сучасні колажисти Дерек Горс і Патрік Бремер.
День художника, зізнається, святкувала ще в студентські роки. Спілкування з друзями – теж натхнення, його зараз не вистачає. Зараз про свято і забути може – багато клопотів. Принагідно дякує своїм викладачам та вітає їх із прийдешнім святом.
В ідеалі в майбутньому я б хотіла відкрити свій магазин-салон. Це був би флористичний магазин, прикрашений картинами, - мріє Оксана.
Додає, хоче, щоб творчі професії в Україні були більш поціновані, а земляки мали можливість не обирати між необхідним і прекрасним.
Читайте також: Телескоп власними руками та любов до неба: у Кропивницькому авіатор навчає школярів астрономії (ФОТО)
Читайте також: Добро у відповідь: YouТube-блогер із Кропивницького проводить соцексперименти та займається благодійністю
Головне сьогодні
