Вбивця таксиста

Вислів «лихі дев’яності» міцно увійшов в історію новітньої України. Однак він виник не раптово. Злочинність існувала завжди, та, мабуть, буде існувати і в майбутньому. У часи перебудови в Радянському Союзі, розпочатої колишнім першим та останнім Президентом СРСР Михайлом Горбачовим, кримінал глибоко пустив свої коріння в суспільстві, щоб потім пишно розквітнути.

Розповім про один із епізодів з життя Світловодського карного розшуку в ті роки.

22 жовтня 1989 року ввечері на телефон «02» м. Світловодська поступив дзвінок про стрілянину на вулиці Постишева. Трохи пізніше, вже з міської лікарні, повідомили, що з тієї вулиці доставили тяжко пораненого чоловіка. Майже одночасно на місце пригоди виїхали оперативники, а в лікарню виїхав черговий слідчий Володимир Симоненко. Поранений майже не розмовляв, оскільки знепритомнів. Прибулому правоохоронцю спочатку відмовили в зустрічі і розмові з пацієнтом, але Симоненко все ж зумів умовити лікарів поставити хоча б одне запитання. Повагавшись, вони зробили виняток для слідчого.

– Гаразд, тільки одне питання. У Вас дві хвилини.

В присутності медпрацівників, які робили свою справу, слідчий запитав незнайомця:

– Що з вами сталося? Хто стріляв, назвіть прізвище чи ім’я?

За декілька секунд поранений потиснув плечима. Симоненко зрозумів, що той не знає стрільця. Для переконливості офіцер уточнив:

– Ви не знаєте його?

Поранений на цей раз похитав головою.

– А хто знає стрільця?

– Кадоль, – пошепки по складам відповів чоловік.

Через силу поранений розповів, що він таксує на залізничному вокзалі, до нього в автомашину сіли троє ромів та попросили відвести їх у Світловодськ. Посадив їх в авто його знайомий Кадоль.

Коли вони заїхали у місто, довго кружляли по його вулицям, і водій зрозумів, що щось тут не гаразд: пасажири були злі, знервовані. Побачивши біля одного з дворів багато людей, таксист вирішив зупинити автомобіль та підбігти до них. Коли біг, почув постріл, біль і втратив свідомість.

Чоловік показав слідчому на свій золотий перстень на руці і через силу промовив:

– Доньці моїй передайте.

На цьому розмова припинилась, і пораненого відвезли в операційну, де він через деякий час, на жаль, помер. Рана виявилася не сумісною з життям. Тим часом оперативники, які щойно прибули на місце пригоди, дізналися від свідків, що були гостями на весіллі, яке відбувалося недалеко від місця трагедії, що неподалік від них нещодавно зупинилася чорна «Волга». З автомашини вискочив водій і побіг від неї. А через кілька секунд в нього раптово почав стріляти один із пасажирів.

– Пробігши декілька метрів, водій впав, – розповів перший свідок.

– Коли ми підбігли до нього, він лежав спиною догори, з лівого боку йшла кров, яка залила всю його сорочку. Ми відразу викликали швидку, – доповнив інший свідок.

До незнайомця підійшли інші люди. Хтось із них, можливо, мисливець, припустив, що скоріше за все стріляли з обрізу мисливської рушниці. Оперативники почали розпитувати чи хтось запам’ятав державні номери автівки. Але марно. Свідки тільки запам’ятали, що були полтавські держномери. Дехто із свідків невпевнено називали деякі цифри, але потім поясняли, що вони, можливо, помиляються. Але всі твердили наступне: той, хто стріляв, швидко сів у «Волгу» і на шаленій швидкості чкурнув.

Опитуючи свідків, оперативники таки знайшли чоловіка, який записав номери «Волги». Про це негайно оперативна група проінформувала оперативного чергового по Світловодському міськрайвідділі, який в свою чергу орієнтував пости ДАІ Світловодська та Кременчука, патрульно- постову службу, яка чергувала по місту, а також міліцію прилеглих районів.

В той час стаціонарних постів ДАІ було більше, ніж зараз. На дорозі, яка з’єднує Світловодськ з Кременчуком, на першому міліцейському посту біля Кременчуцького мосту помітили розшукувану «Волгу», але водій на вимогу міліціонерів не зупинився. Тому правоохоронці негайно про це проінформували сусідній пост. З другого боку мосту подальший рух автомобілю перегородили вантажівкою. Але втікач спритно об’їхав вантажівку через тротуар та помчав далі. Працівникам міліції довелося відкрити вогонь із табельної зброї. Деякі кулі влучили в автівку, однак це його не зупиняло. Піднята по тривозі «Сирена», кременчуцька міліція, вночі виявила «Волгу», яку злочинець залишив напризволяще біля залізничного депо.

Оглянувши автомобіль, експерти-криміналісти виявили три пробоїни від набоїв пістолета Макарова та вилучили з десяток відбитків пальців рук. На другий день опергрупа Світловодської міліції на чолі з її керівником Миколою Онуфрієвим, його заступником Віктором Басаликом, начальником карного розшуку Миколою Каличем та операми Володимиром Ємченко, Ігорем Ванюхіним та іншими вже о шостій годині ранку були у своїх колег у Кременчуці. Одночасно інша група відпрацьовувала Хмельницький мікрорайон м. Світловодська, де компактно мешкають місцеві роми. Затримали кілька із них за збут наркотичних речовин та встановили причетність до крадіжок приватної власності. Але головні події розгорнулися в Кременчуці.

Разом з оперативними працівниками карного розшуку м. Кременчука вдалося встановити особу чоловіка з прізвиськом Кадоль. Це був раніше засуджений, а тепер ніде не працюючий наркоман. Знайшли і оселю, де він міг перебувати. За нею встановили непомітне спостереження. В другій половині дня Кадоль вийшов на подвір’я та попрямував до центру міста. Спостереження продовжили, водночас фіксуючи його зв’язки, оскільки серед них можливо моглаибути особа, причетна до вбивства водія «Волги». Нарешті об’єкт зайшов на спортивний майданчик, де було багатолюдно. Відійшовши від натовпу, він витягнув з кишені поліетиленовий пакет, взяв із нього суміш та почав крутити з неї щось на зразок саморобної цигарки.

Микола Онуфрієв, порадившись з колегами, вирішив затримати Кадоля разом з двома його спільниками, які також закурили, як потім з’ясували експерти, анашою. Разом з Басаликом та Каличем вони затримали наркоманів та при свідках вилучили в нього пакунок з наркотичним зіллям. Затриманих доставили в Світловодськ та помістили до ізолятора тимчасового утримання.

На здивування слідчих, Кадоль несподівано розв’язав язика, і розповів про всі події на залізничній станції минулої доби. Зокрема, як до нього підійшла компанія ромів, з одним з яких він нещодавно познайомився. Це був ватажок, який про себе розповів, що днями звільнився з в’язниці у Вінниці. Йому була потрібна автівка, щоб дістатися до Світловодська. Кадоль запропонував знайомого водія «Волги», який до речі, був неподалік від них. Вони разом підійшли до нього.

– Братан, підвези моїх кентів до Світловодська. Вони з тобою розрахуються так, що ти не пожалкуєш! – звернувся до водія Кадоль.

Що було далі, йому невідомо.

– Я вам розповів, як на духу, відпустіть мене. Обіцяю допомогти затримати цих циганів, – ось так закінчив Кадоль свою розмову з міліцією.

Коли Калич почув розповідь Кадоля про звільнення ватажка рома з тюрми, перед його очима, як блискавка, виникло орієнтування, яке він прочитав в черговій частині Кременчуцького міськвідділу міліції. А там повідомлялося, що розшукується група циганів за вчинені розбійні напади і вбивства громадян. Серед них – Каблуцький Алеко. Ось тут трохи я відволічусь.

До роботи в карному розшуку Микола Калич з 1981 по 1985 рік працював старшим дільничним інспектором в одному із мікрорайоні м. Світловодська. На його території мешкала циганська сім’я. Чоловік постійно знущався над своєю співмешканкою. Були у них двоє діточок. Він згадав, що в кінці 1984 року за нанесення тілесних ушкоджень співмешканці рома засудили. На цьому його слід зник.

– Невже це збіг прізвищ? Невже це той самий? – ці думки не покидали голову Калича ні на мить.

Про свою підозру він повідомив Басалику, який уважно поставився до цього. Калич вирішив підняти облікову форму у паспортному відділі на співмешканку засудженого та дізнатися, на кого записані її діти. Коли йому показали вищезгадану форму, все стало на свої місця. В графі батько дитини було вказано Алеко Каблуцький. Співпало! Нарешті натрапили на слід…

…Йшов третій день пошуку злочинців. Версія Калича про причетність до вбивства водія таксі Каблуцького знайшла своє підтвердження й з іншого боку. На дзвінок Басалика у Вінницьку тюрму, з питанням хто із ромів в останній час звільнявся, йому відповіли: Каблуцький.

Пошук вбивці вийшов на фінішну пряму. Не встигли вартові порядку намітити план заходів по розшуку Каблуцького, як в чергову частину прийшов місцевий мешканець із заявою, що від нього невідомі вимагають гроші. Якщо він їх не дасть, незнайомці пообіцяли розправитися з сім’єю.

– Гроші я повинен передати через годину біля входу до турбази «Славутич», – сказав він.

Працівники правопорядку розмірковували, як швидко провести заходи з затримання вимагача. Заявник нервував і сказав:

– Я трохи зібрав грошей, але обмаль.

– Заспокойтесь, шановний, ми все зробимо щоб вас та ваших близьких ніхто не чіпав. Зачекайте у нас, – відповів начальник карного розшуку Калич.

Начальник міськрайвідділу Микола Онуфрієв дав розпорядження терміново направити працівників міліції за місцем проживання заявника та його близьких родичів для забезпечення їхньої охорони. Інші – найбільш підготовлені в оперативному плані – стали готуватися до затримання. Були охоплені підходи до турбази, а Калич, який очолив групу захоплення, разом з кількома оперативниками, переодягненими в спецодяг лікарів, зі «швидкої» вели спостереження біля турбази. Заявник отримав «ляльку» із грішми та став чекати біля турбази під прикриттям працівників карного розшуку.

В тривозі пройшло півгодини, година, друга, але ніхто не підійшов до заявника. І взагалі нічого підозрілого не відбувалось. Швидше всього, це був чийсь розіграш. Керівник міліції Онуфрієв, майбутній заступник міністра МВС України, генерал-полковник міліції по рації подав команду «Відбій». Але в ту ніч працівники міліції знаходилися на всякий випадок біля заявника та його сім’ї. У цей час Онуфрієв та Басалик підняли особовий склад райвідділу по тривозі, місто було перекрите міліцейськими постами, працювали пошукові групи з метою пошуку Каблуцького та інших членів банди.

Знайшли колишню його співмешканку, яка підтвердила, що її чоловік дійсно звільнився з місць позбавлення волі та декілька днів назад приїхав до неї зі своїми родичами. Вони зараз начебто шукають роботу. Повинні бути в місті або в Світловодському районі. Ведуть себе обережно. Натякнула, що мають при собі зброю.

В місцях можливої появи злочинців виставили засідки. Міліція перейшла на посилений режим чергування, особливу увагу приділяла місцям, де мешкають або перебувають роми. Під спостереженням опинилися і дачні масиви. В ту ніч на гарячому за крадіжки із дачних будинків були затримані і притягнуті до кримінальної відповідальності дві групи молоді, а також декілька наркоманів.

Спрацювали й засідки: біля чотирьох годин ранку були затримані два роми – родичі Каблуцького.. Вони пояснили, що були разом із Каблуцьким у Волгограді, де здійснили напад на сім’ю ромів. Крім цього, вони розповіли про вбивства та пограбування в різних містах країни. Коли вони їхали в потязі з Волгограда, то вже розуміли, що Каблуцький від вбивств озвірів і може не вагаючись вбити кожного з них, якщо вони відмовляться виконувати його накази. Змовившись між собою, вирішили тікати від Каблуцького, і коли той спав, вони в Кременчуці зійшли з потягу, а Каблуцький поїхав далі. На таксі приїхали в Світловодськ, щоб попередити дружину Каблуцького.

…Біля п’ятої години ранку від працівника ДАІ Володимира Шнайдера, який на одному із постів перекривав місто, по радіостанції отримали повідомлення, що він щойно зупинив «Волгу», яка направлялася в бік Світловодська із Дніпропетровська.

– В салоні молодий чоловік у військовій формі та один ром. Як діяти? – запитав він по рації.

– Їдьте за ними. Ніяких дій. Ми виїзжаємо назустріч вам. Доповідайте в разі непередбаченого, –відповів Онуфрієв.

Разом з Каличем та Басаликом вони негайно направились назустріч «Волзі». Її швидко блокували двома міліцейськими автівками. Як тільки Калич приблизився до «Волги», він відразу впізнав Каблуцького та затримав його. Все пройшло майже без екстриму.

– Каблуцький, де ваші речі? – запитав Калич.

Відповіді оперативник не отримав. Коли оглянули багажник автомобіля, і водій показав на особисті речі рома, то серед них побачили обріз мисливської рушниці, до речі,той самий, із якого, як потім встановлять експерти-криміналісти, і вбили кременчуцького водія три доби тому.

Каблуцький на першому допиті зізнався у вбивстві таксиста. Старший оперуповноважений карного розшуку Володимир Ємченко працював з одним братом Каблуцького – чотирнадцятилітнім юнаком. У слідчого волосся піднялося дибом, коли затриманий зізнався, що він особисто палицями вбив двох старих ромів. Агресія вбивці дещо пояснювалась життєвими обставинами. Під час останньої ходки на зону у Вінниці Каблуцький став «півнем». Ось чому він був дуже злий на всіх, особливо на своїх одноплемінників, які відверто з тих пір ним нехтували, навіть не дозволяли підходити до них і їхніх осель.

Вироком суду Каблуцький був засуджений до розстрілу, а інші учасники банди отримали різні строки ув’язнення. Працівників міськрайвідділу, які брали участь у розкритті злочинів та затримані убивць, нагородили грамотами МВС України та цінними подарунками УВС.

Я розповів один про один епізод із життя відділення карного розшуку Світловодського міськрайвідділу, який в той час дякуючи професіональним знанням першого заступника начальника міськрайвідділу Басалик В.А., та начальника карного розшуку Калич М.І. був одним із кращих відділень розшуку в Кіровоградській області.

Хочеться відзначити з якою несамовитістю, професіоналізмом працював весь особливий склад райвідділу. В ті часи працівники карного розшуку головною ціллю бачили розкриття злочину незважаючи на те, що працювали без відпочинку та сну, рідні їх не бачили днями – це було їхнє призвання.

Веніамін Янішевський

полковник міліції у відставці,

член громадської Ради УМВС області.