Відчути землю під ногами: як Терапевтичний сад у Кропивницькому допомагає в реабілітації дітей з інвалідністю

Наталія Москаленко працює помічницею вихователя в Кропивницькому міському центрі комплексної реабілітації та надання соціальних послуг для осіб з інвалідністю (далі — центр). У цьому центрі вже 10 років ходить до груп її син. Вони переїхали до міста з села, бо там хлопчик не мав можливостей розвиватися. Наталія шукала місце зі спеціалістами, які могли підказати, що робити.

Центр відкритий з ранку до вечора, тож Наталія має змогу працювати повний робочий день. За її словами, батькам таких дітей непросто знайти роботу: часто дітей нікуди подіти, і батьки вимушені залишатися вдома. Нещодавно на території центру створили сад. У ньому синові Наталії найбільше подобається гойдалка.

Кореспондент видання "Доступ. Медіа" побував у цьому саду та поговорив з директоркою центру, психологинею й самою Наталією.

Терапевтичний сад у Кропивницькому

У Кропивницькому центр облаштував терапевтичний сад із сенсорними зонами, грядками й ароматичними рослинами.

Простір розташований на закритій території центру. За словами директорки центру Лілії Місюні, його облаштування коштувало близько 200 000 грн. Чверть цієї суми дали благодійники, решту переважно покрили бюджетні кошти.

Сад призначений насамперед для дітей з різними видами інвалідності, які ходять до центру. Діти користуються ним по-різному: одні ходять босоніж по різних матеріалах, інші сидять у гамаках і коконах, ще хтось доглядає за рослинами. Психологиня центру Вікторія Сенчук каже, що за короткий час після відкриття діти стали спокійнішими, а їхній настрій покращився.

Що таке терапевтичний сад

Терапевтичним садом називають місце, де для відпочинку й відновлення використовують природу й сенсорні методи: рослини, запахи, різні поверхні під ногами, догляд за грядками. Такі сади влаштовують так, щоб людина могла відчути їх зором, дотиком, нюхом і слухом.

Власних вимірювань у центрі поки немає, тому подивимося, що про такі сади кажуть науковці. У дослідженні, яке опублікував журнал Landscape and Urban Planning, взяли участь дорослі працівники й студенти університету в Окленді (Нова Зеландія). Їх розділили на три групи. Одна чотири тижні раз на тиждень по 30 хвилин була в сенсорному саду, друга стільки ж часу проводила на міській площі, а третя жодних занять не мала: з нею порівнювали результати. У тих, хто був у саду, знизився рівень стресу, покращилися самопочуття й продуктивність. Щоправда, за стресом різниця була на межі статистичної значущості, тобто не дуже надійною. На площі значущих змін не було.

Для дітей є науковий огляд: це робота, у якій дослідники зібрали й проаналізували результати багатьох окремих досліджень. Його опублікував журнал JAMA Network Open у 2023 році. Автори вивчили 24 дослідження за участі 717 дітей з аутизмом. Вони дійшли висновку, що в дітей, які ходили на групові заняття на природі з відпочинком і навчанням через досвід, на короткий час покращувалися сенсорні, соціальні та поведінкові показники. Покращення емоційного стану дослідники не виявили й закликали проводити надійніші дослідження.

Ці роботи не про сад у Кропивницькому, але вони показують, що ідея таких садів має наукове підґрунтя: перебування на природі й сенсорні методики можуть знижувати стрес і допомагати сенсорному та соціальному розвитку.

Що є на території

Територію облаштовували поступово. Директорка розповіла, що у 2025 році за гроші міжнародних благодійників зробили спортивний майданчик, а цього року центр додав лавки та зони для відпочинку й посадив рослини. Майданчик адаптований: на ньому прогумовані плити, а пісочниця має заїзд для крісел колісних. За словами директорки, до облаштованих зон можна під'їхати на кріслі колісному.

Вікторія Сенчук розповіла про чотири сенсорні зони: килимкову доріжку та ділянки з шишок, гальки й кори дерев. Діти торкаються матеріалів і відчувають їхню текстуру й температуру. За словами психологині, це допомагає краще відчути власне тіло та тримати рівновагу.

Психологиня пояснила, що 15–20 секунд стояння на таких поверхнях допомагають перемкнути увагу, а напруга знижується. Вона додала, що так можна робити й удома.

На ароматичній грядці ростуть базилік, м'ята, меліса й естрагон. Навесні в центрі планують додати й інші рослини. Частину рослин купили, частину принесли з дому працівники. За словами директорки, більшість прижилася. Крім того, працівники висадили близько 100 кущів троянд і 50 кущів лаванди.

У саду є високі грядки. Навесні діти садили там огірки й помідори, влітку зривали їх і робили салати в групі. Тепер на грядках росте мікрозелень гірчиці. Діти працюють маленькими інструментами, поливають рослини з лійок і можуть скуштувати те, що виросло. Зараз вони збирають насіння чорнобривців, щоб посадити його навесні.

Ще в саду є гамаки, підвісні гойдалки-кокони, будиночок для комах і поїлки для птахів. Центр планує зробити вуличні тренажери на прогумованих плитах, а навесні додати ще одну сенсорну зону з каштанів. Для цього каштани зараз збирають і сушать. На зиму хочуть поставити годівнички для птахів і будиночки для білок, щоб діти могли за ними спостерігати.

Хто користується садом

Центр працює з дітьми з різними видами інвалідності. Вікторія Сенчук розповіла, що сама працює переважно з дітьми з аутизмом і ДЦП, а раніше працювала й з дітьми із синдромом Дауна. За її словами, до центру може прийти будь-яка дитина з інвалідністю, тому сад не розрахований на одну групу.

Для груп денного догляду є окремий час для прогулянок. Діти, які приходять лише на заняття до фахівців за державною програмою реабілітації, можуть бути в саду цілий день, розповіла Наталія Москаленко.

У саду проводять індивідуальні й групові заняття психолога та реабілітолога. Старші підопічні відділення для людей після 18 років вчаться там побутових навичок: підмітають територію й згрібають листя. У відділенні раннього втручання діти до 4 років гуляють у саду з мамами до занять і після них.

Ідея — з Києва

Ідею для створення саду в центрі запозичили з Києва. За словами Лілії Місюні, взірцем став подібний сад у Національному комплексі "Експоцентр України", який у Києві відомий як ВДНГ. Вона зазначила, що там теж є високі грядки, ароматичні рослини й сенсорні квадрати.

За описом на сайті комплексу, його терапевтичний сад є публічним простором для сенсорного розвантаження та відновлення. Його створили насамперед для військових, ветеранів і ветеранок, але він відкритий для всіх відвідувачів. У саду є зона для садової терапії, йоги й ерготерапії, адаптивний спортивний майданчик, простір для арттерапії та дитяча зона.

Сад у Кропивницькому натомість закритий і розрахований насамперед на дітей з інвалідністю.

Що кажуть фахівці й батьки

Вікторія Сенчук каже, що діти по-різному реагують на матеріали. Одні ходять по камінцях, інші по шишках, а дехто просто тримає їх у руках і перебирає. За її словами, активні діти тут заспокоюються.

Мета її роботи як психолога не в тому, щоб навчити дитину рахувати, а в тому, щоб допомогти їй спілкуватися й спокійно почуватися в громадських місцях, наприклад у магазині, де пищать каси. Центр працює лише за апробованими й акредитованими програмами й методиками, наголосила вона.

Наталія Москаленко розповіла, що діти в саду досліджують природу: пробують на дотик гладкі камінці й пісок. Дехто сидить і перебирає камінці або гойдається в коконі, і це їх заспокоює.

Зовнішню експертну оцінку такому простору в коментарі журналісту видання “Доступ. Медіа” дала ерготерапевтка Анастасія Андрощук. Вона зазначає, що цінність сенсорного саду не варто зводити лише до впливу різних поверхонь на сенсорні системи чи зниження напруги:

“З погляду ерготерапії, для мене це насамперед простір для участі, дослідження та повсякденної діяльності, а сенсорний досвід є важливою частиною цього процесу”.

За словами ерготерапевтки, головна перевага конкретного простору полягає в тому, що дитина стає учасником реального життя: взаємодіє з природою, іншими дітьми та середовищем, у якому є сенс, вибір і можливість діяти.

Особливо важливо, на її думку, що такий простір доступний дітям із різними видами інвалідності, зокрема тим, які користуються кріслами колісними, створюючи умови для спільного досвіду незалежно від мобільності.

Коментуючи можливі побутові нюанси на кшталт алергій чи гігієни, Анастасія Андрощук зауважила: ризики існують завжди, проте безпека — це питання ракурсу, адже діти все одно виходитимуть у зовнішній світ за межі закладу.

Довідково: Ерготерапія — галузь медицини та реабілітації, яка допомагає людям відновити навички, необхідні для повсякденного життя, праці, навчання та самообслуговування.

Як зібрали гроші на сад

Чверть вартості саду дали благодійники: мама загиблого військового Максима Жукаріна та місцева йогиня Марія, яка провела благодійне тренування, на якому зібрали кошти. Гроші на троянди, лаванду й ароматичні рослини діти та працівники центру виручили на благодійних ярмарках і майстер-класах.

Майданчики, лавки й гойдалки купили за бюджетні гроші. Директорка пояснила, що власні кошти центру теж бюджетні: це гроші за послуги, які центр надає дітям. Постанова Кабміну № 309 від 27 березня 2019 року затверджує порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення реабілітації дітей з інвалідністю: держава оплачує реабілітаційні послуги для дитини, а заклад, який їх надає, отримує відповідну компенсацію.

У центрі можуть займатися діти з різних куточків України. За словами директорки, дітям громади центр надає реабілітаційні послуги за постановою Кабміну № 31 від 19 січня 2022 року, яка затверджує Порядок здійснення реабілітаційних заходів в Україні, і ці послуги оплачує місцевий бюджет. Соціальні послуги для дітей з інвалідністю теж оплачує місцевий бюджет.

Що потрібно для догляду

Крім грошей, сад потребує праці. Директорка розповіла, що працівники самі садили троянди й лаванду, а батьки приходили на суботники. Пісок для піщаної зони привозили самі, а шишки збирали з дітьми в парку. Територію прибирають два двірники.

Щоб сад пережив зиму, його треба підготувати. Камінці доведеться накрити або прибрати, а кору сховати, щоб вона була суха. Під сенсорними квадратами лежить агроволокно, щоб там не проростала трава. Килимкові зони зйомні, їх прибирають під час дощу. Троянди діти накриватимуть опалим листям. Взимку, за планом центру, діти годуватимуть птахів і спостерігатимуть за білками, а старші підопічні згрібатимуть листя.

Лілія Місюня вважає, що такі простори мають бути й у публічних місцях міста, але за ними потрібні нагляд і відповідальна людина. Як приклад вона навела інклюзивний майданчик у парку "Ковалівський": за її словами, обладнання там зіпсували вандали. Територія центру закрита й перебуває під наглядом.

Майданчик у Ковалівському парку

Про майданчик у парку "Ковалівський" "Доступ. Медіа" писав раніше. Його відкрили 18 квітня 2019 року як перший інклюзивний дитячий майданчик в обласному центрі. Встановити його вдалося завдяки ініціативній групі мам із ГО "Серце матері" за підтримки тодішнього народного депутата. Діти у кріслах колісних могли там гойдатися, спускатися з гірки й гратися в пісочниці.

У вересні 2019 року невідомі пошкодили частину гойдалок. У серпні 2024 року Кропивницька окружна прокуратура скерувала в суд позов через те, що міська рада не проводить інвентаризацію й паспортизацію цього майданчика. Він перебуває на балансі управління молоді і спорту. За даними прокуратури, виконавчий комітет ухвалив рішення про паспортизацію й інвентаризацію 9 вересня 2024 року.

Наразі цей майданчик перебуває в занедбаному стані.

Що буде далі

Сад ще не завершений, а перша зима для нього попереду. Поки що в центрі не мають вимірювань, які б показали вплив саду на дітей, тому судити про нього можна лише зі слів працівників центру та батьків вихованців закладу. Вони говорять про позитивне ставлення дітей до саду.

Такі простори, як цей, адаптовані до потреб людей з інвалідністю, можуть бути частиною реабілітації та щоденного життя. Важливо, щоб такі місця з'являлися не лише в окремих закладах, а й у відкритих громадських просторах міста та інших населених пунктів України. Для цього потрібні фінансування, належний догляд, доступність і розуміння потреб людей, для яких ці простори створюють.

Читайте також: Пам'ятник Леніну, який вивезли з Ковалівського парку в Кропивницькому понад 12 років тому, так і не розшукали: що відомо