15 серпня 2023, 19:00
Попри повномасштабну війну в Україні продовжують відкриватися нові підприємства. За офіційними даними, перше півріччя 2023 року показало оптимістичну картину українського ринку в частині створення нового бізнесу. Стабільні реєстрації українських юридичних осіб та ФОПів відновилися до рівня, який був до 24 лютого 2022 року. Порівняно з аналогічним періодом минулого року, це більше на 12 % юросіб та 45 % ФОП. Та все ж війна диктує нові виклики та змушує шукати рішення для нових проблем. Точка доступу поспілкувалася з двома підприємцями з Кіровоградщини, які відкрили власну справу під час війни, та розпитала про їхній досвід.
Українські підприємства щодня відчувають на собі наслідки війни. Це й непередбачувані зупинки в роботі в умовах постійних відключень світла з жовтня до лютого. А регулярні загрози ракетних атак чи ударів дронів несуть ризики як для бізнесів, так і для кожного з нас. Безумовно, ці виклики – лише вершина айсбергу.
Всі ці аспекти мають негативний вплив на бізнес у будь-якій сфері. Тож підприємці з Кіровоградської області Марина Дейкун та Михайло Сандул розповіли, як під час війни розпочинати власну справу.
Марина Дейкун виграла грант "ЄРобота" на 250 тисяч гривень та створила лавандову ферму у селі Федорівка Кропивницького району. Говорить, саме ті кущі, які висадили цьогоріч, були придбані за грантові гроші.
Марина Дейкун із родиною. Фото Марини Дейкун
Ідею створення лавандового поля, зізнається пані Марина, виношувала кілька років.
Ідея вже була давно. Та все таки ще мала сумніви. Коли восени спробувала переробити лаванду, отримала з неї готову продукцію й перших клієнтів, вирішила втілити цю мрію.
Про грантову програму "ЄРобота" – це допомога від держави на відновлення або створення власного бізнесу – Марина дізналась рік тому.
Після нового року таки наважилася подати заявку. Вона написала бізнес-план, сформувала бюджет проєкту й подала в "Дії". Потім розповіла фахівцям служби зайнятості про ідею заснування власної "лавандової" справи та її мету – а це створення нових робочих місць, сприяння своїй територіальній громаді у розвитку "зеленого туризму". Її бізнес-план оцінили й визнали перспективним та креативним.
Відтак цьогоріч у Федорівці висадили лавандове поле, озеленили локацію, висіяли газонну траву, закупили дикий виноград для зеленої огорожі. Також встановили велику садову гойдалку. А для відпочинку на свіжому повітрі закупили крісла-мішки.
Фотозони біля лаванди. Фото Марини Дейкун
Пані Марина розповідає, що здебільшого приїжджали туристи з Кропивницького та навколишніх населених пунктів – Компаніївки, Бобринця. Також були з Черкас, Знам’янки, Олександрії й Кривого Рогу. Загалом, за її словами, за півтора місяці локацію відвідали близько 2000 гостей.
Були і групи, і самі приїжджали, і сім'ями. Деякі відвідували по три-чотири рази. Родина з сусіднього села спочатку сама була, потім батьків привезли, потім – дітей. А коли приїхали вчетверте, я вже сказала, що в них безліміт і можуть безкоштовно приїжджати скільки хочуть.
Підприємиця розповідає, що за час активного туристичного сезону зіткнулися з певними труднощами, які врахують при відкритті локації наступного року:
Наприклад, ми не врахували, що потрібні зони відпочинку для тих, хто хоче після фотосесії затриматися й довше побути на території. Також варто додати, що ця справа – це постійна робота з людьми. Й іноді траплялося так, що дехто приїждав і хотів поле, таке, знаєте, аж за горизонт. А побачивши локацію, розчаровувалися й відкрито висловлювали своє невдоволення.
Лавандове поле зранку, на сході сонця
Після закриття туристичного сезону лаванду вже зрізали, нині вона сохне й потім піде на переробку. З квітів роблять олію. Лаванда – олієвмісна рослина, розповідає Марина. Продавати продукцію буде через інтернет-магазин.
За словами Марини Дейкун, відкриття власної справи – це великий виклик, а особливо – під час війни.
Страшно було. Проте сумнівів, чи варто щось робити, не виникало. Головне – прийняти рішення, мати чіткий план реалізації своїх дій. Можна боятися, але однозначно варто спробувати. Якщо не вдасться одна справа, то спробувати щось інше. Головне наважитися на це й впевнено йти до своєї мети, яку собі поставили.
Наприкінці липня у Кропивницькому відкрився заклад швидкого харчування "Joy kebab". Власник закладу Михайло Сандул став переможцем грантової програми "ЄРобота".
Михайло Сандул. Фото: Віта Банташ
Пан Михайло розповів, що 10 років прожив в Італії. Працював там зокрема й кухарем вуличної їжі. У 2017 році, коли були проблеми зі здоров'ям, повернувся в Україну. Вирішив залишитися в рідному Кропивницькому.
Я маю досвід роботи із закладами «вуличної» їжі в Італії. Тому і виникла ідея заснувати подібний заклад у Кропивницькому. Кухня мені дуже подобається. Я сам показую своїм кухарям приклад, як потрібно працювати, вчу їх. За необхідності – замінюю на робочу місці.
Чоловік упевнений, що сьогодні стрітфуд є лідером харчових інновацій і його популярність в останні роки лише збільшується, а отже і його бізнес матиме успіх.
Фастфуди виходять на новий рівень. Всі між собою змагаються, додають свою родзинку. Я подумав, то може й ми позмагаємося.
Для реалізації власної справи Михайло Сандул почав шукати варіанти фінансової підтримки. З місцевих медіа дізнався про грант "ЄРобота".
Про таку можливість я знав ще живучи в Європі, у них це працює дуже давно.
Подавав грантову заявку двічі. Вперше – в листопаді минулого року. Проте отримав відмову. Після доопрацювання бізнес-плану спробував удачу ще раз. У лютому цього року його проєкт таки оцінили члени грантової комісії.
Від підтвердження заявки до старту проєкту минуло пів року. За цей час Михайло знайшов приміщення, зробив ремонт, закупив та встановив обладнання.
Встановлення обладнання в закладі. Фото з архіву Михайла Сандула
Грант від держави покрив близько 20% від вартості всього проєкту. Решта вкладень – власні фінансові ресурси, говорить чоловік.
Такий грант дуже добре брати на вже існуючий бізнес, який потім будуть розширювати. Для реалізації нового проєкту – важче, тому що на старті суми потрібні значно більші.
Зараз в меню закладу традиційні для фастфуду страви – кебаб, бургери. Михайло додає, для початку запустили в роботу вже відпрацьовані кухарями рецепти. А в планах – додати страви з італійської кухні, які б сподобалася кропивничанам.
Зараз це важко зробити. До прикладу, нещодавно в нашому меню був сендвіч із яйцем, адаптований з італійської кухні. Та його за ці три тижні жодного разу не замовили. Тому я його прибрав з меню.
Однією з найбільших нині проблем, із якими зіткнувся Михайло, є кадровий дефіцит – охочих працювати немає. Говорить, в першу чергу на це вплинула повномасштабна війна.
Я вперше з таким стикнувся. Досвід у мене не перший, але щоб було таке з набором працівників – вперше.
Нині в команді підприємця два найманих працівники – офіційно працевлаштовані з повним соцпакетом. В майбутньому планує розширити штат, щоб були два касири й два кухаря.
Бізнес в умовах війни – це складно й дуже страшно, говорить Михайло. Додає, страх, що в будь-який момент може прилетіти ракета, не покидає. Але водночас припускає, що зараз найбільш вдалий час для реалізації своїх мрій.
Не можна сидіти, склавши руки. Потрібно щось робити. Я взагалі за професією фельдшер. Завтра мене можуть призвати до ЗСУ, і я піду. А цей заклад може стати справою моєї сім’ї. Головне – вірити й вкладати любов у те, що робиш, – резюмував чоловік.
Ці історії бізнесу під час війни — різні. Та вони показують – можливість розпочати власний бізнес є, навіть в умовах ворожих обстрілів, блекаутів та тривог. Використовуючи гранти, власні фінансові ресурси або невеликі інвестиції, можна створити підприємство, навіть коли триває війна.
Читайте також: Від пристрою для риболовлі до екологічного ноу-хау: школярі з Кіровоградщини створили унікальні дрони для очищення водойм
Головне сьогодні
