21 липня 2023, 12:30
Овочевий кошик. Власники фотосалону з Рубіжного розвивають агробізнес на Кіровоградщині. Взяли в обробіток занедбані ділянки, вирощують овочі для себе та пригощають інших. У планах родини – з власної городини робити крафтову продукцію. Із аграріями-початківцями познайомились журналісти Точки доступу.
Ми коли зайшли, тут були великі бур’яни, але дякую людям, щиро дякую за те, що пустили нас у цю хатку, бо багато людей, які не наважуються це робити, – Юлія Самофалова проводить екскурсію подвір’ям.
Старенька хатка з піччю, де вони нині мешкають, мала йти під розбір.
Нині вона вигідно вирізняється серед інших сільських будинків – всюди відчувається хазяйська рука. Чоловік відремонтував старі меблі, там підфарбували, там підклеїли... День за днем і ось вже другий рік Юлія та Сергій мешкають у Михайлівці. А велику війну Самофалови зустріли у батьків Сергія в Варварівці під Рубіжним.
Почався такий противний гул, неначе десь працює генератор, так, знаєте, монотонно. Ми ж вийшли з підвалу, виходжу в двір і йдуть автоматники – зачищають вулицю. І що перше в очі кинулося – це прапор з отим папугою – ДНР-рівський, – згадує Сергій.
Побачивши ворогів, вони з дружиною миттю кинулися у підвал, ті – за ними. Витягли силою на вулицю, під дулом автомата змушували розповісти "де укропи ховаються".
Щоб ви розуміли, стріляли людей. Нижче вулицею чоловік жив, йому 45 років було, Сергій. Вони його розстріляли, а жінка Світлана тікала через вікно. Вони хотіли його будинок забрати, а він не віддавав. А потім вони комендатуру в цій хаті зробили. Кажуть, що Сергій говорив і "Слава Україні", і ще щось їм казав, – говорить Юлія.
На той момент сім’я жила у затишній чотирикімнатній квартирі неподалік лісу, мала власний бізнес. Та окупанти вмить зруйнували спокійне й облаштоване життя родини.
Ми оце думали, що на старість будемо тихенько робити, по весіллях вже бігати не будемо знімати та фотографувати, ну, в нас фотосалон був, техніка була, трошки жирком обросли, заспокоїлися… Але, так сталося, що все розграбували. Ми туди навіть не потрапили, – додає жінка.
На старенькій автівці, схованій від росіян у хмизі, Самофалови вирвалися з окупації. Зупинились у селі на Кіровоградщині, де мешкають їхні родичі. Подружжя безплатно пустила в хату багатодітна родина. Колишні містяни не розгубилися – навели всюди лад, висадили квіти.
Юлія показує своє господарство:
Піони були посаджені, троянди були, але ми їх трошки обрізали, привели до ладу, а петунію там вже я насіяла, бо люблю квіти.
Поки 29-річний син на фронті, батькам довелося починати життя наново. Для облаштування побуту Самофалови не мали жодних речей. Юлія зізнається, як тяжко було усвідомлювати, що вчора ще мали все, а нині мусиш просити гуманітарку. Та на чотири тисячі гривень виплат на двох прожити було нереально. Тож торік для власного споживання подружжя посадило городину. Зовсім не маючи досвіду, читали книжки, шукали інформацію в інтернеті.
Була земля біля хати, і господиня нам сказала: хочете – садіть город. Там бур’яни стоїли вище голови, але ми розуміли – нам треба щось їсти. Для нас це було складно усвідомити навіть для самих – ми приїхали, випрала свої штани, вибачте, а чоловікові одягнути нічого.
Юлія та Сергій кажуть, що навіть не думали, що кожна культура має певні особливості вирощування. Першим плодам раділи, наче діти. Забезпечили овочами себе, а надлишок продали на ринку.
Не маючи й сапи для обробки землі, взялися змагатися за грант. Написали бізнес-план щодо розвитку агробізнесу. Нині ГО "Десяте квітня" придбала для родини обладнання та інвентар. Зокрема, тепер у господарстві – мотоблок та система крапельного поливу. І, попри відсутність досвіду, справа пішла.
Якщо порівнювати нашу землю, яка там, на Донбасі, і тут – різниця дуже велика. І по новинах якось казали, що зразок чорнозему, взятий на кордоні Кіровоградської і Черкаської областей, якийсь солодкий, – говорить Сергій.
За умовами грантової підтримки, Самофалови вирощують овочі для себе та допомагають городиною іншим. Пригощають літніх людей, інших переселенців, багатодітні родини. Нині ініціативна група з десяти людей вирощує городину на гектарі землі.
Найголовніше – це долання безробіття. Тобто, ми самозайняті і вони самозайняті. Ми забезпечили себе і їх роботою, овочами до наступного сезону, ну, і допомога людям, які не можуть обробляти цю землю, – пояснює Юлія.
Надія Уразовська із сестрою вже збирають перший врожай. Вони одні з тих, хто долучився до команди "Овочевий кошик".
Звісно, стало легше займатися господарством. Вони мають техніку для обробітку землі, а ми – ні. Вони нам допомагають, а ми їм.
У планах Самофалових – з власної городини робити крафтову продукцію. Аби розпочати справу, їм не вистачає сушарки для овочів – поки для переселенців це непідйомна сума. А ще хочуть вирощувати ранні овочі. Для облаштування теплиці сподіваються заручитися підтримкою донорів. Але найбільше батьки мріють почастувати запашними помідорами й огірками єдиного сина, який нині захищає наш спокій в одній із гарячих точок. Він ще жодного разу не гостював у батьків у селі.
Читайте також: Шиють прапори та речі для воїнів: безплатні курси шиття організували на Кіровоградщині – ФОТО
Головне сьогодні
