30 травня 2023, 08:00
Майже третій рік у Кропивницькій міській раді восьмого скликання працюють 14 депутаток. Це третина від усіх, кого обрали містяни в раду. Із семи постійних комісій – три очолюють жінки.
Якщо порівнювати з минулим скликанням – це суттєвий прорив до гендерного балансу. Адже тоді інтереси міста представляли тільки п’ять жінок. І жодна з них не очолювала ні фракцію, ні комісію.
Збільшення депутаток у раді допомогло вирішити більше проблем міста, на які менше звертали увагу депутати-чоловіки. Але пояснювати доводилося не тільки важливість таких ідей. А й те, що жінка може фахово розібратися у їх вирішенні.
Про те, чи існують упередження до жінок у міській раді Кропивницького, Точка доступу дізнавалася у трьох депутаток – Валентини Яремчук, Ольги Ковальової-Алокілі та Олександри Ткаченко.
А ще розпитала у правозахисника Ростислава Мілевського, що таке сексизм, чому навіть “невинні” сексистські жарти та коментарі – не ок і які наслідки це може мати.
Сексизм – це упередження чи дискримінація людей через їхню стать або гендер. Наприклад, є стереотипне уявлення, що футбол – це не жіноча справа. А отже й до роботи арбітринь будуть ставитися більш скептично, як нападник "Динамо" Владислав Ванат.
Після невдалої гри він заявив, що "не бачив у жодному топчемпіонаті, аби жінки судили чоловічі ігри".
Сексизм може бути у будь-якій формі: словах, жестах чи діях, зауважує правозахисник та директор правозахисної організації "Гендер Зед" Ростислав Мілевський.
Із сексизмом, насамперед, зіштовхуються саме жінки. Чи можуть чоловіки стикатися? Так, можуть. Але значно рідше, – пояснив він.
Дискримінація чи упередження існують у побуті, на роботі чи навчанні. Якщо говорити про політику (а говорити ми будемо саме про це середовище), то 59% жінок у цій сфері потерпають від проявів сексизму.
Це дослідження правозахисної організації "Ла Страда Україна" не нове, 2018 року. Але й пізніше українці спостерігали, як відомі політики потрапляли у скандали через свої сексистські висловлювання.
Із 2019 існує антипремія "Це яйце", яку започаткувала низка громадських організацій. Її, зокрема, присвоювали різним представникам влади. Наприклад, номінантом був народний депутат Сергій Рудик, який назвав свою колежанку "дівчинка, якій 32 роки".
Тож яка ситуація зі стереотипами та упередженнями зараз у Кропивницькому?
Було складно. Особливо, коли обиралась вперше. Чи не на кожній зустрічі з виборцями говорили: ти ж молода, нащо тобі це потрібно, ти розумієш, куди ти йдеш, там купа чоловіків. Ти не зможеш нічого їм довести і відстояти інтереси мікрорайону.
Так згадує депутатка Валентина Яремчук про перший досвід балотування. Стати депутаткою Кропивницької міськради вперше вирішила у 2015 році. Обиралася від селища Нового.
Валентина Яремчук
У 2015 році 30% гендерну квоту законодавчо поширили на рівень місцевих виборів. Але тоді ж Центральна виборча комісія дала роз’яснення, у якому вказала про необов’язковість її дотримання.
Тому в сьомому скликанні у міській раді було лише 5 депутаток, серед яких була й пані Валентина. Через 5 років знову вирішила взяти участь у місцевих виборах.
У 2019 році були суперечки між моїми виборцями. І один чоловік сказав своїм сусідам, що вони дурні, бо "бабу" депутатом обрали, – розповіла вона.
На виборах 2020 року до квот поставилися серйозніше, у міській раді третина – були саме жінки. Вперше депутаткою стала Олександра Ткаченко. За її словами, вона упереджень чи стереотипів щодо себе не помічала.
Олександра Ткаченко
Я провела багато зустрічей, коли балотувалася. До моменту, коли стала депутаткою, в мене був 20-річний досвід педагогічного стажу. У мене не було жодної зустрічі, щоб я пішла, і не знала там якусь людину. Може тому не було упереджень. Або я їх не чула, – поділилася пані Олександра.
До квот депутатки ставляться з розумінням. Олександра Ткаченко вважає їх потрібними, щоб в майбутньому досягти гендерного балансу в політиці.
Мене запросили за якостями та досягненнями, які в мене вже на той момент були. Тому я не відчула це як образу. Ми прийдемо ще до того, коли у нас буде 50 на 50. Квоти – це необхідний процес.
Валентині Яремчук спершу не дуже подобалась така ініціатива, але з часом змінила свою думку.
Мені спочатку було неприємно. Було багато дискусій, і я вважала, що це принизливо для жінки, бо обирали жінок до списків за стать, а не за компетентністю. Але має пройти якийсь етап, щоб жінок стало більше. Щоб вони могли показати, що вони є дієвими. І самі жінки мають побачити, що вони можуть на рівні з чоловіками бути в представницькому органі влади. Треба якийсь примусовий перехідний період, щоб потім це не було проблемою, а стало нормою.
Коли я балотувалася на очільницю міста, пам’ятаю чоловіків, які питали: чи впораюсь я, чи зможу дати відсіч, чи розумію, як мені, як жінці, буде важко? Але що важко? Ми ж там не фізичною силою мірятися будемо? Важливі фаховість, управлінський досвід, лідерство і стратегічне мислення – все це в мене є.
На виборах 2020 року на посаду міського голови однією з кандидаток була Ольга Ковальова-Алокілі. Вона стала третьою за результатами, набравши 3 376 голосів – це 6,49 %. Поступилася Артему Стрижакову (10 338 голосів) та Андрію Райковичу (27 839). Але перемогла на депутатських виборах.
Ольга Ковальова-Алокілі
Окрім стандартного гейту, з яким стикаються усі в політичній гонитві, пані Ольга чула й упередження через стать. Бо ж як це, жінка очолюватиме ціле місто?
Мені казали: все в тобі добре, крім того, що ти жінка. Часто політикині чують закиди: що ти там забула, тобі що немає чим зайнятися, в тебе що, немає дитини? Чомусь вважали, що жінка йде в політику, бо не реалізувала себе в інших сферах.
За словами пані Ольги, стереотипи були здебільшого від старшого покоління. Виборці дивувалися, що може кандидатка знати у дорогах або трубопроводах?
Ніби жінка слабка. Такий стереотип у нас є, на жаль. Була бабуся, яка вважала, що я занадто молода, щоб бути в політиці. Я відповідала, що старша за тодішнього голову адміністрації чи президента. Коли кандидат – чоловік в костюмі та краватці, він сприймається. Але жінка викликає стереотипи у свідомості людей. Та зараз ситуація змінюється.
Усі три депутатки відзначають середовище міської ради восьмого скликання – комфортним для роботи.
Особливо, порівнюючи з попереднім скликанням, відзначила Валентина Яремчук. Жінок була меншість, до них мало прислухалися, часто ігнорували. А на коментарі чи зауваження відповідали: "Ще мені дівчина не коментувала, як труби класти", – згадала пані Валентина.
У мене був випадок під час сесії у 2016-му році. Перший рік моєї каденції. Я критикувала проєкт рішення, і міський голова Андрій Райкович з трибуни сказав: “Ви ще надто молода жінка, щоб розповідати, що мені робити”.
У 2017 році в Кропивницькому запрацював громадський бюджет. Про нього вперше Валентина Яремчук почула на одному з навчань і разом зі своєю колежанкою захотіли запровадити цей підхід у Кропивницькому.
Наш колега, тоді він був головою бюджетної комісії, сказав: "Дівчата хочуть щось робити. Давайте виділимо якісь кошти, хай роблять". Це було не дуже. Але ми розуміли, чому ми це робимо. Що в майбутньому це може стати крутим інструментом для реалізації ідей громади.
Депутатка Олександра Ткаченко поділилася, що їй комфортно працювати з депутатами-чоловіками.
Але якщо брати виконавчі органи влади, там є певні керівники, які дозволяють собі "доброзичливий" варіант сексизму, – сказала пані Олександра. – У моїй діяльності поза міською радою інколи люди собі це дозволяють. Але я одразу роблю зауваження і все.
Депутатка Ольга Ковальова-Алокілі сказала, що також почуває себе комфортно. Дискусії та суперечки ведуться в площині фактів, а не упереджень. Проте казати, що проблем геть немає – неправильно, вважає політикиня.
Мабуть, кожна депутатка ловила на собі усмішку якоїсь несерйозності. Від цього ми підемо. Треба час.
Також пані Ольга розповіла, що ініціативи депутаток сприймаються по-різному.
Коли жінки порушують питання соціального характеру, це сприймається нормально. Бо ці питання “притаманні” жінкам. Освіта, домашнє насильство, безбар'єрність тощо. Але коли ти йдеш на “їхнє поле” – ЖКГ чи дороги, – бачу певне здивування. Ніби жінка не може знатися на земельних питаннях чи будівництві. Тому тут треба бути фаховими, наполегливими і говорити мовою аргументів, цифр та фактів.
Не завжди сексизм – це про агресію чи дискримінацію. Це може бути невинний, на перший погляд, жарт чи вислів. Ну що поганого, щоб назвати свою колежанку Катрусею, а не Катериною, сказати на неї “дівчинка” чи кожного восьмого березня "вітати зі святом весни і краси" та бажати бути жіночною та чарівною?
Погано у цьому все, розповів правозахисник Ростислав Мілевський:
Такі "нешкідливі" коментарі можуть призвести до створення на роботі атмосфери залякування, страху та невпевненості.
Є цікаве дослідження Університету Східної Англії, Університету Мельбурна й Університету Монаша в Австралії. Воно показує, що жінок на керівних посадах часто розглядають як "тендітних особистостей, яких потрібно захищати".
Таке наче опікунське та поблажливе сталення до жінок може спричинити несерйозне сприйняття їхньої роботи, ініціатив, ідей чи критики. Бо ж "окраса колективу", "берегиня" чи "дівчинка" не може розбиратися у стереотипно "чоловічих" справах – будівництві, дорогах чи трубопроводах.
Тому це і призводить до здивувань чи нерозуміння, коли жінка у міській раді порушує такі питання, про що згадувала Ольга Ковальова-Алокілі. І якщо з цим нічого не робити, це може перерости в ігнорування або дискримінацію жінок у міській раді.
З цим треба боротися, тому що державний сектор зобов’язаний бути прикладом для інших. Він не має обмежувати можливості жінок незалежно від того, чи займають вони виборчі посади, чи є найманими працівницями, – сказав Ростислав Мілевський.
Сексизм у політиці загрожує тим, що депутатки можуть боятися проявляти більше ініціативи, цензорувати себе або ж навіть піти з цієї сфери.
Як цьому запобігти? Навчати працівників. Запровадити кодекси етики, налагоджувати механізми подання скарг на сексизм, влаштовувати дисциплінарні заходи.
Сексизм не можна толерувати, вважає правозахисник.
16 травня в Кропивницькому відкрили шелтер для жінок, які постраждали від домашнього насильства. Довести важливість його створення намагалися депутатки ще у попередньому скликанні, але тоді їм це не вдалося, розповіла Валентина Яремчук.
Ми починали цю ідею з 2017 року, але тоді її не підтримали. У цій каденції, коли стало більше жінок-депутаток, ми змогли переконати.
Чому було не важко в цій каденції, тому що нас третина. Також вдалося залучити гроші з державного бюджету та благодійних організацій, – сказала Ольга Ковальова-Алокілі.
Створення такого шелтеру – це одна із заслуг міжфракційного депутатського об'єднання “Рівні можливості”, який залучив усіх 14 депутаток.
Збільшення жінок у раді дозволяє привертати увагу до ширшого кола проблем, вважає Олександра Ткаченко.
Я помічаю, що порушується більше соціальних питань. Ми звертаємо увагу на те, що нас турбує в освітньому середовищі.
Зараз ми просуваємо питання безбар'єрності, укриття в закладах освіти, літні табори для дітей. За нашою ініціативою створили відділ, який займається питанням ВПО у міській раді – поділилася Валентина Яремчук.
Працювати разом усім депутаткам комфортно та зручно. І корисно.
Матеріал підготовлено за підтримки Волинського пресклубу
Фото надали депутатки
Читайте також: Реєстроване партнерство як спосіб полегшити життя: що це таке та чому це не тільки про ЛГБТ+ спільноту
Головне сьогодні
