03 квітня 2023, 10:20
Ірина Башаріна вже майже рік працює у Світловодській центральній районній лікарні. У квітні минулого року лікарка переїхала на Кіровоградщину з Краматорська Донецької області. Тиждень тому жінка отримала ордер на квартиру. Свою історію переїзду подалі від лінії вогню Ірина Башаріна розповіла Точці доступу.
Ірині Башаріній 31 рік. Останні роки до початку повномасштабного вторгнення вона завершувала навчання та проходила інтернатуру в Краматорську. Родом жінка з міста Торецьк (Бахмутьський район).
Ірина закінчила Донецький національний медичний університет. Спеціалізація — рентгенологія.
Лікарка-рентгенолог разом із чоловіком переїхали в Світловодськ 6 квітня 2022 року. Розповідає, коли переїжджала, думала, що це не надовго.
Ми не переїжджали, поки не було страшно. Спочатку в Світловодськ переїхала моя сестра з родиною, а вже потім і ми.
Каже — найважчим було остаточне рішення про переїзд:
Звісно, я сподівалася, що скоро повернуся, але десь у глибині душі розуміла, що це може бути не скоро.
Жінка не може стримати сліз, розповідаючи про те, що наважитись покинути своє звичне життя було надзвичайно складно. “Куди їхати? Що чекає на новому місці? Де працювати?” — всі ці питання не давали спокою:
Повністю невідомо, що з тобою буде: де ночувати, за що жити? Повна невизначеність. Тому поїхали туди, де хоч сестра була.
Згадує — виїжджали на машинах, коли було відносно спокійно, тому виїхали без серйозних проблем. Так як думала, що їде ненадовго, із собою взяла мінімум необхідних речей. Майже все залишилося вдома — меблі, техніка, речі тощо.
Розповідає: виїхали, тому що залишатися було страшно. Ірина має знайомих, колег, які лишилися там.
Коли мені страшно, я не можу спокійно жити. Мабуть, у них сильніші нерви. Там неспокійно, в новинах постійно показують. Ситуація складна. І це страшно.
Про те, що виїхала, каже, не шкодує. Згадує — за два дні після переїзду, а саме 8 квітня, в Краматорську сталася трагедія — окупанти здійснили ракетний обстріл залізничного вокзалу, внаслідок якого загинула 61 людина, а 121 отримала поранення.
В мене якраз був перший робочий день. Я прочитала новину про цю трагедію і жахнулася. Не шкодую, що я переїхала. Тут безпечніше і місто хороше.
Про те, що в місцевій лікарні було робоче місце, теж не знала.
Я взагалі не планувала працювати — думала, трошки пересидимо. Вірила у краще і думала, що скоро повернемося додому.
Про те, що в лікарні є вакансія, дізналася сестра. Вже наступного дня Ірина пішла на співбесіду на посаду лікаря комп’ютерної томографії. Жінку прийняли на роботу, бо в лікарні мали потребу в фахівчині.
В Світловодську Ірина з чоловіком за рік змінили кілька квартир. Розповідає — із напливом переселенців було важко знайти житло. За першу квартиру, де оселилися, сплачували більше трох тисяч гривень. В той час, коли до початку війни квартири в Світловодську здавали ледь не безкоштовно — лише за оплату комуналки.
Зараз теж живуть на зйомній квартирі. Ірина згадує — проблема з житлом була суттєвою. Лікарка звернулася до головного лікаря закладу Сергія Савича:
Я розповіла йому, що маю проблему з житлом. Він пообіцяв допомогти вирішити проблему. Але я ж не знала, що він вирішить цю проблему таким чином (сміється — ред.). Я дуже йому вдячна за це. Я й не сподівалася, що мені дадуть квартиру. Я взагалі не знала, що це наразі можливо.
У березні Ірині вручили сертифікат на двокімнатну квартиру. Розповідає — житло потребує ремонту.
Зараз жінка планує надалі працювати і розвиватися як фахівець та, звісно, — ремонт у новій квартирі та подальший переїзд. Каже — Світловодськ їй подобається. Сюди ж забрали й батьків.
Наразі Ірина мріє про закінчення війни. Про те, що буде далі, каже, не думає:
Жити спокійно, коли в нашій країні війна, — не можливо. Крім цього, багато моїх родичів залишилися на Донеччині, я щохвилини за них переживаю. Тому мрія наразі єдина.
У коментарі Точці доступу заступниця начальника департаменту охорони здоров’я області Наталія Горбенко повідомила, що з початку повномасштабного вторгнення на Кіровоградщині медпрацівники отримали 26 квартир та 11 кімнат у гуртожитках.
Читайте також: "Вільних людей неможливо подолати": історія маріупольця, який пройшов полон, а нині працює в Кропивницькому
Фото: Ірина Башаріна
Головне сьогодні
