04 жовтня 2023, 10:40
72-річна Любов Запасна з Помічної Кіровоградської області впала на залізничному вокзалі у Кропивницькому. Це сталось близько 21.00 години 30 вересня, розповіла Точці доступу її онука Діана Карпова. Зі слів дівчини, біля центральних сходів залізничного вокзалу є ще одні, які ведуть у напівпідвальне приміщення. Через те, що біля них немає перил, а ліхтар не освітлював на той момент територію, бабуся впала. Після падіння у жінки – струс мозку, розсічена губа, травмована щелепа, а на стегні – гематома. У скільки обійдеться лікування, поки що невідомо, каже онука. Компенсувати заподіяну шкоду просить "Укрзалізницю". А найголовніше – встановити біля входу у підвал перила, щоб унеможливити травмування там дорослих і дітей. Що на це говорить "Укрзалізниця", з’ясовувала Точка доступу.
Діана Карпова з бабусею і 5-річною донькою збирались поїхати із залізничного вокзалу Кропивницького у Львів. Любов Запасна місяць тому втратила чоловіка, тому онука вирішила повезти бабусю до сестри у Львів, щоб підтримати, втішити і розрадити.
Це сталось орієнтовно о 20:45. О цій годині там взагалі не видно сходів. Мені 30 років і я би їх теж не помітила. У нас було багато багажу, плюс я весь час стежила за донькою, повертаюсь і бачу, що таке сталося з бабусею. Побігла до неї. І в якийсь момент я просто злякалася, що вона вбилася. Тому що вона відразу не видавала ніяких ознак життя.
Каже, це побачив незнайомий чоловік, що був поряд і допоміг підвести бабусю на ноги. На сходах була кров, бо через падіння жінка розбила губу. Онука запропонувала викликати "швидку", однак бабуся сказала, що все гаразд і поїздку не відкладатимуть.
Фото онуки Любові Запасної Діани Карпової
Думаю, то ще був певний адреналін і вона не повною мірою не розуміла, як діяти. Ми почали надавати їй допомогу на місці. Спочатку треба було зупинити кров. Чоловік, який нам допомагав, дав хустинку. Я дістала серветки і антисептик.
Потім, каже, побачила охоронця залізничного вокзалу і звернулась до нього по допомогу. Запитала, чи є на станції медик. Охоронець сказав, що немає.
Як таке може бути? Далі пішла до квиткових кас, знову запитала, чи є медик. Сказали – немає. І потім ми знайшли якусь жіночку, яка відвела нас у приміщення поряд із залізничним вокзалом. Вона дала нам перекис водню, щоб обробити рану, і холод, щоб прикласти до забитих місць. Більше жодних медикаментів не було. І це дуже дивно. Як це на вокзалі їх немає, тим паче у такий час (воєнний стан – ред.)?
Родина дочекалась потяга і вони вирушили. Однак згодом бабусі стало зле.
Ми сіли в потяг, і там вже я бабусі обробила повністю рану, нам надали еластичний бинт. Провідники потягу були ввічливі і уважні, там нам дійсно намагалися всіляко допомогти. Але о другій годині ночі бабуся почала втрачати свідомість. Її кидало у жар. Я знову звернулась до провідників. Вони попросили почекати півтори години, бо на станціях, на яких потяг робив зупинки, бабусі би не змогли надати необхідну медичну допомогу.
Каже, попросили почекати до Жмеринки (місто у Вінницькій області – ред.), бо там є лікарня. Так їхали півтори години. На станцію "Жмеринка" приїхала "швидка" і лікарі надали бабусі меддопомогу.
Її оглянули, лікар сказав, що це струс і неодмінно треба їхати в лікарню. Ми поїхали в Жмеринську лікарню. Вони поставили їй крапельницю, зробили рентген, дали знеболювальне і оглянули гематому. У цей час я домовилася за автівку, за нами приїхали в Жмеринку і привезли бабусю в Помічну.
Фото онуки Любові Запасної Діани Карпової
У Помічній, каже, жінка звернулась в лікарню, де їй теж надали допомогу. А ще, можливо, доведеться їхати в лікарню Новоукраїнки, розповіла онука.
Я ще дізнаватимусь, що робити далі, оскільки виникла купа додаткових нюансів. Зараз бабусі дуже важко жувати їжу, бо щелепа – травмована. Треба робити рентген. А ще гематома, вона має гірший вигляд, ніж після падіння. Також будуть додатково перевіряти ребра.
Після того, що сталось з бабусею, онука звернулась на гарячу лінію "Укрзалізниці".
У цей же день мені подзвонив чоловік, який сказав, що він від начальника станції "Шевченкове" і що він також відповідає за вокзал в Кроповницькому. Запитав у мене, як справи. Я відповіла, що дуже погані. І нині ми не знаємо, як усе закінчиться з бабусею. Він запитав, що ми плануємо робити далі. Я сказала, що наразі нам потрібна допомога на лікування. Запитав, чи плануємо ми судитися. Кажу, якщо не буде ніякої допомоги, то плануємо. Він сказав "Ну добре, з вами зв'яжуться, будемо щось вирішувати". В результаті зі мною ніхто не зв’язувався.
Так співпало, що того дня родич Діани їхав на залізничний вокзал, вона поїхала разом з ним, щоб подивитись вдень на те місце, де впала бабуся.
А там дівчата вже на повну фарбують, роблять жовті лінії і починають мене сварити "Що це ви робите? Не знімайте". Вони думали, що бабуся впала на сходах саме до вокзалу. Кажу, ні, дівчата, вона впала на інших. Я не вимкнула телефон, продовжила знімати, бо борюся за права бабусі і намагаюся добитися, щоб їй якось допомогли.
Про все, що сталось, Діана написала пост у соцмережі.
Його прокоментувала "Укрзалізниця".
Вітаємо! Прийміть наші щирі вибачення щодо ситуації, яка трапилась з Вами на вокзалі Кропивницький. Так не має бути, обов'язково розберемось. Будемо вдячні за контакти для зворотного зв'язку, номер телефону та електронну адресу в приватні повідомлення, – йдеться у відповіді.
Дівчина каже, що перейшла у приватні повідомлення, там функціонує чат-бот.
Тобто написати їм свої контакти я не можу. Більше вони ніяк зі мною не зв’язувались, ніхто мені більше не дзвонив.
Кореспондентка Точки доступу подзвонила за номером, з якого Діані напередодні дзвонив чоловік і представився працівником станції "Шевченкове". Кореспондентка представилась і назвала медіа, у якому працює. Чоловік представився Олександром. Ми тричі просили назвати своє прізвище, він відмовився. Сказав, щоб журналісти приїжджали до нього і тоді він говоритиме. Додав, що не знає хто така Діана і її бабуся. Після цього перетелефонував вдруге.
На гарячу лінію було звернення 2-го жовтня, а травма була 30-го вересня, – сказав Олександр.
Журналістка уточнила у нього, що він все ж знає про цю ситуацію. Він погодився. Після запитання "Що вам розповіла Діана?" чоловік кинув слухавку.
Далі кореспондентка Точки доступу зателефонувала на гарячу лінію "Укрзалізниці". Операторка сказала, що треба звернутись до чергового вокзалу, але у неї немає номеру телефону. Тому дала номер довідкової. Журналістка подзвонила за ним, працівниця довідкової служби Кропивницького залізничного вокзалу Тетяна Дейкун сказала, що треба дзвонити начальнику вокзалу. Дала номер телефону. На дзвінок Точки доступу за тим номером не відповіли.
Щоб транспортувати бабусю зі Жмеринки в Помічну, Діана заплатила 6 тисяч гривень. Скільки грошей треба буде на лікування, дівчина ще не знає. Але, каже, було би добре, якби витрати відшкодували. Але найголовніше, чого хоче дівчина, – щоб на місці, де впала її бабуся, встановили перила, щоб убезпечити пасажирів – дорослих і дітей – від травмування.
Читайте також: Чoму пiд час вiйни треба вчитись i як навчальний прoцес oрганiзували у шкoлах і дитсадках на Кірoвoградщині
Головне сьогодні
