09 березня 2023, 12:30
Якщо театр починається з вішалки, то Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Кіровоградщини – з диспетчерської, що працює у Кропивницькому. П’ятеро-шестеро працівників цілодобово приймають звернення з усієї області: консультують людей або ж направляють на адресу хворого бригаду. Журналісти Точки доступу побували у Центрі та дізналися, з якими викликами зіткнулися наші медики через війну та із чим звертаються по допомогу жителі області.
Працівники диспетчерської працюють в абсолютній тиші.
Кожен старається не говорити голосно, відповідаючи на дзвінок. Протягом зміни одна людина опрацьовує близько ста звернень. Говорять працівники диспетчерської чітко і гарною літературною мовою. Сміються, що навіть був курйоз, коли клієнт подумав, що розмовляє з автовідповідачем.
Диспетчерка по прийому й передачі викликів Валентина Озерна розповідає, що її робоча зміна триває добу.
У будь-якому населеному пункті області людина набирає 103, у нас дзвінок і ми відповідаємо.
Вона говорить, що надходять виклики нерівномірно – в основному вдень.
Люди звертаються з різних приводів. Наприклад, взимку – травми, влітку – на сонці перегрілися, теплові удари. Якщо зміна погоди – це скарги на гіпертонії, болі в серці.
Щодо одних звернень після алгоритму опитувань медики приймають рішення про виїзд бригади швидкої, решта людей отримують консультації. Відповідно до законодавства, є категоризація звернень.
Це – критичні, екстрені та неекстрені. Критичні – це ті, де потрібна реанімація. На такі звернення бригада має на доїзд до десяти хвилин. Екстрені виклики – це прояви інсульту, інфаркту, травми, надзвичайні ситуації та ДТП, падіння з висоти. Тобто випадки, де людина дихає. На такі виклики бригада може доїжджати до 20 хвилин.
З початку повномасштабної війни звернень побільшало.
Є виклики, їх побільшало. Раніше зрідка було, а зараз люди говорять: "Нам страшно", особливо, коли ще на початку лунали звуки тривоги, до нас зверталися люди різних вікових груп. Навіть говорили: "Панічні атаки", а коли відбій був, зверталися із тим, що підвищився тиск, діти неспокійні, не можуть заснути. Було й таке, що травмувалися у темних під’їздах, бо не було освітлення.
Традиційно багато дзвонять у періоди активної циркуляції ГРВІ та грипу. Часто звертаються батьки і скаржаться на високу температуру в дітей. При цьому, говорить диспетчерка, не роблять елементарного, – до прикладу, не знімуть із дитини теплу ковдру, не роздягнуть її. Медики наголошують, що приводом для виклику бригади є висока температура, що не знижується півтори години.
Один із найбільш досвідчених працівників диспетчерської Ігор Литвиненко говорить, що на початку повномасштабної війни медики самі дуже переживали. Щоразу, зачувши тривогу, максимально акумулювали сили, аби в разі необхідності бути готовими допомогти. Однак, із обов’язками справлялися, бо розуміли – це їхня робота.
Найстрашніше – це не надати допомогу людині, яка цього потребує. А так, ми знаємо свою роботу, ми її виконуємо, стараємося максимально, щоб допомога надійшла до хворого.
Ігор Литвиненко розповідає, що саме радить землякам, які панікують через увімкнення сирен повітряної тривоги.
Взяти себе в руки, прийняти заспокійливе, якщо є можливість – спуститися в укриття. Здебільшого з таких питань телефонують жінки.
Він додає, що їм із колегами доводилося направляти бригади екстреної допомоги на місця прильотів ворожих ракет у Кіровоградській області.
Коли нам дзвонять або ми дізнаємося, що стався приліт, то оперативно реагуємо й посилаємо бригаду на місце. Вже там виясняється ситуація, скільки людей постраждало, які травми і пошкодження і, якщо потрібно, ще приїжджає бригада.
Медки просять людей максимально точно надавати інформацію. Адже буває так, що додзвонювачі навіть не можуть назвати адресу, приміром, де сталася ДТП, називаючи лише громаду. Від точності і повноти наданої інформації залежить, наскільки швидко прибуде допомога. Систематично дзвонять і жартівники, люди з розладами психіки, які надають неправдиві відомості, вигадують бійки з ножовими пораненнями, вибухи тощо.
Заступниця гендиректора Центру з медичної роботи Тамара Беспалова коментує, що загалом в області функціонує 88 бригад екстреної медичної допомоги. Штат складає тисячу людей.
Але саме люди, які входять до складу бригад, – це водії, фельдшери і лікарі – їх близько 800. До складу бригади зазвичай входять лікар, фельдшер, водій. Є також фельдшерські бригади – де два фельдшери і водій. Є бригади, які, на жаль, недоукомплектовані – це лише фельдшер і водій.
Диспетчерська працює цілодобово, є лікар-консультант.
Людей не вистачає: трохи вплинув і коронавірус, хворіли багато, дехто навіть не зміг подолати недугу. Пенсіонери, боячись захворіти, пішли на заслужений відпочинок. Потім почалася війна, є дещо відтік кадрів за кордон. Але особливо це на нашу роботу не впливає – все одно виклики обслуговуються, якщо вони потребують цього, деякі просто консультуються по телефону.
Працюють у Центрі й медики з небезпечних територій:
Нині у нас працює двоє таких людей – одна фельдшерка з Луганської області і лікар із Харківської області. Працював ще фельдшер із Харкова, але він повернувся додому.
Тамара Беспалова говорить, що серед колективу є чимало мобілізованих. Сьогодні це лише чоловіки. Одна фельдшерка з власної ініціативи працювала в зоні бойових дій, але нині повернулася до роботи в Центрі.
Є серед працівників мобілізовані – це близько пів сотні людей – фельдшери, лікарі, водії. Але найбільше останніх. На жаль, один наш водій загинув при виконанні службових обов’язків.
Решта колективу сумлінно виконує роботу в тилу та підтримує армію.
Ми перебуваємо в такій зоні, де не особливо страшно й небезпечно, то намагаємося чимось допомогти тим, хто нас захищає. Наші працівники здають кров, ми перераховуємо щомісяця одноденний заробіток на потреби армії. Майже весь колектив доєднався до цієї ініціативи. Також наші працівники часто залучаються до евакуацій переселенців із потягів, евакуацій поранених, які переміщуються поетапно з одного лікувального закладу в інший.
Наші земляки були й у складі бригад, які працювали на деокупованих територіях.
Це були двотижневі поїздки. Започатковано це було Міністерством охорони здоров’я і влітку ще 22-го року збиралася інформація про те, чи є люди, які добровільно захочуть туди поїхати, – говорить Тамара Беспалова.
Восени почалося формування таких команд. Уже в грудні перша бригада зі Світловодська поїхала в Снігурівку Миколаївської області.
Це були Снігурівка і села, що навколо знаходяться. Люди були дев’ять місяців в окупації. Не бачили медикаментів, якісь застарілі рани, хронічні захворювання – це все загострилося. Наші медики працювали як амбулаторія на колесах – обстеження, призначення, лікування, видавали медикаменти на певний період.
28 лютого додому повернулася ще одна бригада, у якій двоє людей із Кропивницького і фельдшер з Великої Виски. Медики також працювали на Миколаївщині.
Стовідсотково забезпечені ми транспортом, медикаментами. Дякуючи гуманітарній допомозі, Всесвітній організації охорони здоров’я, організації "Лікарі без кордонів"… Тобто нам допомагають, чого не вистачає – закуповуємо за необхідності.
Лікар невідкладних станів Данило Ратушний розповідає, що екстрені виклики вони обслуговують на двох класах автомобілів – B та С. Різниця між ними – базова комплектація щодо можливості надання допомоги. С клас передбачає розширені реанімаційні методи. До прикладу, більш функціональні дефібрилятор та апарат ШВЛ.
Фельдшерка з медицини невідкладних станів Наталія Донченко показує укладки з ліками для надання невідкладної допомоги – браку медикаментів немає, і через війну дефіциту не було.
У день нашого знайомства виповнилося рівно 22 роки від дня, коли почалася її кар’єра. Згадує свій перший виклик – тоді з колегами вони констатували смерть дитини. Було дуже важко морально. І з досвідом повністю дистанціюватися від ситуації медики не можуть. Тож, розмірковує, працювати у Центрі зможе не кожен.
Тут не кожен зможе працювати. Тут потрібні люди зі сталевими нервами, гарячим серцем і холодною головою, бо випадки дуже різноманітні. І до дитини приїжджаєш, і на ДТП – всім треба допомогти. Виклики можуть бути і в полі, і в каналізаційний люк можемо лізти… Але роботу я ніколи не хотіла змінити. Відчуваю себе потрібною, не уявляю більше себе ніде.
Медична сестра Оксана Шаповал відповідає за поповнення та видачу бригадам медикаментів.
У нас є все для роботи. Ось видали нам каски, бронежилети. Коли наші бригади їдуть на деокуповану територію, ми їм видаємо все необхідне, що в нас є, і додаємо ще й каски та бронежилети. Вони одягаються і їдуть туди.
Водій швидкої Павло Шаповалов працює у Центрі понад десять років. Зізнається, що щоразу, їдучи на виклик, переживає, як все пройде.
Я переживаю, аби доїхати швидко до місця виклику, переживаю за фельдшера і лікаря, щоб безпечно доїхати і безпечно повернутися до гаража.
Чоловік додає, що велика війна змінила свідомість водіїв.
На даний час дуже чемні водії. Раніше було більш-менш, але протягом останнього року – дуже чемні.
Читайте також: База допомоги ЗСУ: в коледжі у Кропивницькому ремонтують машини для армії (ФОТО)
Головне сьогодні
