Помічники з Помічної. Як у громаді на Кіровоградщині допомагають військовим (ФОТО)

У місті на Кіровоградщині волонтерські центри облаштували в закладах культури. Запустили одразу чотири цехи допомоги армії. У гурті – рідні військових, небайдужі місцеві та переселенці. Про Помічників із Помічної читайте у матеріалі Точки доступу.

Заклади культури в Помічнянській громаді за сумісництвом – волонтерські хаби. Тут плетуть сітки, шиють теплий одяг, сушать вітамінні чаї та готують смаколики. Син Світлани Рокожиці – кадровий військовий.

Ми в’яжемо сітки для ЗСУ. Так як у мене син – військовослужбовець, мені хочеться хоч щось зробити для армії. Якщо я буду тут в’язати, значить я збережу чиєсь життя, хоч одного, хоч двох бійців – це буде дуже добре.

Цей волонтерський осередок об’єднує близько шести десятків людей, – говорить очільниця спільноти "Волонтерра" Оксана Кириченко. У багатьох із них рідні на фронті. Вона чекає з війни одразу кількох родичів.

У мене з рідних – син та двоюрідний брат на Авдіївському напрямку. Зять, теж воює, але не геть так далеко, і племінник. Тобто в мене в сім’ї дуже багато військових. Так, є чимало з родин військових, а є ті, хто просто хочуть допомагати. Хто не може сидіти, склавши руки і просто чекати, поки цю перемогу хтось здобуде і війна закінчиться. 

Оксана Кириченко додає, що волонтери і готують, і печуть, і роблять напівфабрикати. У меню: вареники, налисники, випічка. Сітки здебільшого плетуть переселенці та місцеві, яким за 60 років. 

Дуже вдячна тим людям, які доєднуються до цієї роботи. І великі замовлення віддаємо. В нас Валентина Коротка курує цими сітками. 

А це – "пекельня кухня", – жартують господині. Тут готують для захисників, які бувають в громаді, та військових на передовій, – розповідає Наталія Дядечко.

Прянички печемо. Це називається з нас "гусенички" з повидлочками. Зварили борщ сьогодні хлопцям, зробили плов, драники, пів дня з драниками тими провозилися. А тістечко нам місить Галина Марківна – вона у нас головна, – посміхається жінка.

Волонтерська кухня працює в Помічній з 2015-го року, – говорить Тетяна Гриценко. Зазвичай відправляли посилки на свята. Від початку повтомасштабної війни місцеві принесли скільки продуктів для воїнів, що вони не встигали переробляти, виробляли в день по мішку муки. Зараз допомагають менше, але робота все одно є. Працюють господині позмінно. 

Найбільше, розповідає, воїни люблять коржики з горіхами та сало.

Якраз зараз печемо коржики солодкі з горіхами. Наші захисники дуже їх люблять. Коли знаємо, що скоро треба буде випічка, то робимо дріжджове тісто, щоб відразу відправили. А на випадок, раптом хто прийде неочікувано, лишаємо коржечки. Щоб було що дати, бо хлопці часто туди-сюди їздять, наприклад, ремонують автівки. То, зрозуміло, машину треба завантажити на фронт. І ліниві голубці робимо, і вареники, пельмені. Варимо їх і морозимо разом із засмажкою. 

Волонтерка каже, що якось за символічну ціну їм продали цілу свиню, тож відправляли захисникам сало, підчеревину, запікали свинину, варили. 

Передаємо і на Херсонський, і на Донецький, і на Харківський напрямки… Радіємо, коли хоч куди забирають. Хочеться ж, щоби хлопці свіженьке поїли. 

А такий вигляд має сушильний цех у приміщенні школи.

Тут за головну Олена Ясинська. Волонтери сушать і пакують "помічнянські борщі", супи з грибами, вітамінні набори з фруктів, чорносливу та горіхів.

Військові розповіли волонтерам, що на фронті чимало вегетаріанців і їм практично нічого їсти, тож ці набори почали робити насамперед для них. Також помічнянці сушать лікарські рослини, роблять із них чаї. Є навіть для зниження температури. 

Ми тут для наших хлопців виготовляємо борщі, супи, чаї, вітамінні набори. Те, що вони потребують, вони нам замовляють і ми для них робимо. З продуктами допомагають небайдужі, фермери з нами діляться. Але прикро, що є люди, для яких війна існує лише в телевізорі. Це страшно. Хотілося б більше підтримки, але вже як є. 

А тут – шиють білизну, теплі речі, шапки, подушки, що не всотують вологу та добре "лягають" у спальний мішок, пончо на випадок дощової та сніжної погоди тощо. Вже відправили тисячі одиниць. Швейну майстерню організували у червні 2022-го за прикладом кропивницької громадської ініціативи "Вулик", що очолила уродженка Помічної Олена Горобець. 

Тканину збирали по всій Україні та в "бабусиних скринях". Те ж саме було зі швейними машинками. Одну з них – сучасну та на комп'ютерному управлінні – подарував об'єднанню військовослужбовець та земляк Ліліан Гедей. 

Серед швачок – 77-річна Тамара Томашевська. Нещодавно жінка зламала руку, тож не може дочекатися, коли знову сяде за машинку. У неї на фронті чоловік онучки. 

Я працювала елетромеханіком. А шиття – то моє хоббі і, коли виникла потреба допомагати армії, то і питань не було. Дівчата мені запропонували, я погодилася і ходила як на роботу: з 8-ї до 17-ти, окрім вихідних. Добре, що поруч живу. Якби тільки одужати та швидше сюди прийти. Бо мені здається, я наче відсторонилася від цієї всієї помочі. Скільки зможу, стільки й буду робити, бо так, щоб не допомогати, не можна – дуже важко.

Жінка додає, що сама виросла в сім'ї, де завжди прагнули допомогти іншим, і дітей, на щастя, виховала таких самих. І онуки такі ж небайдужі.

Волонтери вболівають за усіх захисників. Для них немає своїх і чужих, – каже Наталія Франчук. За кожного серце болить, як за рідну дитину.

Оце зустрічаєш і дивишся на військового в формі – душа плаче. Тому що вони – наші діти. І ми дуже хочемо, щоб вони повернулися якнайшвидше всі живі й здорові до своїх сімей, до батьків.

Жінка розповідає про задачі, які щодня ставить перед собою разом із колежанками. Вона працює на кухні.

Які в такому віці можуть бути задачі? Порізали, покришили, печиво покатали… Треба щось смажити, то смажимо. Треба варити – варимо. Ось тільки посуд перемили, а як робити інакше?!

Помічнянська громада активно долучилася до допомоги армії. Лише одних дронів придбала на понад 8 мільйонів,  – каже начальниця відділу культури Помічнянської міськради Вікторія Яценко. А ще – ліки, автомобілі, спорядження. Все це – за кошт громади з населенням близько 10 тисяч, волонтерської організаціїї та окремих волонтерів. 

Максимально робимо все можливе і залежне від нас для того, щоб їм допомогти. І навіть девіз волонтерської організації, що працює на базі закладів культури: "Ви там за нас, ми тут – для вас". Сама назва говорить про себе: "Помічна". Ми поміч надаємо завжди.

Волонтери говорять, що спільна мета їх настільки згуртувала, що і після перемоги навряд чи вони зупиняться. Збираються підтримувати сім'ї військових і надалі. 

Читайте також: "Плани одні – жити": житель Кіровоградщини про війну, полон та повернення (ФОТО)