"Дружня підтримка": розповідаємо, як викладачі та студенти університету в Кропивницькому підтримують ветеранів (ФОТО)

У Донецькому державному університеті внутрішніх справ у Кропивницькому реалізують проєкт від Міністерства внутрішніх справ України "Дружня підтримка". Викладачі та курсанти допомагають ветеранам фізично і психологічно відновитися після повернення з фронту. Журналісти Точки доступу дізналися детальніше про цю ініціативу та чи користується вона попитом.

Проєкт "Дружня підтримка" в релокованому у травні 22-го навчальному закладі курує Євген Сергієнко. Він розповідає, що ініціатива направлена на реабілітацію та ресоціалізацію ветеранів. Чоловік і сам ветеран, і навіть пройшов полон. Каже, з власного досвіду знає, як після повернення до мирного життя, людині важливо бути зайнятою та затребуваною.

Два з половиною роки проходив службу в складі 53-ї окремої механізованої бригади. Наш підрозділ боронив Донеччину. В одному з кількаденних боїв у жовтні ми потрапили в оточення, так я опинився у полоні. На щастя, за два місяці мене обміняли.

Насамперед, розповідає Євген, у виші ветеранам пропонують заняття з сертифікованим тренером у спортивній залі, спортивні секції, психологічну та юридичну підтримку. Вже є захисники, які займаються на базі закладу на постійній основі. 

Один з учасників проєкту – Віктор Ковбаса з Берислава Херсонської області. До російського вторгнення він фермерував разом із батьком, мали, розповідає, 50 гектарів землі. З 2014 року служив у лавах ЗСУ в батальйоні територіальної оборони (БТРО) "Київ-12". З 2018 року обіймав посаду командира першого зенітного артилерійського взводу першої зенітної ракетної батареї.

Починав службу в 14-му році під Щастям – це Луганська область. І, якщо дивитися на карту, то рази три-чотири від Луганська до Азовського моря спускалися-підіймалися своєю частиною, – розповідає він.

Тяжке поранення Віктор отримав минулоріч під Бахмутом. Попри тяжкі травми, лишався у свідомості. Хоча й зізнається, розумів, чим це врешті обернеться. 

Був звичайний бойовий день, треба було зайняти позицію, ми до неї прямували і так сталося, що міна прилетіла мені прямо під ноги. Ще доводилося віддавати накази, так як був старший групи, щоб нічого не втратили, нікого не забули.

Чоловік розповідає, що особовий склад відреагував миттєво. 

Відчувалася добра підготовка медичних фахівців. Наклали джгути й евакуювали. Коли ми заходили на цю позицію, нам одразу повідомили, де знаходиться евакуація і як це все відбувається, які позивні, й це все було відпрацьовано. 

Спочатку на Кіровоградщину переїхала сім’я Віктора. Осіли у Смоліному, де вдалося знайти житло. Свою квартиру родині запропонував побратим Віктора. До рідних сам боєць доєднався після демобілізації. Поранення призвело до ампутації обох ніг. З ледь помітним смутком ветеран згадує, як професійно займався велоспортом. Медики поставили його на ноги вже за три місяці – щойно загоїлися рани. 

Нині щоб підтримувати себе у спортивній формі, 47-річний захисник двічі на тиждень займається на тренажерах на базі донецького вишу. За правильністю виконання вправ слідкує тренер Володимир Галімський.

Сьогодні ми працюємо над розвитком м’язів грудей. Зведення й розведення рук на кросовері під різними кутами. Був на двох заходах на тему реабілітації після поранень і зробив для себе висновок, що, перш за все, з людьми, які пережили подібне, треба поводитися, як і з рештою, замість акцентувати на їхніх проблемах, – каже він.

Завідувач кафедри спеціальної фізичної та домедичної підготовки Ігор Шостак додає, що підтримка захисників не завершується за стінами закладу.

Наші курсанти разом із викладачами відвідують військових у лікарнях. Працюють разом з ними над моторикою рук. Це ліпка, малювання, арттерапія, прогулянки на свіжому повітрі… Тому що після таких травм людям потрібно соціалізуватися, а медичного персоналу не вистачає.

Він додає, що ремонт в напівпідвальному приміщенні, де нині облаштували спортзалу, також зробили своїми руками. Наводили тут лад близько двох місяців. 

Тренажери підібрали таким чином, щоб у невеличкому приміщенні можна було працювати з усіма групами м'язів. Це приміщення доступне для людей з інвалідністю. Закупили інвентар за рахунок грантових коштів та спортивного клубу. Тут близько 15 тренажерів. Деякі призначені для локальних груп м'язів, інші – комплексні. 

Ігор Шостак розповідає, що до послуг ветеранів, зокрема, і зал для занять боротьбою. Є ветерани, які працюють індивідуально, а хтось гуртується у колективи, спілкується.

Окрім того, ми займаємося волонтерством, співаємо, гроші збираємо, дрони купуємо, проводимо різноманітні заходи – хочемо бути корисними. 

За рік роботи проєкту "Дружня підтримка" його учасниками стали пів сотні захисників.

Віктор Ковбаса говорить, що його працювати над собою мотивує родина. Чоловік – багатодітний батько. Хоче бути сильним і здоровим для своїх трьох доньок і дружини. Певен, що заняття спортом однаково корисні і для тіла, і для духу. 

Читайте також: "Щоб військові знали, що про них турбуються": у школі в Кропивницькому освітяни шиють одяг для захисників

Фото Олександра Козловського  та з домашнього архіву Віктора Ковбаси