30 серпня 2024, 11:35
Зараз у Кропивницькому триває проєкт "Нові можливості", який згуртував 60 абсолютно різних жінок. Спільне в них тільки те, що вони – українки, живуть в Кіровоградській області та попри війну хочуть побудувати в Україні свій бізнес або почати заново своє професійне життя.
Жінки об’єдналися в п’ять команд, у яких підтримують, допомагають та діляться досвідом одна з одною. У кінці вони зможуть поїхати на навчальну поїздку в Естонію, а десять із них отримають грант €500.
Кожна з них має свій бекграунд та причини взяти учать у цьому проєкті. Точка доступу розповість про двох із них: Анна Темненко присвятила своє життя донькам та чоловікові, а нині планує реалізуватися у бізнес-сфері. А Тетяна Печоріна двічі закривала свій бізнес, і тепер з новим досвідом та силами планує розпочати новий.
З дитинства Анна Темненко мріяла стати військовою юристкою або військовою психологинею. І майже стала, коли склала всі іспити. Проте тоді обов’язково треба було три роки прожити у казармі.
Це не бентежило Анну, але мама була проти такого та наполягала на вступі у місцевий університет імені Винниченка. Так і склалося – дівчина почала навчатися на хореографиню.
Мала бути хореографинею, проте була норовлива і не бажала шукати спільну мову з паном Коротковим (Анатолій Коротков відомий хореограф з Кропивницького – ред). Наші з ним відносини були складні: мене відрахували з третього курсу. Потім я декілька разів поновлювалась і, звісно ж, кожного разу була відрахована, – згадує про своє навчання Анна Темненко.
Будучи студенткою, вона зустріла свого чоловіка, їй на той момент було 18 років. Анна покинула навчання і пару років “насолоджувалась безтурботним життям дбайливої домогосподарки та люблячої дружини” – так героїня описала цей період.
Паралельно вона допомагала другу сім’ї робити зі старих перукарень новенькі салони краси. Взяла на себе купу організаційної роботи – і все безоплатно.
Потім розпочався мій найщасливіший та яскравіший період в житті. Я завагітніла. Два роки я була повністю зосереджена на донечці та чоловікові, мені не хотілось ні роботи, ні якогось професійного розвитку, я отримувала задоволення від свого життя. Потім друга вагітність, ще більше щастя від народження другої донечки. Це були чудові часи.
Анну можна сміливо назвати генераторкою ідей. Виховуючи двох доньок, вона не припиняла допомагати чоловікові та друзям родини у їхніх бізнесах – знову ж таки, безоплатно.
Вона радила робити речі, які потім ставали успішними, – завдяки їй відкрилися маленькі бізнеси з чистки подушок, організації свят під ключ, розвитку соцмереж та продаж речей через акаунти (тоді ще цей напрямок не був таким популярним, як зараз).
Мені приємно бачити, як мої ідеї живуть, якого рівня вони досягли. Шкода лише, що свого часу я не розуміла, які перспективи переді мною відкриваються. Лише зараз, озираючись назад, приходить розуміння того, що для розвитку ідеї в успішний бізнес потрібна віра в себе, незламна, непорушна, глибока віра у свої сили.
Але тоді Анна не мала такої віри в себе. Як і підтримки від коханої людини, розповіла вона.
Для мого чоловіка мої ідеї були чимось смішним, не вартим уваги, нікчемним. Я постійно чула, що з моїм розумом і підходом до життя я нічого не зможу, лише буду посміховиськом. І я в це повірила. Згодом повірила і в те, що я не найкраща мати і далека від ідеальної дружини. Тут бере початок крах мого казкового життя.
Анна розповіла, що як могла, намагалася врятувати шлюб та реалізувати себе. Почала вчитися на реабілітологиню, щоб здобути вищу освіту – але бажання навчатися зовсім не було. "Як і бажання жити", – згадує вона про той період життя.
Там було все: зневіра в людях, знецінення себе, алкоголь, сварки з чоловіком та болючі примирення. Ми ухвалили рішення розлучитися.
Опісля Анна забрала дітей та влаштувалася у великій мережі маркетів продавчинею-консультанткою – і це стало ковтком свіжого повітря. Вперше за довгий період життя вона мала свої гроші, з'явилось прагнення до кардинальних змін.
Аж поки не сталося наступне потрясіння – повномасштабне вторгнення. Чоловік Анни долучився добровольцем до ЗСУ, подружжя ухвалило рішення почекати з розлученням. Жінка змінила роботу.
Час пролетів, ситуація в країні не покращувалась, почалася депресія. Нічого не радувало, працювати стало неможливо, опускались руки, лише діти тримали на плаву. Мій емоційний стан погіршувався, відсутність коштів, страх через війну. А потім сталося маленьке диво, до якого я спочатку поставилась дуже вороже.
Маленьким дивом Анна називає простір "Затишно space", який допомагає жінкам. Спеціалістки простору допомогли жінці знову почати мріяти і чогось бажати, розповіла вона. Фахівчині цього простору й розповіли про "Нові можливості".
На проєкті Анна Темненко стала тімлідеркою команди "Успіх", хоче відкрити власний цех із пошиття одягу і впевнено та вперто рухається у цьому напрямку.
Тетяна Печоріна народилася в Кропивницькому. Ще у 13 років обрала розвиватися у юриспруденції й вперто йшла до своєї цілі: відучилася у юридичній академії імені Ярослава Мудрого та влаштувалася на роботу за фахом.
Я працювала у комітеті уповноваженого з прав людини у Кіровоградській області ще у 2000-х. Також була помічницею адвоката – за недовгу карʼєру маю декілька виграних справ. Але тоді зарплати були дуже маленькі, я просто змушена була поїхати за кордон на заробітки. Бо на мої гонорари не могла витягнути себе і дитину. Але юридична освіта допомогла мені просуватися у житті.
Так, сімейні обставини привели Тетяну у Домінікану – красиву країну на острові Гаїті у Карибському морі. Там вона подумала, що було б чудово відкрити затишну пекарню, але бізнес-партнери вмовили на ресторан.
Відкривати ресторан у чужій країні важко – це інша культура, інші традиції. А ти маєш знати своїх клієнтів та орієнтуватися на їхні смаки. Треба знати, наскільки вони платоспроможні.
Ресторан у Домінікані пропрацював рік, а потім закрився. Це мало б статися раніше, каже Тетяна. Хоча партнерів було четверо, над розвитком цього бізнесу працювала лише вона.
Це була фрустрація, і вона почалася ще задовго до закриття. Я хотіла цього, але в силу свого характеру до останнього намагалася щось зробити. Після закриття відновлювавсь довго. Ми навіть переїхали за місто, щоб почуватися краще.
На відновлення сил та ресурсів пішло багато часу. Одного дня Тетяні запропонували попрацювати у турагенції, адже з’явилися україномовні та російськомовні туристи, а людей, які могли б із ними працювати, не було.
На той момент у мене була новонароджена донечка та однорічний син, але я все одно пішла. А тоді вирішили з подругою працювати на себе. Бізнес йшов непогано, ми заробляли. Але це не моє – мені подобається подорожувати, а не працювати у цьому.
Після повномасштабного вторгнення бізнес довелося закрити – клієнтів, з якими можна було працювати, не було. У 2023 році Тетяна разом із дітьми повернулися в Україну, у Кропивницький.
Про проєкт "Нові можливості" Тетяна Печоріна дізналася через Гончаренко центр: прийшов лист-запрошення. Зараз вона планує розвиватися у мережевому маркетингу – це бізнес-модель, при якій продукти або послуги продаються через мережу незалежних дистриб'юторів.
Шанс нам дається не один раз – їх безліч. Але треба бачити їх, розуміти, що ти хочеш. Треба шукати можливості, – радить Анна усім, хто зневірився у своїх силах.
Зараз жінка, використовуючи свій шанс, тимчасово працює перекладачкою, поки рухається її проєкт.
Проєкт "Нові можливості для українських жінок та молоді" втілюється у Кіровоградській області громадською організацією "Прес-клуб реформ" і Естонським жіночим центром досліджень і ресурсів, а фінансується Естонським центром міжнародного розвитку.
Підтримка жіночого підприємництва – це одна із його цілей, також він хоче навчити підприємницьким знанням та мисленню молодих людей з Кіровоградщини. Партером у цьому напрямку став Ліцей сфери послуг і торгівлі.
Як розповіла заступниця директора ліцею Вікторія Алєксєєвець в ефірі “Українського радіо. Кропивницький”, для проєкту планують розробити унікальну авторську навчальну програму. Вона буде факультативна, і після розробки пройде експертизу та апробацію.
Цю програму інтегрують у декілька навчальних програм з менеджменту, економіки, трудового законодавства, просування у соціальних мережах, соціального підприємництва та інших.
В рамках проєкту десять молодих людей на основі конкурсу отримають гранти €100, також вони отримають можливість поїхати в Естонію, щоб надихнутися ідеями.
Ще одна ціль – це підтримка маленьких локальних медіа Кіровоградщини, де працюють переважно жінки. За словами координаторки громадської організації "Прес-клуб реформ" Вікторії Талашкевич, наприкінці проєкту є окремо запланована грантова програма для редакцій, в рамках якої на основі конкурсу вони зможуть отримати по 200 євро, якщо братимуть активну участь у проєкті.
Пілотний проєкт із навчання підприємництва у співпраці із Ліцеєм сфери послуг і торгівлі триватиме протягом 2024/25 навчального року.
Фото надані героїнями матеріалу
Матеріал створено у партнерстві з Волинським прес-клубом.
Читайте також: Стереотипи щодо жінок, які очолюють колективи. Історії трьох керівниць із Кропивницького
Головне сьогодні
