Заплакав, коли побачив український прапор: у Кропивницькому зустріли звільненого з полону захисника

Сьогодні, 7 травня, у Кропивницькому зустріли військового, який майже 4 роки був у полоні росіян. Артем Владіміров потрапив у неволю у перший день повномасштабної війни – 24 лютого 2022 року. Він підписав контракт у березні 2020 року і у день, коли почалося вторгнення, разом з трьома побратимами був у селі Новогнатівка на Донеччині. Військові мали відступити з села, але не встигли – їх взяли у полон "ДНРівці". В межах обміну військовополоненими захисник повернувся в Україну 5 лютого.

Перед звільненням почали снитися хороші сни

Артем служив у бригаді А0553, яка нині перейменована на А7011. Посада військового – оператор-навідник, протитанкіст.

Перші пів року у полоні були "сині" від катувань і знущань, годували водою, крупою і картоплею, якісна їжа була раз на місяць. Зубні щітки, мило і туалетний папір видавали, лише коли просили. Раз на тиждень ходили у баню. Так згадує умови перебування у полоні Артем Владіміров.

Каже, у колонії, в якій він був, є і українські жінки, над якими росіяни знущаються до цього часу.

Захисника кілька разів переводили з колонії у колонію. Спочатку його утримували на Донеччині в Оленівській колонії, що у Волноваському районі. Потім етапували в Росію – був у колоніях в Оренбурзі, Ростові-на-Дону, Таганрозі. А останні три роки – у Борисоглєбській виправній колонії, що у Воронезькій області.

У січні, за місяць до звільнення, Артем отримав від дружини листа (це єдиний лист, який йому передали росіяни. Дружина постійно писала чоловікові листи - ред.). Тоді, каже, відчув, що скоро буде вдома. А ще, зізнався, почали снитися хороші сни, що підсилило віру у повернення додому.

Цей лист, каже, зберігає до цього часу. У перші години після обміну, щойно побачив людей, які стояли вздовж дороги з українськими прапорами, заплакав, згадує захисник.

"Було дуже щемко і гарно", – згадує Артем.

Сьогодні, 7 травня, Артем Владіміров зняв з "Калини надії" синьо-чорну стрічку зі своїм іменем.

Як писали журналісти видання "Доступ. Медіа", інсталяція, яку встановили біля ЦНАПу у березні, присвячена безвісти зниклим та пoлoненим захисникам і захисницям України. Їхні рідні пов’язали стрічки на калину з іменами тих, на кого чекають.

Найбільша мрія – діти

Артем родом з Луганщини. З майбутньою дружиною Катериною познайомилися в інтернеті у 2018 році. Чоловік приїхав у Кропивницький, щоб побачитися з дівчиною особисто, а через місяць пара побралася, тож він лишився у Кропивницькому.

Катерина згадує, як чоловік зателефонував 24 лютого 2022 року і сказав, що ситуація дуже важка, не знає, що буде далі. Вже наступного дня вона знала, що чоловіка взяли у полон, знайшла відеодокази, зафіксувала їх і передала у "Товариство Червоного хреста".

"На відео було троє чоловіків. Артем сидів посередині, у нього був розбитий ніс. Вже через місяць мені офіційно підтвердили, що він у полоні. Я йому постійно писала листи, йому віддали лише один".

Без чоловіка було важко, хвилювалася за нього, каже жінка. Підтримували його батьки і сестра Катерини, яка запропонувала поїхати працювати за кордон. Вони так і зробили.

5 лютого нинішнього року дружина Артема отримала офіційне сповіщення, що чоловіка звільнили з полону, а за кілька годин він їй зателефонував.

"Сказав "Привіт, це я!". Я відразу заплакала. Це були такі емоції… Не можна передати словами…", – згадує Катерина.

Думки про родину і підтримка побратимів – це те, що допомагало триматися в полоні, згадує захисник. Нині Артем продовжує перебувати на реабілітації, йому допомагає дружина. Після завершення реабілітації військовий матиме відпустку.

У найближчих планах, каже, відпочити біля моря. Подружжя мріє про двох дітей – доньку й сина.

Як зустрічали захисника в Кропивницькому, зафіксували журналісти видання "Доступ. Медіа".

Читайте також: Після 21 місяця в полоні: у громаді на Кіровоградщині зустріли військового