09 листопада 2023, 18:30
Десятки разів возив вантажі на фронт і навіть придбав для цього мікроавтобус. Кропивничанин Олег Єнєв із часів АТО доставляє захисникам та захисницям допомогу. У дорозі чоловіка супроводжує іграшкова черепаха. Її він вважає талісманом. Із водієм-волонтером познайомилися журналісти Точки доступу.
Перший вантаж на передову Олег доставив ще у 2015-му. Тоді йому було 25 років. Їздив у Костянтинівку і Бахмут – тогочасний Артемівськ. Відтоді побував на фронті десятки разів. Об’їздив жовтим бусом всю країну та возив гуманітарні вантажі з-за кордону.
Напрямки всі: Херсон, Запорізький напрямок, більше за все Донецький і Луганський, це найчастіше. Все возив: їжу, скоби, буржуйки, тепловізори, дрони, абсолютно все.
У дорогу водій щоразу бере талісман – іграшкову черепаху Вафельку.
Це Вафелька. Вона родом із Америки. Мені її подарувала на початку великої війни подруга, я вважаю цю черепашку своїм талісманом.
Олег розповідає, що іноді водії-волонтери доїжджають на позиції, іноді військові зустрічають їх на більш спокійній території. Із курйозів чоловік пригадує, як поїхав не тією дорогою та в одну із найбільш небезпечних поїздок.
Коли ще можна було заїжджати в Бахмут, ми заїжджали, і вискакували на трасу Бахмут-Слов’янськ. Чому запам’яталося? По-перше, їхав до брата, по-друге, перший раз тікав від міномета і в самому Бахмуті дуже голосно було. До того ж, зустрів тоді дуже цікавих людей.
Окрім мужніх захисників, каже водій, у небезпечних регіонах вражають місцеві волонтери.
Наприклад, є кафешка, яка годує поранених, волонтерів, військових. Є дівчата, які передають посилки, ми залишаємо в них, хлопці не можуть виїхати, приміром, а ми не можемо до них під’їхати.
Настрої на передовій різні, – каже Олег. Але волонтерів бійці щоразу зустрічають із посмішкою.
Чого найбільше чекають? Домашнього. Домашнього чогось хочуть і дрони. Дрони і тепловізори, ось так.
Із Олегом ми спілкувалися, поки він готувався до чергової поїздки. Традиційно збирав для захисників смаколики та маскувальні сітки, що завчасно підготували інші волонтери.
А найголовніше, каже, – повезе їм вісточки з дому, трісочниці, буржуйки та скоби з арматури. Цими скобами військові скріплюють бліндажі, щоб під час вибухів укриття не завалилися. Ці вироби з маталобрухту, що віддали місцеві, зробили в училищі у Малій Висці. Фронт рухається, тож така допомога дуже актуальна.
До нас не лише кропивницькі волонтери заїжджають, а й з Виски. Ми виготовляємо буржуйки, виготовляємо скоби, так що, діти задіяні, є робота і допомагаємо нашим воїнам, – розповідає директор ПТУ Олег Тереза.
Майстер виробничого навчання Владислав Луценко додає, що учні працюють із такою охотою, що на перерви та подихати свіжим повітрям їх доводиться виганяти.
Маленьких буржуйок ми зробили вже 24 штуки, скоб понад 1200, на один бліндаж йде 360, і великих із пропанових балонів на завершенні шість буржуйок здорових. Це складна фізично робота, та ніхто її не цурається, кожен хоче допомогти нашій армії.
Спокійніше, зізнається Олег, везти допомогу бійцям самому. Так відповідаєш лише за себе. Веселіше – з колегами з волонтерського центру. Цього разу компанію водію та його черепасі складе Олександр Кришко.
Він один із найкращих водіїв-волонтерів, які в нас є у "КропХабі". З ним весело, з ним цікаво їхати, він заїде, куди треба бійцям.
До цієї поїздки на Донеччину Олег готується з особливими трепетом. Адже врешті побачить брата, який нині у війську. Вщент забиває свій жовтий бусик, а ще, говорить, заїде по пиріжки і по варенички.
Із фронту водій-волонтер привозить подаровані бійцями шеврони. На стелі мікроавтобусу вже зібрав цілу колекцію.
На момент публікації цього матеріалу кропивницькі волонтери відвезли на фронт допомогу та благополучно повернулися додому. Тож додаємо фотозвіт із Харківського та Донецького напрямків.
Читайте також: "Калмазівські павучки": на Кіровоградщині у непрацюючій їдальні облаштували волонтерський хаб (ФОТО)
Головне сьогодні
