Зірковий гість у Новомиргороді: Віктор Павлік про життя, родину та музику (ФОТО)

  • Олена Данова-Белінська
  • watch_later 9 серпня 2019, 18:00

  • visibility 776 переглядів

Наприкінці липня у Новомиргороді гучно відсвяткували одразу 2 свята: День міста та День гірників. Адже саме до цього сегменту економіки належить компанія "Велта", яка є найпотужнішим підприємством району, головним локомотивом перетворень та й найбільшим спонсором свята також. 

На містян чекала цікава та насичена програма, а головним гостем свята стала зірка української естради Віктор Павлік.

Кожна людина, яка досягла успіху у публічній діяльності - однозначно, є непересічною особистістю. І в таких людей варто багато чому повчитися.

Ми підготували для гостя міста Новомиргорода Віктора Павліка 10 питань, які змусять по-новому подивитися на артиста.

 У який момент ви вперше відчули себе зіркою?

Не було такого періоду у житті, щоб я відчув мегапопулярність. І не люблю слова "зірка". Зірки на небі, до них не можна доторкнутися, а людина на землі. Для мене зірка є одна - Віфлеємська зоря, яка засяяла, коли народився Ісус Христос, Бог наш. А все інше - то робота. Популярність моя зростала поступово, не було такого, щоб я заснув, а прокинувся вже відомим.

Чи маєте райдер? Якщо так, то що в ньому дивує організаторів ваших виступів, зокрема під час закордонних турне?

Райдери в мене дуже прості. Побільше води - питної негазованої високої якості. Овочі, фрукти, канапки. Фрукти звичайні - яблуко, груша, банан, апельсин, може, персик. Нічого такого вишуканого, чого неможливо дістати, немає. Організаторів дивує, що немає спиртного, максимум, що прошу - "Кока-Колу". І є пункт, що потрібна олія холодного віджиму кунжутна чи анісова. Я нею маю побовтати в роті, це дуже корисно для звʼязок і загалом для здоровʼя.

Від чого зі своїх слабкостей довелося відмовитися заради зоряної карʼєри?

Ні від чого не доводилося відмовлятися. Єдине, що раніше перед концертом міг дозволити собі алкоголь, але вже кілька років, як я його не вживаю зовсім. Треба обирати - або алкоголь, або співати. Алкоголь нікого ще до добра не довів. Горілку, як-то кажуть, ще ніхто не переміг.

Озираючись назад, яку з помилок ви б хотіли виправити?

Озираючись назад, не згадаю якоїсь помилки. Хіба що згадую, як вперше одружився до армії. Мені казали не робити цього, бо за два роки людина міняється. А я був впевнений, що у мене все твердо. Мислення в 17-18 років не таке, як у дорослої людини. Недарма кажуть, що в армію йде хлопчина, а повертається мужчина. Плюс розлука - два роки. Хлопці приходять з армії, хочуть погуляти, у мене цього не було. Не те, щоб я шкодував про одруження, але я б той період прожив трошки по-іншому. А все моє свідоме життя віддане музиці і я не шкодую. Заради цього мене Господь послав на землю.

Зірка шоубізу має дарувати іншим радість, незалежно від того, гарне в неї життя чи особиста трагедія. Як ви налаштовуєтеся на виступ під час складних життєвих обставин?

Я чітко розумію: Господь послав мене дарувати людям радість. Перед кожним концертом налаштовуюся, що маю віддати себе людям, налаштовуюся на позитив, молюся і йду на сцену.

Опишіть найнезвичайніші вчинки фанатів, які вас порадували - і які засмутили.

Багато чого і не згадаю, Бог мене оберігав від всього навколо. Були квіти на сцену, іграшки від шанувальників, але це є у всіх артистів. А вразила мене чотири роки тому моя Катя, яка сіла в потяг, приїхала на концерт Миколаїв і подарувала мені величе-е-е-езний букет троянд - мені такого ніхто й ніколи не дарував. Це мене порадувало й здивувало. На сьогоднішній день ми разом, кохаємо один одного, не можемо жити один без одного. Цей вчинок - єдиний і неповторний.

Віктор павлік з коханою Катериною Репяховою

Якою була ваша заповітна дитяча мрія й чи змогли ви її втілити?

Дитячої мрії як такої не було. Але от у віці 12-13 років я грав на гітарі, співав пісні з репертуару "Машини часу" Андрія Макаревича, Костянтина Нікольського з групи "Воскресенье", "Beatles", "Deep Purple", Олексія Глизіна, Ігоря Саруханова... Чи міг би я подумати тоді, що років через 20 доторкнуся до святого, познайомлюся, буду дружити з цими людьми? Зараз ми дуже гарні друзі з Олексієм Глизіним, не можу сказати, що друзі, але знайомі з Ігорем Сарухановим.

У дитинстві дуже любив творчість групи "Nazareth". І ось вони приїхали в Україну, турне організовували мої добрі знайомі. Чи міг я уявити, що з Деном Маккафферті ми станемо добрими друзями, була ідея записати спільну пісню "Dream on". На жаль, за обставинами не склалося, Ден захворів, дует не склався. Та я отримав дозвіл на виконання цієї пісні.

Чи міг я хоча б мріяти про це тоді, коли грав на гітарі і слухав музику на бобінах, касетах. Для мене тоді таке знайомство було з розряду космос, галактика, фантастика і так далі. Були в мене тоді не мрії, але думки про це - і вони здійснилися. Це вже дуже багато.

Що ви суворо забороняєте у своїй родині?

Родина в мене дуже-дуже велика. Батька немає, бо давно помер, бабусі немає. Є мама, сестра, троє дітей дуже різних за віком - 35, 32 і 20 років, а також троє онуків - старшому 10 років, середньому Вадиму пʼять чи шість і Аміна, якій один рочок. І я нічого не забороняю, бо дітей вже виховувати пізно, вони вже дорослі й виховані, а онуків я бачу рідко, вони живуть біля своїх батьків, як і кожен дідусь, їх люблю і балую, скоріше купую якусь цяцьку чи покладу до кишені їм 200 чи 500 гривень. Частіше 200, бо вважаю, що не можна надміру балувати дітей.

Ви відомі як благодійник та меценат, наприклад, двічі виграні кошти у грі "Форт Буайяр" передавали на різні проекти. Якби ви могли самостійно розвʼязати в Україні одну проблему, яка потребує капіталовкладень, що б ви зробили?

Я б використав свої можливості, щоб у всіх лікарнях було належне обладнання, як це є в лікарнях розвинених країн. Це можливість врятувати максимальну кількість людських життів, адже зараз дуже розповсюджені онкологічні та інші серйозні захворювання.

Пісня - це ваше життя. Якби ви опинилися у світі, де не існує звуків, чим би ви там зайнялися?

Такого не може бути, бо це кінець світу. Навколо пташки, шумить море. Якщо все завмре - це буде кінець всьому. А якщо відповісти жартома - став би капітаном. Дивився б на дельфінів і китів. Або став дайвером. Один з моїх улюблених фільмів про Іхтіандра, завжди мріяв відчути, що відчуває людина-амфібія.

Читайте також: День міста гірників: як запалював Новомиргород у своє подвійне свято (ФОТО)