17 травня 2023, 10:14
Обласний центр матері і дитини — це заклад для вагітних жінок та матерів дітей віком до півтора року, які опинилися в складних життєвих обставинах. З початком повномасштабного вторгнення у центрі також надають тимчасовий прихисток переселенцям. Жінки, які підпадають під цільову категорію центру, мають право проживати в ньому на загальних умовах. Зараз у центрі мешкають 8 мам із маленькими дітьми, з них — троє переселенок.
Серед них Яна з Херсонщини та Вікторія з Луганської області. Героїні публікації попросили не вказувати їхні прізвища. Яні 36 років. Війну жінка зустріла в Херсоні та 9 місяців прожила в окупації. Два місяці тому вона народила у Кропивницькому сина Ігоря.
30-річна Вікторія в центрі мешкає разом із мамою та дворічним сином. До Кропивницького жінка з родиною переїхала з Лисичанська.
За освітою Яна – економістка. Останні сім років працювала за спеціальністю на підприємстві, яке виготовляло міжкімнатні двері. Кілька років тому вивчилася на nail-майстриню, тож у вільний від основної роботи час робила манікюр.
Каже, 24 лютого 2022 року пам’ятає дуже добре:
Зранку написали з роботи про те, що почалася війна. Я жила в квартирі на 8-му поверсі, тож було добре чути літаки, вибухи… Коли поцілили в аеропорт в Чорнобаївці, я побачила стовп диму і зрозуміла, що все дуже серйозно та страшно. В Херсоні одразу почалися величезні затори машин, черги в магазинах, гули сирени… Всі намагалися купити необхідне, бо не знали, чи буде їжа завтра, — згадує жінка.
У березні Яна познайомилася з Ігорем. Колишній учасник антитерористичної операції, військовий з Херсону виконував партизанські бойові завдання і в окупації. Виїхати з окупованого міста він не міг, бо мав характерні українські татуювання. Доводилося переховуватися.
Поруч із Ігорем було вже не так страшно, як раніше. Чекали — ось-ось місто звільнять.
Яна згадує окупацію із жахом:
Це було ніби повернення на 30 років назад. Продукти продавали з автівок, м’ясо — з підлоги, всюди черги. В магазинах почали з’являтися якісь жахливі російські товари — мабуть, весь непотріб, який у них був, привозили на Херсонщину. А влітку з’явилися наші херсонські овочі, які теж рятували. Тож, на заздрість усім, я таки їла херсонські кавуни та дині.
Влітку Яна з Ігорем дізналися, що чекають дитину.
Коли українські військові звільняли місто, було не страшно, бо вони цілили по ворогу дуже точно. А от після 11 листопада, коли місто звільнили, й стріляли росіяни, все перетворилося на жах. З кожним днем було все гірше.
Згадує, район, де мешкала — Острів, був найбільш обстрілюваним. Він знаходиться біля річки і до нього дістає вся ворожа артилерія. Ігор запропонував Яні поїхати з міста. У грудні його знайомий вивіз вагітну жінку разом із її котом до Кропивницького.
Тут я зіткнулася з тим, що квартиру орендувати надскладно, а до того ж дуже дорого. Вартість житла й досі непідйомна. Від знайомих дізналася, що є цей центр. В моїй ситуації — це чудова можливість. Працювати я тоді не могла і зараз не можу, бо дитина ще маленька.
Розповідає, чоловік завжди казав — “Якщо не я, то хто? Коли ж ми переможемо, якщо будемо відмовлятися боротися?” Після того, як у грудні Яна виїхала з Херсону, чоловіка відправили виконувати бойові завдання під Вугледар (Донецька область). Протягом місяця спілкувалися телефоном.
Ігор хотів приїхати на кілька днів, щоб розписатися або потрапили на пологи, втім, його не пускали.
1 лютого Ігор загинув.
На поховання в Херсон Яна поїхати не змогла через застереження лікаря. 21 лютого цього року Яна народила сина. Зараз йому два місяці.
Ігор Ігорович дуже схожий на батька.
Яна не змогла стримати сліз, коли розповіла, як шкодує, що не встигла сказати коханому, як збиралася назвати сина.
Зараз вона мріє вивезти маму з окупованого Новотроїцька, що на Херсонщині.
Мама могла б бути з дитиною, а я — працювати й заробити грошей на оренду житла. Це чудово, що я маю можливість жити тут. І умови проживання тут хороші. Але, звісно, дуже хочу винаймати квартиру та жити удвох із сином. Та, на жаль, поки що такої можливості не маю.
Крім цього, Яна хоче, аби син носив прізвище чоловіка. Зараз, за сприяння Центру матері і дитини, їй надають юридичну підтримку в цьому питанні.
Сина Вікторії звати Богдан. Батько хлопчика відмовився від дитини та покинув жінку, коли дізнався про вагітність Вікторії. У Лисичанську жінка разом із мамою та сином мешкали у власній квартирі. До 24 лютого вона працювала вантажницею — розвантажувала фури. А також, аби заробити, бралася за кожну господарчу справу — допомагала з городами, копала картоплю.
Завжди мала якусь копійчину, — ділиться жінка.
Розповідає — після 24 лютого 2022 року, коли розпочалися обстріли Лисичанська, разом із сином ходила в укриття. Через постійне перебування в сирих холодних підвалах хлопчик почав хворіти. Обстріли частішали.
Будинок почав здригатися. Один раз, потім знову і знову… Син лякався. Потім почало “прилітати” в сусідні будинки, на вулицях лежали трупи людей… Постійні перебої зі світлом, немає води, газу. Я вирішила виїжджати заради моєї дитини.
З Лисичанська родина поїхала в останні дні лютого 2022-го. Першу ніч у Кропивницькому ночували на вокзалі. Наступного дня Вікторія зустріла знайому, яка переїхала до Кропивницького раніше. Та відвезла їх у дитсадок, де тоді розміщували переселенців. Там родина прожила майже три місяці. А потім їх поселили в школу. Там жили ще півроку, втім пізніше, за словами Вікторії, зі школи попросили виїхати через конфлікт з сусідами.
Вікторія орендувала кімнату в будинку, жили разом із господаркою. Але жінку з дитиною знову вигнали:
Після того, як син пішов у туалет повз горщика, нас вигнали. В результаті ми опинилися на вулиці без грошей. Я не знала, що робити. Керуюча будинком, біля якого ми стояли, звернулася в поліцію і правоохоронці привезли нас сюди.
Півтора місяці Вікторія з родиною живе у центрі. Мама жінки влаштувалася на роботу. Сама ж Вікторія поки роботу не шукає:
Я не потрапляю під категорію жінок, які мають мешкати в цьому центрі, але зараз нам дозволяють тут жити. Наразі я займаюся дитиною — у сина є слабкість у колінах, він не зможе бути в дитсадку з іншими дітьми. Хочу записати його на массаж. Крім того, після цього важкого року він не розмовляє. Після курсу лікування, можливо, зможу віддати його в дитсадок та шукати собі роботу.
Вікторія мріє про те, аби повернутися додому — у мирний рідний Лисичанськ, тому наразі чекає перемоги України. Найбільше боїться знову опинитися з сином на вулиці.
Загалом від початку повномасштабного вторгнення обласний центр матері і дитини прийняв понад 370 переселенців, розповіла директорка центру Інна Жолобова.
Вільних місць у центрі, станом на сьогодні, немає.
Заклад розрахований на одночасне проживання десятьох жінок із дітьми. Зараз мешкає вісім, незабаром заселяться ще двоє. Наші мешканці — це мами, які опинилися в складних життєвих обставинах: відсутність житла, документів, матеріального забезпечення, насилля в родині, низький виховний потенціал матері. Із початком повномасштабного вторгнення до нашої категорії додалися й внутрішньо переміщені жінки — це абсолютно соціалізовані люди, але війна залишила їх без домівок.
За словами Інни Жолобової, під час проживання у центрі з жінками працює психолог, а також, у разі необхідності, їм надають правову допомогу.
За домовленістю, родина Вікторії, яка не потрапляє під категорію жінок, які визначені для Центру, має шукати житло, куди зможе переїхати у разі заповнення закладу на 100%:
Ми з нею про це говорили. Родина має робити кроки для того, аби у разі потреби мати можливість знайти інше житло. Вони попереджені, і це головна умова їхнього проживання у нашому центрі. У місті є місця іншого компактного поселення, куди Вікторія з родиною може заселитися.
За словами Інни Жолобової, мешканці Центру матері і дитини долучаються і до волонтерської роботи:
Ми намагаємося підтримати і зайняти наших мешканок якимись добрими корисними справами. Тож дівчата долучаються і до плетіння маскувальних сіток, а також готують різні смаколики для наших захисників, пишуть їм листи підтримки.
У центрі жінкам та дітям безкоштовно надають харчування, засоби гігієни та усе необхідне.
Читайте також: Безпечно, конфіденційно та безплатно. Центр допомоги врятованим відкрили в Кропивницькому (ФОТО)
Текст, фото: Олександра Ільченко
Дистрибуція: Тетяна Колісник
Головне сьогодні
