Крoпивницький — це містo, яке читається, як архітектурна книга, стoрінки якoї писали різні епoхи. Йoгo старі квартали зберігають пoдих XIX стoліття: елегантні фасади, ліпнина й вікна з аркoвими завершеннями свідчать прo велич міста. Тут кoжен будинoк має характер. Нoві будівлі намагаються знайти баланс між сучасністю й істoрією. Прoте саме це пoєднання старoгo й нoвoгo рoбить містo живим і справжнім. Архітектура Крoпивницькoгo — це дзеркалo йoгo душі, у якій відбиваються зміни, пережиті пoкoліннями. І сьoгoдні, у Всесвітній день архітектoра, Точка доступу показує і розповідає про п’ять найвпізнаваніших будівель міста.
Будинок №40 на вулиці Архітектора Паученка зведений на початку ХХ століття для єлисаветградського купця Абрама Барського. Автор проєкту невідомий.
Будівлю виконали у стилі модерн з елементами еклектики. На кутах будівлі — колони з маскаронами у вигляді жіночих облич, що символізують зміну дня і ночі. Між вікнами — пілястри з рельєфними орнаментами жар-птахів і рослинних пагонів, а під вікнами — пелікани, які захищають гнізда від змій. За словами дослідників, такий сюжет у ті часи вважали оберегом родини.
Власник будинку, Абрам Барський, загинув у 1907 році від кулі анархіста Лейби Яріна. Після його смерті в особняку мешкала родина Барських. Зокрема, у 1918 році місцева газета повідомляла про крадіжку діамантів у вдови купця Єлизавети Барської.
З 1929 року в будівлі розташовується Центральноукраїнський обласний краєзнавчий музей, який діє і нині.
У 1865 році полковник Георгій Трамбицький вирішив звести в Єлисаветграді театр. Хоч він був не архітектором, а інженером, за два роки спорудив будівлю, у якій театр працює й нині. Місце для будівництва міська управа виділила в липні 1865 року.
Як стверджують краєзнавці, проєкт, імовірно розроблений самим Трамбицьким, затвердили наприкінці серпня того ж року, однак креслення не збереглися. Протягом історії театр неодноразово перебудовували — у 1908, 1911, 1927, 1950-х та 1970-х роках. Під час реконструкцій втрачалися автентичні елементи декору, змінювалося планування.
У 1977 році добудували портик і прибудову з боку двору, що змінило вигляд фасаду. За більш ніж 150 років від первісної споруди збереглося небагато.
Офіційне відкриття відбулось у 1867 році. Це був перший стаціонарний театр у місті, на сцені якого виступали як гастролери, так і місцеві трупи. 27 жовтня 1882 року з виставою “Наталка Полтавка” на цій сцені показала свою майстерність перша українська професійна трупа під керівництвом Марка Кропивницького.
Після останньої реконструкції 2012 року залишився лише фрагмент старого фасаду з боку вулиці Кавалерійської — портал входу з ліпним сандриком, який нагадує про вигляд театру Трамбицького у ХІХ столітті.
Велична будівля на вулиці Велика Перспективна. Мабуть, цей фон є однією з найвідоміших локацій для фото у Кропивницькому.
У книзі “Він прикрасив місто вишуканими будівлями” автори Володимир Поліщук та Сергій Невесьолов пишуть, що відділення державного банку в місті відкрили 1 червня 1894 року.
Припускають, що за основу використали проєкт архітектора Антонія Томішка. Міський архітектор Єлисаветграда О. Лишневський використав фасад будівлі з цього проєкту.
У 1899 році було закладено камінь у фундамент. Для економії проєкт хотіли спростити, втім міський архітектор Лишневський обґрунтував необхідність збереження уже існуючого проєкту банку. Ймовірно, будівлю ввели в експлуатацію у 1900 році.
Таким, як на цій поштовій листівці початку ХХ століття, був первісний об’єм будівлі банку. Первісна будівля банку була симетрична з фасаду. Вхід – по центру будівлі.
Цікавою виявилася спроба дзеркально відтворити головний фасад будівлі банку у новій добудові зліва (у напрямку магазину Roshen), яку здійснили у 1990-ті роки. Автор проєкту цієї добудови – архітектор Григорій Медведенко. До 2017 року будівлю використовували за призначенням.
Ця будівля, що розташована на вулиці Шевченка (раніше – Петрівська), добре відома містянам, а гості Кропивницького обов’язково мають познайомитися з нею. Адже це ще одна архітектурна родзинка міста. Нині тут навчаються студенти і студентки Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка. Це – один з його корпусів.
А раніше тут була жіноча Єлисаветградська гімназія. Приміщення спроєктував Oлександр Лишневський, а будівництвoм займався міський архітектoр Oлександр Кишкін. Про це у своїй книзі "Атрибутоване місто" пише журналіст і краєзнавець Володимир Поліщук.
Приміщення збудували у 1904 році, тобто нині йому 121 рік. Цікаво, що зводити будівлю довелося через велику кількість учениць, яка постійно збільшувалася. Навіть добудовані корпуси до основного приміщення гімназії, яка раніше розташовувалася на розі вулиць Велика Перспективна і Тараса Карпи, не могли вмістити усіх охочих. Нову будівлю освятили 11 квітня 1904 року.
Газета "Єлисаветградські нoвини" писала: "Учoра з великoю урoчистістю відбулoся oсвячення жінoчoї гімназіі. Дo нoвoї будівлі стали з'їжджатися представники всіх місцевих навчальних закладів, адміністративних та урядoвих устанoв, батьки учнів і численні запрoшені. Дo бoгoслужіння присутні з цікавістю oглядали будівлю. Нoва гімназія пoбудoвана з рoзрахунку на 800 учениць. Місцем не скупилися: в класах багатo світла і пoвітря. Актoвий зал дoсить великий. Ліпні рoбoти зрoблені з великим смакoм і худoжністю… Нoва гімназія oбійшлася місту в 240 тисяч рублів".
З 1992 року в цьому будинку – Музей мистецтв.
У книзі “Коли будинки мали власні імена” автори Володимир Поліщук та Юрій Тютюшкін пишуть, що, на жаль, наразі документально не встановлені фундатор, архітектор та роки побудови цієї споруди. З рекламних повідомлень дізнаємося, що на початку минулого століття власником будинку був Шполянський.
Центральну, чотириповерхову (з підвалом), частину будівлі використовували під торгівельні цілі. Збудовані з тильного боку два триповерхові бокові крила в глибину двору були номерами готелю "Пасаж”.
Під час радянсько-німецької війни будівля зазнала руйнувань.
У 1950-ті роки між першим і другим ярусом влаштували залізобетонне перекриття. Коли набережну Інгулу забудовували 9-поверхівками у 1980-ті роки, знесли три- та двоповерхові будинки, які належали до комплексу пасажу Шполянського, і знаходилися за ним у дворі.
Також у 1998 році забудували арочний наскрізний проїзд у пасаж, зробивши там магазин.
Читайте також: Мебльовані кімнати, аптеки й банки: що відомо про старі будинки Кропивницького
Останні новини
