Чим загрожують Україні «неспростовні» докази від генпрокурора та Порошенка (ФОТО)

Презумпція невинуватості – одне з головних досягнень демократії. Втім, в Україні вона часто ігнорується навіть найвищими посадовими особами. Ігноруючи основні положення Конституції...

Три роки тому вся країна напружено стежила, як Росія намагалася розправитися з Надією Савченко. Чи не вперше в новітній історії РФ було організовано прямі ефірі із зали суду. Українкою захоплювались: її незламність, виклична манера поведінки, «присмачена» статтю (далеко не кожен чоловік поводив би себе у подібній ситуації так само) не могли не викликати захвату. Тверезі голоси про те, що як на голодуючу пані Надія виглядає занадто вгодованою, одразу викликали загальне обурення: таких гнівно клеймили, дружно заносячи до чорного списку персон нон-грата.

Після обміну полонених Савченко взяла невеличку паузу. Правильно, говорили захоплені симпатики, треба ж відновити сили після кремлівських катівень. А потім понеслось… Перелічувати всі вчинки і заяви одіозної депутатки немає сенсу – їх лише в Інтернеті десятки тисяч. Важливіший результат – всього за кілька місяців у суспільній свідомості пані Надія перетворилася на фріка, власноруч знищивши власний авторитет. Вона – агент Кремля, торочили вчорашні симпатики, обговорюючи конспірологічні теорії. Саме тому звинувачення у намаганні організувати державний переворот, висунуте Генпрокурором Луценком, фактично нікого не здивувало – від пані Савченко й чекали чогось подібного.

Савченко у в'язниці

Вона ж у парламенті. Відчуйте різницю

Читайте також: Заручники схем: Україна закінчиться в Чехії та Польщі (ФОТО)

Менше за все хочеться захищати одіозну депутатку. Але принципи дорожчі. Насправді, посада Генерального прокурора не передбачає суддівських функцій. Тому заява Луценка про неспростовні докази вини Надії Савченко свідчать про його непрофесіоналізм та ігнорування правових принципів. Хоча звідки йому про це знати – Юрій Віталійович так само далекий від юриспруденції, як Росія від демократії, у будь-якій ситуації залишаючись політиком. А в українській політиці дозволено все – сьогодні ти звинувачуєш опонента в усіх смертних гріхах, а завтра разом із ним же в одному списку балотуєшся до парламенту, ледь не дуетом виступаючи на численних телевізійних ток-шоу. Тому Юрій Луценко, можливо, і не розуміє, що неспростовність доказів у ході процесу мають оцінити кваліфіковані судді. Втім, якщо звинувачення Генпрокуратури залишаться пшиком, ніхто особливо не здивується – це відомство відзначається вражаючою «результативністю». Згадаємо хоча б слідство по розстрілу Майдану – минуло чотири роки, а ні підсудних, ні вироків не було і немає…

Звинувачення від Юрія Луценка

Та що говорити про Юрія Луценка, якщо те саме собі дозволяє наш Президент. Мова йде про справу «генерала» Рубана, що, як виявляється, не лише генералом, але й Рубаном ніколи не був… Його діяльність в ОРДЛО із самого початку викликала чимало підозр, підсилених численими зверненнями рідних українських полонених – «визволителя» звинувачували у банальному вимаганні чималих сум грошей, звичайно, в доларовому еквіваленті. Але мова не про це. Після сенсаційного затримання про криваво-терористичні наміри «генерала» в прямих ефірах більшості телеканалів заявив сам гарант Конституції. Знову ж таки, спираючись на «неспростовні докази» СБУ. Хоча саме поняття «гарант Конституції» виключає такі звинувачення. Про це прямо говориться в статті 62 Основного документу – «Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду». Також такі дії Президента можна вважати прямим тиском на суд – вони у нас відрізняються небаченою «незалежністю». І я хотів би побачити того суддю, який, зважаючи на неспростовні докази невинуватості, виправдає Рубана після того, як про його вину на всю країну заявив сам гарант…

"Генерал" Рубан у суді

Читайте також: Від Донбасу до Китаю: Росія «обкатала» в Україні сценарій власного розвалу (ФОТО)

Політика безбожно поляризувала українське суспільство – ця тенденція була закладена ще під час Помаранчевої революції. Саме тоді ми поділилися на демократів та «ригів», до істерики дискутуючи на форумах і в тоді ще не таких поширених соцмережах. Революція Гідності, анексія Криму та війна на сході лише посилила цей ефект. В результати українці поділилися на патріотів та сєпарів, активно вішаючи один на одного ярлики в числених коментарях на Фейсбуці. Цінність чужої думки поважати не хоче ніхто – якщо вона не співпадає з твоєю, то той, хто її висловив, є звичайним ворогом. А ворога потрібно знищувати будь-яким способом – від слів до автомата, без слідства і суду… Хоча самий палкий патріот має розуміти – презумпція невинуватості є однією з тих загальнолюдських цінностей, за які йшли на смерть герої Небесної Сотні…

Читайте також: Дострокові вибори в Україні: шантаж чи реальність (ФОТО)

Читайте нас у Telegram та Facebook. Підписуйтесь на наші сторінки та будьте в курсі останніх новин.