У Знам’янці на Кіровоградщині волонтери вже три роки відновлюють мотоцикли для армії. Українські захисники використовують їх в розвідці, перевезенні вантажу та під час евакуації. Активісти кажуть, що донати зібрати нині – задача не з простих. Тож переважно вкладають у справу власні гроші. З мотолюбителями поспілкувалася журналістка Точки доступу Лілія Кочерга.
Дракони з мотлоху
Це у нас так звані донори, – показує старі мотоцикли Олександр Міхрін, – нам стан неважливий. Люди безплатно віддають те, що їм не шкода. Ми з цього мотлоху робимо драконів для армії. З усією України тут транспорт.
Поряд із донорами – відновлені двоколісні.

Цей вже готовий до відправлення. Інший ще лишилося пофарбувати. Але ж в нас проблема з доставкою. Нам їх треба відвезти в точку А, потім евакуювати квадроцикл, який ми купували, до нього ще два МТ-шника є, хлопці лишили на якійсь парковці. Нам треба 120-140 літрів палива.
Олександр Міхрін працює на залізниці машиністом насосних установок. Увесь час, вільний від роботи, ремонтує мотоцикли. З його легкої руки однодумці й почали ремонтувати транспорт для армії. Точка доступу розповідала про початок цієї волонтерської ініціативи.

Мототехнікою чоловік захоплюється з дитинства. Має власний, а також ремонтував чужі на замовлення. Про потреби армійців прочитав у спільноті мотолюбителів. Окрім об'яв про продаж транспорту та деталей, було й оголошення від військових. Ті просили відремонтувати їхній мотоцикл.
І на їхній запит ніхто не відповідав. Я вирішив просто знайти донора у людей, зробити його й подарувати цим хлопцям. І це стало початком, далі пішло-поїхало. Після їхніх подяк та вдячності ініціатива така з’явилася і до мене підключилися хлопці.
Передали на фронт сотню мотоциклів
Окрім жителів Кіровоградщини, у команді – волонтери з Полтавської та Черкаської областей. Двоє з них – люди з інвалідністю, один із яких пересувається на милицях. Чоловіки обмінюються деталями, допомагають одне одному в цій роботі. Паралельно шукають токарів, фрезирувальників та інших спеціалістів, оскільки ремонтують мотоцикли в домашніх гаражах, не маючи достатньо обладнання.
Техніка є різна, є така, що дуже плачевна, а є така, що більш-менш, то від двох тижнів до місяця десь триває ремонт одної одиниці. Яка моя мотивація? Швидше наблизити перемогу і хоч трішки допомогти хлопцям на передовій, – розповідає один з волонтерів Ростислав Смиченко.
За три роки активісти відновили для армії сотню мотоциклів. Нині своєї черги чекають ще два десятки.

На фронті потрібні будь-які колеса, – каже Олександр Міхрін. В мотоциклі з боковим причепом, приміром, можна везти до 300 кілограмів.
Як БК, так і провізію можна будь-яку везти, можна вивезти хлопців. Є і в переписці з хлопцями, я собі інколи роблю скріншоти, пишуть, скільки вони людей врятували, – багато. Мотоцикли без коляски легкі, більш сучасні, ендуро китайські мотоцикли – ці добре використовувати в розвідці.
Донатів нині майже немає, – кажуть ремонтники. Здебільшого вкладають у техніку власні гроші. Ремонт одного мотоцикла обходиться від 12 до 30 тисяч гривень. Але вдячність бійців не дає покинути справу.
Ну, ці мотоцикли – це не панацея. Хотілося б, як квадроцикл ми минулого літа купували, допомогли нам люди. Російські війська використовують повним ходом мототехніку, квадроцикли, китайські мотоцикли класу ендуро. А нашим цього всього не вистачає.

Відновлена техніка руками наших земляків працює на всіх напрямках. Після війни волонтери хочуть ремонтувати мотоцикли для мотолюбителів.
Допомагають мототехніки не лише знайомим захисникам, а усім, хто звернеться. Однак, каже Олександр Міхрін, після попередньої співбесіди. Людина повинна мати навички їзди на мотоциклі та дрібного ремонту.
Читайте також: Наші обіди скидають на позиції з дронів: волонтери з села на Кіровоградщині три роки готують для українських військових
Фото Олександра Козловського