Слідкуйте за нами
Слідкуйте за нами
Легкий пішохідний маршрут охоплює 12 зупинок в історичному центрі Кропивницького. Пройти його можна приблизно за півтори години. Зберігайте карту й вирушайте на прогулянку — можливо, знайомі місця відкриються вам по-новому.
Будинок вул. Гоголя, 72
поштової контори на розі вулиць Гоголя та Великої Перспективної збудували у 1874 році. Сьогодні тут розташований Головпоштамт - архітектурна пам’ятка ХІХ століття в стилі еклектики з елементами класицизму. Будівлю кілька разів реконструювали, а під час останньої перебудови у 1996 році надбудували третій поверх і встановили скульптуру двох янголів-провісників із сурмами. На скульптурі латинською написано «Добра справа торжествує», а в картуші зображено фортецю Святої Єлисавети.
вул. Велика Перспективна, 41
Будівлю міської ради звели на місці колишнього Успенського собору - одного з головних храмів старого Єлисаветграда. Проєкт створила група архітекторів на чолі з 23-річною Лідією Крейтор, взявши за основу образ давньогрецького Парфенона. Будівля виконана у стилі «сталінської класики». Під час розбирання собору в 1950-х роках позаду нього знайшли підземні конструкції та старовинний некрополь, де були поховані, зокрема, архієпископи та відомі містяни. Саме ця знахідка стала однією з реальних основ для легенди про підземні ходи Кропивницького, хоча таємного ходу до фортеці Святої Єлисавети так і не виявили.
вул. Віктора Чміленка, 90/40
Велика хоральна синагога - одна з найважливіших пам’яток єврейської історії Єлисаветграда. Першу, дерев’яну синагогу на цьому місці згодом замінила мурована будівля, споруджена за проєктом архітектора Олександра Лішневського. Наприкінці ХІХ століття єврейська громада становила значну частину населення міста, а синагога була не лише місцем молитви, а й центром освіти, культури, благодійності та громадського життя. Після Другої світової війни будівлю закрили, а у 1991 році її повернули релігійній громаді. Сьогодні тут знову діє синагога та працює музей історії єврейського народу «Євреї Єлисаветграда».
вул. Віктора Чміленка, 65
Будинок лікаря Сергія Мейтуса - понад 120-річна пам’ятка архітектури, яскравий приклад еклектики з елементами англійської неоготики. На першому поверсі лікар облаштував клініку, а на другому жив із родиною. У 1903 році тут народився його син - композитор Юлій Мейтус, який згодом став одним із найвизначніших українських композиторів ХХ століття. Будинок пов’язаний і з музичною історією міста: Мейтус навчався у Густава Нейгауза, а сьогодні тут працює музична школа його імені. Цікаво, що будівлю добудовували - ліву частину можна відрізнити за світлішою цеглою.
вул. Архітектора Паученка, 45/35
Водолікарню Гольденберга збудували наприкінці ХІХ століття на замовлення лікаря Ісаака Гольденберга та його дружини Іди. Будівля вражає східними мотивами: геометричним цегляним орнаментом, декоративною плиткою, різьбленою штукатуркою та великими дверима в мавританському стилі. Тут працювала одна з найсучасніших на той час лікувальних установ Єлисаветграда, де застосовували лікувальні ванни, душі, ультрафіолетове опромінення та аеротерапію - фактично створивши в центрі міста «курорт на водах». Частину будівлі добудували пізніше за проєктом архітекторки Лідії Крейтор. Після націоналізації Гольденберг залишився працювати тут головним лікарем.
вул. Архітектора Паученка, 40
Будинок єврейського купця Абрама Барського, споруджений наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття, сьогодні відомий як будівля краєзнавчого музею. Барський був успішним підприємцем, володів млинами та торгував борошном, а цей маєток будував для своєї великої родини. Фасад будинку перетворений на своєрідну історію родини: тут можна побачити пеліканів як символ батьківської турботи, жорна - нагадування про млинарський бізнес, каштани й маки - символи місцевості, а маскарони жіночих облич мають власну міську легенду про дев’ятьох дочок Барського. Сам купець трагічно загинув після відмови платити гроші анархістам, а згодом у будівлі розмістили банк, а пізніше - краєзнавчий музей, який працює тут і сьогодні.
Площа Героїв Майдану - найстаріша площа Кропивницького, яка у 2019 році відзначила 180-річчя. Спочатку тут був міський бульвар із алеями дерев, а згодом площа стала одним із перших місць у місті, де з’явилося електричне освітлення. Її прикрашав фонтан «Родючість та достаток», а у 1930-х роках площу назвали на честь Сергія Кірова й встановили йому пам’ятник. 23 лютого 2014 року пам’ятник демонтували, а наступного дня міська рада перейменувала площу на площу Героїв Майдану. Сьогодні це центральний громадський простір міста та місце важливих міських подій.
вул. Віктора Чміленка, 74
Будинок лікаря Самуїла Вайсенберга, відомий як «будинок з химерами», спроєктував єлисаветградський архітектор Яків Паученко. Фасад прикрашений грифонами, фантастичними істотами та людськими обличчями, які могли символізувати захист від зла. Тут Вайсенберг разом із дружиною Доротеєю, також лікаркою, відкрив приватну лікарню: на першому поверсі приймали пацієнтів, а на другому жила сім’я. Під час епідемії холери 1892-1893 років Вайсенберг безкоштовно допоміг 5508 пацієнтам, зокрема ходив до хворих додому. Після націоналізації лікарні він залишився працювати тут головним лікарем, хоча згодом був змушений виїхати з власного будинку.
вул. Володимира Панченка, 6/15
Будинок Долинських на вулиці Дворцовій збудували на початку ХХ століття для відставного ротмістра Леоніда Долинського. Як і багато тогочасних міських будинків, він поєднував торгівлю та житло: на першому поверсі працював молочний магазин, а другий використовували для проживання або під готель. Будівля вирізняється багатим декором - маскаронами, левами, волютами, гірляндами та балясинами, а подвійна літера «Х» на фасаді трактується як «Христос Храни». Сьогодні тут працює обласна бібліотека для юнацтва імені Євгена Маланюка, а біля будинку встановлена його бронзова 3D-мінікопія зі шрифтом Брайля. Із будівлею пов’язані міські легенди - від історії про будинок побачень для гусарів до сучасних розповідей про загадкові шуми та привидів.
вул. Театральна, 13
Наприкінці ХІХ століття Єлисаветград став одним із перших міст України, де запрацював електричний трамвай. Трамвайну систему створили за участю бельгійських інвесторів: вони проклали рейки, збудували депо та привезли перші вагони з Європи. Перший маршрут сполучав залізничний вокзал із центром міста, а поява електричного транспорту стала справжньою технічною сенсацією для мешканців Єлисаветграда. Вартість проїзду становила 5 копійок, а з пересадкою - 8. Трамвайна мережа сильно постраждала під час Другої світової війни й після неї вже не була відновлена.
11. Етнолабораторія "Баба Єлька"
вул. Театральна, 12
"Баба Єлька" - культурний проєкт, названий на честь Олени Рибалкіної, яку в селі Розсохуватка називали Єлькою. Її онучка Світлана Буланова та журналістка Інна Тільнова започаткували експедиції селами Кіровоградщини, записуючи народні пісні та історії старожилів. Згодом почали збирати рецепти, вишивку, одяг, танці, легенди й родинні історії, зберігаючи культурну спадщину краю.
вул. Театральна, 4
Театр корифеїв - місце, з якого веде свій відлік український професійний театр. Саме тут у 1882 році відбулася знаменита прем’єра «Наталки Полтавки» за участю Марка Кропивницького та Марії Заньковецької. Трупа Кропивницького об’єднала видатних українських акторів і драматургів, серед яких були Микола Садовський, Панас Саксаганський та Марія Заньковецька. Сам театр розташований у будівлі, зведеній у 1865 році як зимовий театр Єлисаветграда. Її особливістю була продумана акустика: у стіни та підлогу вбудовували глечики, пляшки й очеретяні конструкції, які працювали як резонатори та допомагали поширювати звук залом. Сьогодні тут працює Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Марка Кропивницького.
Читайте також: Пікнік, фотосесія та нові знайомства: як відбулася зустріч спільноти "Доступ. Медіа
Схожі матеріали
Запрошуємо вас стати частиною нашої спільноти та бути
причетними до змін у місті.
Після оформлення підписки ми надішлемо вам лист із детальною інформацією.
Долучайтеся до змін у місті, які вже відбуваються!
