05 серпня 2020, 07:20
15-річна кропивничанка Марія Зінов’єва здобула розряд на Всеукраїнських змаганнях з кінного спорту. Про особливості тренувань у Кропивницькому та свій перший досвід участі в змаганнях дівчина разом зі своєю тренеркою розповіли Точці доступу.
Марія займається верховою їздою з 11 років, тому має амбітні плани на майбутнє і не збирається зупинятися на досягнутому.
У 2016 році мама привела мене на іподром, і я почала навчатися їздити на конях. Згодом я пересіла на більш спортивних скакунів і спробувала їздити на конях з перешкодами. Поступово росла, пересідала на сильніших скакунів. Зараз я обрала для роботи Патріцію (кличка коня - Ред.), з якою ми і взяли участь у змаганнях, - говорить Марія.
Мама дівчини Ірина Зінов’єва розповідає, що любов до коней у Маші з дитинства.
З чотирьох років вона займалася танцями, проте, коли вперше сіла в сідло, заявила, що жодні гуртки її більше не цікавлять. Вона з дитинства дуже любила коней, у неї була навіть ціла ферма іграшкових конячок, - ділиться спогадами пані Ірина.
Також минулого літа дівчина їздила до Києва вчитися у відомого тренера й майстра спорту Євгена Якименка і тренувалася на його конях. А вже цього літа Марія планує поїхати на навчання разом із Патріцією.
Минулого тижня Марія Зінов’єва здобула розряд на Всеукраїнських замаганнях з кінного спорту. Дівчина посіла п’яте місце й отримала третій розряд.
Тренерка Марії Оксана Данілова розповіла, що змагання тривали кілька днів. Кожного дня була різна висота перешкод.
Ми зареєструвалися на три висоти: 50 см, 80 см і 90 см. Найнижча висота мала бути першого дня, але програму днів змагань переставили місцями. Тому Маша із Патріцією в перший день подолали висоту 80 сантиметрів. Вона зачепила лише одну перешкоду, за що отримала 4 штрафних бали. Вже наступного дня, коли висота мала бути 50 см, я не бачила сенсу брати участь у цих змаганнях, тому одразу зареєструвала Машу на висоту 90 см, - розповідає тренерка.
Відтак, Марія із Патріцією долали висоту 90 сантиметрів пліч-о-пліч із професійними спортсменами та аматорами з різних міст України. Робота була "чистою", тому дівчина отримала третій розряд і посіла п’яте місце на змаганнях. Вона пояснює, що третій розряд можна було отримати кількома способами: подолати висоту 90 см без жодної помилки або 100 см - із чотирма допустимими помилками.
Дівчина зізнається, що для змагань спочатку обрали іншого коня, але в ході тренувань він, на жаль, підвернув ногу. Тренування проводять зазвичай у Гаю Десантників, що на Новомиколаївці у Кропивницькому. За словами тренерки, локації доводиться часто змінювати, адже для коней потрібен спеціальний манеж, якого в нашому місті немає. Пані Оксана говорить, що часто доводиться блукати в пошуках придатної для бігу галявини, але трапляються випадки, коли кінь може посунутися на траві або наступити на камінець і впасти.
Так сталося, що кінь, із яким ми хотіли брати участь у змаганнях, підвернув ногу. Враховуючи те, що ґрунт був не підготовлений, це не дивно. Ми вирішили не мучити нашого скакуна й дати йому час на відпочинок. Прикро, що деякі люди під час змагань не звертають увагу на самопочуття коня й вимагають від нього максимального результату. Гадаю, потрібно поважати роботу свого партнера, адже він такий самий спортсмен, як і вершник. Саме тому ми обрали Патріцію на заміну, - розповідає тренерка.
Оксана Данілова займається тренуванням дітей вже третій рік. Вона створила громадську організацію "Земля коней", у рамках діяльності якої проводить тренування для тих, хто прагне займатися кінним спортом, а також на благодійній основі проводить заняття з дітьми з інвалідністю.
У травні 2018 року я привезла сюди першого коня. Найбільший ризик: у Кропивницькому немає жодних умов для тренувань. Також немає людей, які будуть зацікавлені не в матеріальній вигоді, а саме в спорті. Оскільки "Земля коней" - це неприбуткова громадська організація, я маю право зробити тренування платними, водночас отримані гроші я витрачаю на утримання коней та догляд за ними. На ці кошти я закуповую сіно, вітаміни, різні мазі для розтирання, запрошую ветеринара для огляду тварин.
Пані Оксана розповідає, що пошук ветлікаря теж, на жаль, є проблематичним. Кваліфікованого фахівця треба запрошувати аж із Полтавської області, адже в Кропивницькому таких лікарів немає.
За словами тренерки, певні кошти за заняття вона постійно відкладає на покупку нових коней.
У нас є потреба в тому, щоб купувати нових коней для різних цілей. До прикладу, Патріція – спортивна кобила, їй постійно потрібні навантаження, швидкість, рух. Проте, коли до нас приходять дітки з ДЦП, то їм потрібні більш врівноважені, спокійні коні, які зможуть без поспіху ходити по колу й не будуть "вибрикуватися".
Пані Оксана зізнається, що завжди любила коней, а в дитинстві сама брала участь у кінних змаганнях.
Я завжди дуже любила коней, але коли переїхала до Кропивницького, то побачила, що тут зовсім їх немає. Хіба що для фотосесій. Потрібно розуміти, що діти дуже хочуть займатися спортом, але такої можливості, на жаль, немає.
Наразі тренерка має групу з 20 учнів. Говорить, що через карантин кількість відвідувань значно зменшилась.
На початку до мене приходило по 30 осіб щодня. Вони вишиковувалися в чергу і ця черга постійно поповнювалася. На той момент у мене було лише три коня, тому я зранку до вечора проводила заняття.
Пані Олена розповідає, що участь у змаганнях лише простимулювала працювати більше. Вона переконана, що ніякі гроші не зрівняються зі спортивним інтересом і досягненнями юних спортсменів.
Я дуже тішусь, коли бачу в очах своїх учнів прагнення займатися спортом, розвиватися й перемагати. В планах у нас ще не одне змагання і звання!
Читайте також: Альпійські кози в Чорному лісі: як на Кіровоградщині виробляють крафтові сири (ФОТО)
Читайте також: Вільна людина: Як живе та працює фермер з Кіровоградщини Олексій Цокалов (ФОТО)
Головне сьогодні
