Співрозмовники:
Владислав Болтян, учень 7-Б класу ліцею №1 імені Євгена Березняка (м. Помічна), та його батько — Сергій, командир інженерно-саперного взводу.
Для Владислава Болтяна це інтерв’ю особливе — він говорить із власним батьком, військовим сапером. Служба Сергія пов’язана з високим ризиком і великою відповідальністю, а тема розмови виходить за межі військової професії: йдеться і про роль інформаційної безпеки — того самого “медіащита”.
Владислав: Тату, чому ти вирішив стати саме сапером?
Сергій: Це не був мій особистий вибір. Так склалися обставини. У 2022 році за розподілом я потрапив до інженерної роти. Почав вчитись, набиратися досвіду — і так занурився в цю справу.
Владислав: Що у твоїй роботі найважливіше?
Сергій: Найважливіше — завжди бути уважним. Є багато дрібних деталей, які потрібно враховувати. В роботі сапера помилка може бути фатальною.
Владислав: Хто тобі допоміг стати тим військовим, яким ти є сьогодні?
Сергій: Командування. У нашій бригаді кожен твій крок підтримують. Якщо хочеш навчитися чомусь новому — підкажуть, до кого звернутися. Постійні тренування й навчання роблять нас сильними.
Владислав: Які завдання виконує інженерно-саперний взвод?
Сергій: Ми створюємо вибухові й невибухові інженерні загородження, робимо проходи в них, заміновуємо чи розміновуємо території. Також проводимо підриви та знищення об’єктів противника. Якщо треба зачистити територію або підірвати укриття — це наше завдання.
Владислав: Пригадай найважчий і найрадісніший день служби.
Сергій: Виділити один окремий день важко. Було багато днів, коли було дуже важко, і було дуже багато днів, коли була радість. Звичайно, важко, коли якісь обставини під час бойових дій нас доганяють, іноді буває що дуже небезпечно, переживаєш за свій склад або за себе переживаєш, по-різному буває.
Найрадісніші дні – це коли після виконання завдання вийшов із зони бойових дій, ти в безпеці і на 100% виконав поставлену задачу. Та найбільша радість – це коли є змога приїхати додому на день-два, чи у відпустку і побачитися з сином.
Владислав: Багато людей вигадують міфи про саперів. Що з цього неправда?
Сергій: Фантазії виникають через нерозуміння. Наша робота не магічна. Головне — уважність і дотримання правил безпеки. А коли люди не знають, як це насправді, — вигадують.
Владислав: Тату, що означає операція "Землетрус"?
Сергій: Це операція, під час якої ми проводили потужний підрив. Вибухи були настільки сильні, що земля буквально тремтіла.
Владислав: Де вона відбувалася?
Сергій: У Донецькій області.
Владислав: Для чого вона проводилася?
Сергій: Противник закріпився в дуже міцному укритті. Звичайний штурм був би надто ризикованим. Ми вирішили діяти нестандартно: пробити укриття зверху й закинути туди вибухівку. Після підриву там уже нікого не залишилося.
Владислав: Якою була підготовка?
Сергій: Я розумів, що робота буде нестандартною та ризикованою. Підготовка тривала близько двох з половиною діб — часу було обмаль. Ми відпрацювали технічні моменти, потренувалися — і виконали завдання без втрат.
Владислав: Як вдалося впоратися так швидко?
Сергій: Це була імпровізація, але підготовлена. Ми постійно тренуємось у різних сценаріях. Потрібно було лише зібрати техніку та кілька разів відпрацювати дії.
Владислав: Чому такі нестандартні рішення важливі?
Сергій: Бо противник не очікує їх. Це дозволяє просуватися вперед або утримувати позиції з меншими втратами.
Владислав: Тату, чи зустрічаєш ти фейки про військових?
Сергій: Так, дуже часто.
Владислав: Як ти на це реагуєш?
Сергій: Негативно. Завжди потрібно перевіряти інформацію. Особливо коли йдеться про збори нібито на потреби військових. Питайте офіційно, чи це правда. Не робіть дій, не перевіривши джерело.
Владислав: Чи бувають повідомлення, які можуть нашкодити?
Сергій: Постійно. Приходять підозрілі посилання, запити на доступ до сторінок. Не потрібно переходити за невідомими лінками, не передавати паролі, не розкривати розташування військових. Медіащит — це ваша особиста броня від фейків. Завжди ставте питання: хто написав? навіщо? чи є докази?
Владислав: Що тебе найбільше підтримує, коли важко?
Сергій: Найбільше мене підтримує думка про близьких, про рідних, те, для чого і заради кого я цим займаюся.
"Дякую тобі, тату, за розмову, за те, що захищаєш країну й навчаєш мене бути сильним — у житті та в інформаційному просторі. Я пишаюся тобою щодня. Це інтерв'ю моя маленька подяка та наш спільний Медіащит", — каже Владислав.
