Єврейська громада посідала помітне місце в історичному розвитку Центральної України, зокрема Кропивницького, і протягом ХІХ – початку ХХ століття була однією з ключових міських спільнот, що активно впливала на економічне, культурне та соціальне життя міста. Її присутність формувалася внаслідок тривалої історичної динаміки та специфіки становлення самого Кропивницького, яке бере свій початок у 1754 році з будівництва Єлисаветинської фортеці – однієї з масштабних оборонних споруд Російської імперії XVIII століття, навколо якої поступово виникли слободи та передмістя. Уже наприкінці XVIII століття сформувався постійний економічний центр, а в ХІХ столітті місто стало важливим ярмарково-торговельним центром із розвиненою мережею ремісничих майстерень, складів та торгових дворів. Вигідне географічне положення на перетині шляхів між Правобережжям, Лівобережжям і чорноморськими портами визначило швидке економічне зростання та привабливість для різних етнічних спільнот, а єврейська громада органічно інтегрувалася в міську економіку, відкриваючи торговельні лавки, займаючись ремеслами, орендними та фінансовими операціями й засновуючи дрібні та середні підприємства.
Попри активний внесок єврейської громади у розвиток міського господарства, освіти та культури, початок ХХ століття став для неї періодом різкого загострення суспільної напруги. Революційні події 1905 року, економічна нестабільність і поширення антиєврейської агітації створили передумови для насильства, що затьмарило попередні десятиліття мирного співіснування. Саме в цьому контексті у жовтні 1905 року в Єлисаветграді стався один із найтяжчих єврейських погромів, події 18–19 жовтня призвели до руйнувань, грабунків і загибелі людей, серед яких були неповнолітні та студенти. Оскільки ці події глибоко вразили місто, їхні наслідки знайшли відображення і в тогочасних документах. Зокрема, архівні матеріали та публікації місцевої преси, зокрема редакції єлисаветградської газети "Голос-Юга", містять відомості про поховання загиблих на старому єврейському цвинтарі, який став місцем пам’яті цієї трагедії.
Згідно плану міста Єлисаветграда 1913 року, на північно-східній околиці, поза межею щільної міської забудови, розміщувався комплекс різних кладовищ, що належали до окремих релігійних громад міста. Тут були позначені Ковалівське православне кладовище, лютеранське, католицьке, магометанське, караїмське, старообрядницьке та два єврейські кладовища – старе та нове. Така система некрополів формувала своєрідний багатоконфесійний поховальний район, який відображав етнокультурну структуру Єлисаветграда початку ХХ століття та засвідчував співіснування різних релігійних спільнот у межах міського простору.
З огляду на зростання міського населення та санітарно-гігієнічні вимоги початку ХХ століття, міська влада Єлисаветграда свідомо здійснювала планомірне винесення кладовищ за межі щільної житлової забудови. Розміщення некрополів на периферії міста, зафіксоване на плані Єлисаветграда 1913 року, мало на меті створення більш сприятливого та безпечного середовища для мешканців, а також упорядкування міського простору відповідно до тогочасних урбаністичних і санітарних норм.
Згідно з даними ESJF European Jewish Cemeteries Initiative, старе єврейське кладовище було засновано в 1831 році й функціонувало до 1896 року через брак місця для нових поховань. Розташовувалося на сучасній вулиці Миру. Під час німецької окупації у роки Другої світової війни більшість мацев була розграбована, а сама територія зазнала руйнувань. У 1961 році ділянку старого цвинтаря було повністю перебудовано. Станом на сьогодні, на місці старого єврейського цвинтаря розташовується приватний сектор.
На зміну старого цвинтаря було створено нове єврейське кладовище, відкрите у 1896 році. Воно діяло до 1951 року, однак у роки окупації (1941–1944) зазнало такого ж розграбування надгробків, як і попереднє. Згідно з даними ESJF, у 1965 році територію нового кладовища було забудовано приватними житловими будинками та промисловим підприємством.
Зіставлення плану міста Єлисаветград 1913 року з німецькою картою 1942 року засвідчує, що на північно-східній околиці міста залишалося позначення нового єврейського кладовища. Це свідчить про збереження на той час частини єврейського некропольного комплексу.
У сучасних джерелах існує певна невизначеність щодо точного розташування старого та нового єврейських кладовищ, а також того, яку саме ділянку було забудовано житловими будинками, а яку промисловими об’єктами. Історичні карти, архівні документи та сучасні польові дослідження дають різні інтерпретації меж цих територій, що зумовлює складність у точній локалізації місць поховань на сучасному міському плані.
Детальні свідчення про остаточне знищення єврейського некрополя наведено у журналістському розслідуванні, опублікованому у медіа CBN. За словами Бориса Поліщука - робітника, а згодом заступника директора залізобетонного заводу, розташованого на території колишнього кладовища, - активна забудова цієї ділянки розпочалася у 1960-х роках. Водночас сам завод був заснований у післявоєнний період, у 1945 році, що збігається з початком масштабного відновлення міста. Під час розширення виробничих потужностей і облаштування навколишнього житлового масиву екскаватори неодноразово натрапляли на людські поховання. За свідченнями Поліщука, знайдені рештки переносили на інше міське кладовище поблизу вулиці Полтавської.
Пан Поліщук також згадує, що територія колишніх єврейських кладовищ сьогодні охоплює площу, на якій розташовані ПТУ №2, дитячі садки №6 і №58 (нині не функціонують) та близько п’яти житлових будинків. Місцеві мешканці, за його словами, нерідко використовували могильні плити як будівельний матеріал для приватних потреб, що було типовим явищем для радянського періоду.
Таким чином, аналіз картографічних матеріалів, усних свідчень та сучасних досліджень засвідчує, що єврейські кладовища були фактично знищені внаслідок поєднання воєнних руйнувань і радянської забудови.
У соціальній мережі Facebook, у групі «Кропивницький. Історія в світлинах», було опубліковано унікальну фотографію єврейського цвинтаря, датовану 1941 роком. Знімок походить із приватного австрійського архіву.
Офіційно, станом на 2025 рік у Кропивницькому не збереглися два дореволюційні єврейські цвинтарі. Проте в центральній частині міста, де в 1930–1950-х роках зводили багатоповерхову забудову, у кам’яній кладці окремих будівель можна побачити фрагменти надмогильних плит зі збереженими літерами івриту. Ці елементи ймовірно походять зі старого єврейського некрополя, знищеного в радянський період.
На цій підставі можна припустити, що в кварталі, обмеженому вулицею Великою Перспективною, Студентським бульваром, вулицями Тарковського та Замоцького, житлові будинки 1930–1950-х років частково споруджували з використанням мацев. Найімовірніше такі фрагменти присутні й у конструкціях будинків за адресою Велика Перспективна 11/11 (корпуси 1, 2, 3 та 7).
Станом на 18 листопада 2025 року на фасаді будинку за адресою вулиця Велика Перспективна, 11/11, корпус 7 (за даними Google Maps – корпус 3) були зафіксовані фрагменти мацев, вмурованих у стіну. На окремих монументах шрифт значно втрачений, однак рельєфні івритські літери все ще відчутні на дотик. Згідно з опублікованими у 2010 році фотографіями, написи на цих фрагментах були значно читабельніші, тоді як нині їх майже неможливо розпізнати - поверхня виглядає як звичайний необроблений камінь, що створює враження цілеспрямованого стирання або пошкодження шрифту. На поверхні мацеви також чітко простежується напис кирилицею, який фіксує прізвище особи, що, ймовірно, була похована під цим надгробком, – «Збрицкий».
У «Кіровоградському краєзнавчому віснику», випуск 1, зафіксовано згадку про схоже прізвище - Збрицький, лікар внутрішніх захворювань, який проживав у власному будинку на Пашутинській вулиці. Також у документах періоду Першої та Другої світових воєн зафіксовано осіб із тим самим прізвищем, які проживали в місті та мали характерні для єврейської громади імена й по батькові. Ці дані не дають можливості встановити прямий зв’язок із конкретним фрагментом мацеви, однак свідчать про присутність у місті кількох представників родини з таким прізвищем у зазначений історичний період.
У документах періоду Першої світової війни зафіксовано відомості про чоловіка на ім’я «Збрицкий Исаак Беркович», уродженця м. Єлисаветграда Херсонської губернії. Він проходив службу у званні рядового в лавах армії Російської імперії та загинув у жовтні 1914 року під час бойових дій на річці Сан.
У документах періоду Другої світової війни зафіксовано двох уродженців м. Кіровограда з прізвищем «Збрицкий» - Бориса Абрамовича та Семена Абрамовича. Згідно з архівними даними, Борис Абрамович був оголошений зниклим безвісти у 1942 році, тоді як Семен Абрамович загинув у 1943 році.
Згідно з фотоматеріалами, зафіксованими у 2010 році, найкраще збережений фрагмент єврейського надгробка був виявлений у фасадній стіні будинку за адресою: вул. Велика Перспективна, 11/11, корпус 7(Google maps – корпус 3). Проте станом на 18 листопада 2025 року локалізувати даний фрагмент не вдалося. За свідченнями місцевих мешканців, приблизно сім років тому камінь був повністю заштукатурений. Аналіз збереженої фотографії дає підстави припустити, що мацева належала чоловікові. На це вказує другий рядок напису, у якому фіксується фрагмент іменної формули: «… בן …» («… син …»).
Також, на фасаді будинку за адресою Велика Перспективна 11/11, корпус 7, можна помітити кілька блоків каменю, які суттєво відрізняються від загальної кладки як формою, так і якістю обробки. Ці елементи мають ретельно витесані площини, характерні для надгробних плит, проте на їхніх видимих боках відсутні будь-які текстові фрагменти - ані івритом, ані кирилицею. Така особливість дає підстави припустити, що камені могли бути вмуровані таким чином, що їхні первинні написані поверхні опинилися звернені всередину стіни, тобто залишаються невидимими ззовні.
Окрім згаданих монументів, у кладці будівлі виділяються й інші камені нетипової форми, які за пропорціями та обриси нагадують фрагменти надгробних плит. Вони мають характерні скошені краї та сліди старішої обробки, що не відповідають типовому матеріалу, використаному для зведення будинку. Їхня присутність може свідчити про повторне використання фрагментів мацев під час спорудження або пізнішої реконструкції будівлі, що є поширеною практикою в містах, де єврейські некрополі зазнали знищення.
Попри втрату історичних єврейських некрополів, у центральній частині Кропивницького й сьогодні зберігається низка об’єктів єврейської архітектури - від сакральних споруд і будівель колишніх банків до палацових садиб та житлових будинків. Така концентрація об’єктів свідчить про вагомий внесок єврейської громади у формування міського середовища, економічний розвиток та архітектурну спадщину Кропивницького.
Авторка: Анна Тріфонова
Читайте також: Історичні ворота у Кропивницькому: де вони збереглися і що означають орнаменти на них
Останні новини
