18 червня 2021, 07:15
У Знам'янці стартував фoтoпpoєкт #Наші_діти_Геpoїв_Укpаїни. Це світлини дітей знам’янчан, батьків яких забpала війна на схoді Укpаїни.
Пpo це Точці доступу розповів pадник міськoгo гoлoви Знам’янськoї міськoї pади Вoлoдимиp Мухуpoв.
Були сльoзи, були згадки і тpемтіння дитячих pук, хoтілoсь сильніше схoпити дo pук opден чи пopтpет і загoвopити з ним, але дopoслі пoгляди мoлoдих oблич на фoтo в oкpемих мoментах дуже сеpйoзні і щиpі, – зазначив Вoлoдимиp Мухуpoв.
Розповідає, що ідею побачив у соцмережі. Проте вирішив її удосконалити:
Я хотів, щоб у кадрі були не лише діти, а й річ тата, яка їм дуже дорога. Це символ їхньої пам’яті.
Загалом у проєкті взяли участь 6 дітей. Наразі світлини є лише в електронному варіанті. Проте незабаром їх планують роздрукувати:
Наступним етапом буде роздруківка фото, розміщення їх у рамки та популяризація на всіх військово-патріотичних заходах нашого міста, – говорить пан Володимир.
Світлини зpoбила місцева фoтoгpафиня Oксана Вoйчишина.
Час від часу від початку російсько-української війни я торкаюсь живої історії загибелі наших земляків... Колись стала співавтором фільму "Світлій пам'яті Віктора Голого...", зараз прийняла пропозицію Володимира Мухурова бути фотографом у проєкті "Наші діти Героїв України". Не всі родини загиблих я знала особисто, тепер познайомилась, помітила як підросли інші, – ділиться пані Оксана. Та розповідає: – У студії, під час фотографування, я намагалась зосередитись на настроях хлопців та дівчаток. Вони були не по дитячому серйозні, кожен тримав у руках річ, яка була його тата чи мами. Зізнаюсь, були моменти, коли ми всі плакали, я тримала камеру і думала, які вони сильні, як вони не по-дитячому розуміють, що таке війна. Вони такі гарні діти, вони вже мають таку важку пам'ять... У фотопроект не ввійшли фото, де діти разом з мамами та бабусям, на згадку були зроблені й такі. Їх люблять, вони живуть з добром рідних, і це тішить моє серце.
Голий Мирослав Вікторович
Мирославчику 8 років. Він дуже активний, полюбляє ганяти м’яча, їздить на велосипеді та на скейті. Мирослав любить спілкуватися виключно українською мовою, наслідуючи цим свого тата Віктора, який був членом українського козацтва та прищеплював молоді українські традиції. Мирослав мріє стати істориком, як тато. Ця тема йому до душі, він читає українські книги про історію України.
Кісліченко Ярослав Дмитрович
Ярославу 9 років. Він ніжний, лагідний, турботливий до мами Вікторії та бабусь Світлани і Лілії. Хлопчик виховується у патріотичній сім’ї, де добре знають, хто такий захисник України. Тато Ярослава – герой, він дуже сумує за ним, але розуміє, що він на небі як його ангел-охоронець. Ярослав мріє стати художником: дуже багато малює. Зазвичай це залізничний транспорт. І не дивно, тому що тато працював на залізниці.
Носков Тимофій Андрійович
Тимофію 9 років. Він активний, добрий, наполегливий, із рішучим характером та зі своєю чітко сформованою думкою, незважаючи на вік. Тимофій мріє стати військовим, захисником рідної України, як мама. Він любить складати лего військової техніки, займається футболом та полюбляє тварин.
Єфремові Дмитро та Анна
Дмитрові 15 років, Анечці – 11. Сім’я дуже дружна, брат Дмитро став опорою для Анечки та мами Юлі, вони постійно допомагають один одному, а також бабусі й дідусю. Дмитро мріє стати працівником Служби безпеки України. Займається спортом, відвідує волейбол та полюбляє важку атлетику. Анечка мріє стати ветеринаром, любить і займається домашніми тваринами. Має свою шиншилу Нік і кішку-британку Еліс.
Капелюха Валерія Сергіївна
Валерії 18 років. Вона чесна, добродушна, уважна, вибаглива до себе, самостійна та впевнена в собі. Валерії важко прийняти втрату батька, він їй обіцяв повернутися. Їй дуже не вистачає татового "Доць". Валерія мріє влаштуватися працювати на залізницю, де працював тато Сергій.
Читайте також: На Кіровоградщині пенсіонер безкоштовно навчає охочих створювати шедеври з глини
Головне сьогодні
