52 дитини, яких на початку повномасштабної війни евакуювали з Кіровоградщини до Австрії, повернулися в Україну. Вони наразі перебувають у Центрі медичної та паліативної допомоги дітям у Кропивницькому. Розповідаємо, чому повернення відбулося саме зараз, у яких умовах живуть діти, як триває їхнє влаштування в родини.
Про це сьогодні, 10 червня, під час пресконференції в Центрі медичної та паліативної допомоги, дізнавалася Точка доступу.
ЗМІСТ
Виконуючий обов’язки директора Центру реабілітації та паліативної допомоги дітям Петро Пастух перебував із вихованцями закладу в Австрії протягом усієї евакуації — понад три роки.
Я був там як директор, як офіційний опікун і, чесно кажучи, як батько. Було багато рішень, які треба було ухвалювати на місці — і я залишився з дітьми, — розповів він.
Діти проживали в місті Бургауберг, земля Бургенланд. Їх прихистила організація Kleine Herzen (“Маленькі серця”), яка забезпечила їх проживання в готелі.
Готель складався з 59 кімнат площею близько 30 квадратних метрів кожна. В кожній кімнаті було окреме місце для сну, ігрова зона, гардеробна, туалет і душова. На території працювала їдальня з харчуванням від місцевої кейтерингової компанії.
Діти мали доступ до медичної допомоги та відпочинку, зокрема проходили реабілітацію. Також адміністрація центру підтримувала зв’язок із потенційними опікунами в Україні, щоб забезпечити подальше влаштування дітей у родини.
Спонсором виступив фонд SeneCura. Загальні витрати на утримання дітей в Австрії перевищили 1 мільйон євро.
Організація гарантувала повернення дітей на першу нашу вимогу. І ми вдячні за підтримку у той непередбачуваний момент початку повномасштабного вторгнення, — додав посадовець.
Усі витрати в Австрії покривали партнери. Водночас, українська сторона продовжувала фінансування закладу в Кропивницькому.
Повернення дітей з Австрії відбулося 2 червня 2025 року. Ініціатором стала представниця австрійської громадської організації Kleinе Herzen, яка опікувалась дітьми за кордоном.
Після її звернення до української сторони процес погодили на рівні Мінсоцполітики, Нацсоцслужби та МЗС.
Ми вдячні уряду Австрії за прихисток. Але з часом стало зрозуміло: безпекова ситуація в області дозволяє повернення. А головне — ми повинні гарантувати право кожної дитини на зростання в сім’ї, — розповідає Катерина Колтунова.
Посадовиця також зазначила, що частину дітей повернули ще до червня: дехто був усиновлений, дехто — забраний родичами або батьками, які поновили батьківські права.
"Жодна дитина не “зникла”. Усі або були влаштовані в родини, або повернулися зараз", — пояснила вона.
Зараз вже є понад 60 кандидатів, готових взяти дітей під опіку чи всиновити.
"Дуже важливо, щоб діти жили в родині. У багатьох із них тут є брати й сестри. Ми працюємо над тим, щоб вони були разом і не втрачали дитинство", — додала Колтунова.
За словами Сергія Коваленка, голови комісії з питань бюджету, фінансів та інвестицій Кіровоградської обласної ради, який також входив до складу робочої групи з питань діяльності дитячого закладу, дітей хотіли повернути до України якомога раніше — поки вони ще маленькі й мають більший шанс на влаштування в сім’ю.
Після цього почалась комунікація з австрійськими партнерами, перевізниками, Укрзалізницею.
Навіть за тиждень до повернення австрійська сторона пропонувала залишити в Австрії вісім паліативних дітей, але українська сторона наполягла на поверненні всіх.
У Кіровоградській області в цьому навчальному році працює 418 шкіл, де навчається 90 322 дитини. Працює 428 дитсадків, де виховується 20 639 дітей. Щодня функціонують позашкільні заклади — спортивні, музичні, мистецькі школи. Працюють професійно-технічні навчальні заклади, коледжі та університети. До того ж, в область релокувалися низка вишів з інших регіонів, — підкреслив Сергій Коваленко.
За словами начальниці служби у справах дітей Кіровоградської ОВА Наталії Чернявської, на початку повномасштабного вторгнення до Австрії евакуювали 63 дитини. Станом на зараз повернулися 52.
Інші 11 — уже влаштовані в родини або вибули з інших причин:
Як уточнив директор центру, хлопчику, який помер, було два роки. Його звали Кирило. Поховання та догляд за могилою організувала австрійська сторона. Сам похорон відбувся також в Австрії.
"Хлопчик майже не перебував в центрі, а жив в лікарні. Він помер через три місяці після евакуації", — зазначив Петро Пастух.
Наразі 15 дітей перебувають на етапі встановлення контакту з потенційними усиновлювачами чи опікунами. Ще 8 — мають паліативний статус і залишаються під наглядом медиків у Кропивницькому.
Є процедура знайомства дитини з кандидатами: п’ять днів дається на контакт, два — на приїзд. Усе це чітко врегульовано законом, — пояснила Наталія Чернявська.
Семеро з дітей не мають офіційного статусу сироти або позбавленої батьківського піклування — наразі тривають судові процеси для його отримання.
“Усі діти, які були евакуйовані з Кіровоградщини, вже повернуті в Україну”, — додала посадовиця.
Заступниця начальника Кіровоградської ОВА Катерина Колтунова зазначила, що повернення дітей можуть використовувати проросійські канали та організації для пропаганди.
Є публікації, в яких категорично стверджують, що повернення українських дітей — це однозначно щкода. Цим намагаються маніпулювати проросійські канали, перекручуючи факти. Тому важливо, щоб тема висвітлювалася об’єктивно, — сказала Колтунова.
Вона додала, що Австрія ініціювала повернення офіційно: 19 лютого 2025 року Україна отримала листа від Міністерства закордонних справ із повідомленням про готовність австрійської сторони розпочати процес.
Директор Департаменту охорони здоров’я Кіровоградської обласної військової адміністрації Олег Рибальченко розповів, що цей заклад у Кропивницькому завжди мав медичний профіль. Спочатку — як будинок дитини спеціального типу, а з початку 2024 року — як комунальне підприємство “Центр реабілітації та паліативної допомоги дітям”.
Рішення про зміну статусу ухвалила обласна рада.
Цьому закладу вже 100 років. Він завжди був медичним і залишається ним сьогодні, тому має працювати як центр реабілітації, — зауважив Олег Рибальченко.
За його словами, трансформація закладу дасть змогу підготуватись до контрактування з НСЗУ на чотири пакети — реабілітаційної та паліативної допомоги. Заклад вже відповідає більшості критеріїв, хоча частину приміщень ще оновлюють, зокрема — під рентген-кабінет.
“Це комунальне підприємство, яке може напряму укладати договори з НСЗУ, щоб отримувати фінансування на рівні з іншими медзакладами", — пояснив Рибальченко.
"На сьогодні річний фінансовий план складає 28 мільйона гривень, з яких 12,5 — це субвенція Міністерства охорони здоров’я, а решта — кошти обласного бюджету. Ці суми були передбачені повністю й фіксовані впродовж трьох років із урахуванням інфляції”, — зазначив Олег Рибальченко.
Поки діти були в евакуації, у закладі провели ремонт, оновили матеріальну базу, зокрема облаштували укриття. Усі роки фінансування зберігалося в повному обсязі.
У структурі витрат — заробітні плати, п’ятиразове харчування, ремонти й обладнання. Частина персоналу працювала в Австрії, інша — в Україні. Загальна чисельність штатних одиниць — 122, фактична — менша.
“Заклад перебував у постійній ротації персоналу. Частина людей жила з дітьми в готельному комплексі, інші — залишались тут. Це ускладнює точний розрахунок витрат на одну дитину”, — пояснив він.
Центр у Кропивницькому нині функціонує як медична установа з трьома напрямками: паліативна допомога, реабілітація та підтримка дітей у складних життєвих обставинах. У будівлі передбачено 175 ліжок, нині тут проживає близько 50 дітей.
"Рішення про повернення — правильне. Дитина має жити в родині. І вже за перший тиждень 11 дітей влаштовано. Це рекорд", — зазначив директор центру Петро Пастух.
У закладі облаштовано повноцінне укриття: із запасами води, біотуалетом, пандусом для евакуації дітей з інвалідністю. За словами Петра Пастуха, умови тут максимально наближені до звичайної палати.
Під час повітряної тривоги паліативних дітей транспортують в укриття на візках. Працівники допомагають евакуювати дітей.
"Коли звучить сигнал — усі біжать до дітей. Ми тут одна сім’я. Спускаємо кожного особисто. Працює пандус, але ліфта наразі немає. Це наша мрія на майбутнє", — додав Пастух.
Наразі заклад не має ліфта для транспортування дітей до укриття, однак планує його встановлення у перспективі.
“Вартість такого ліфта складає орієнтовно 2 мільйони. Також для реалізації цього нам потрібен час”, – каже директор центру.
У закладі також забезпечено п’ятиразове харчування для дітей.
У центрі є спеціальна кімната фізичної терапії, де з дітьми займаються щоденно. Тут є тренажери та реабілітаційне обладнання — діти з ДЦП та іншими діагнозами виконують вправи для розвитку моторики рук, ніг і тулуба.
Фізична терапевтка Інна Стовба пояснює: індивідуальна програма підбирається залежно від стану та віку дитини. Працюють із дітьми різних вікових груп — 2, 3, 4, 6 років.
"Покращуємо мобільність суглобів, працюємо над загальним станом. Результати є — діти реагують добре, кожен прогресує по-своєму. Це щоденна й важлива робота", — зазначила фахівчиня.
Вона приєдналася до команди у квітні цього року, вже після повернення дітей з Австрії.
“Після трьох років евакуації дітей повернули додому. Тепер головне завдання — знайти для кожного безпечне й турботливе середовище в родині. Процес триває”, – підкреслив директор закладу Петро Пастух.
У дитячий будинок сімейного типу Тетяни Білокамінської переїхали брат і сестра — Женя та Вероніка. Їм шість і вісім років. До повернення в Україну вони кілька років перебували в Австрії.
Жінка розповідає, що її родина з 2008 року виховує дітей: спочатку була прийомна сім’я, згодом — дитячий будинок сімейного типу. Зараз у її родині семеро дітей.
“Навесні нам зателефонували зі служби у справах дітей і сказали, що дітей повертають, і їх треба буде влаштувати. У нас якраз було два вільних місця. Ми познайомилися з Женею та Веронікою спочатку онлайн, часто спілкувалися по відеозв’язку. Врешті-решт вони самі сказали: “Можна ми будемо називати тебе мамою?””, – розповіла Тетяна.
Дітей одразу познайомили з іншими вихованцями родини. Тепер — знайомство наживо і поступове входження в нове життя. За словами Тетяни, для дітей повітряні тривоги стали новим, незрозумілим досвідом.
“На другий день після приїзду була повітряна тривога. Вони не розуміли, що це. Їм сказали, що це поїзд їде — бо ж ревіло. Але далі ж “поїзд” не прокатить. Тому будемо поступово пояснювати, працювати з цим стресом”.
У будинку, де мешкає родина, є укриття. Там, каже жінка, ховаються разом із дітьми, у тому числі під час навчання.
Сама Тетяна — мати дорослої доньки, яка працює в службі у справах дітей. Вона згадує, що мріяла про велику родину, однак через медичні показання не могла народити ще.
"Прийомне батьківство стало для мене можливістю реалізувати цю мрію. Мене радує, що двоє діток додалися до моєї сім’ї. Так, війна триває, і повернення не зовсім логічне з огляду на безпекову ситуацію. Але якщо треба — будемо адаптуватися. Вони вже в родині, і це головне”.
Родина Десятнікових — дитячий будинок сімейного типу — прийняла до себе шестирічного Анатолія. Його старший брат Сергій уже майже сім років виховується в цій же родині.
“Ми знали, що у Сергія є брат. Ще до повномасштабного вторгнення підтримували зв’язок із біологічною мамою. Чекали, коли зможемо познайомитися з Анатолієм. Але почалася війна — і дітей вивезли до Австрії. Це затримало зустріч майже на три роки”, — розповіла Тетяна Десятнікова.
Після повернення дітей в Україну родина змогла познайомитися з хлопчиком онлайн. З березня вони регулярно спілкувалися по відеозв’язку, а під час зустрічі Анатолій одразу звернувся до подружжя: “Мама і тато”.
“Ми підписали всі документи про влаштування, тепер він офіційно з нами. Це дитина, яка має рідного брата в нашій родині — ми чекали цього дуже довго”, — каже Тетяна.
У родині нині дев’ятеро дітей. Для Анатолія вже підготували окрему кімнату, іграшки, побутові речі, спортивний інвентар.
“Було страшно, коли почалася війна. Ми самі з дітьми ховалися в підвалах. Тепер трохи спокійніше, але до всього треба звикати. І дітям, які повернулися, теж. Ми разом з ними проходимо цей шлях”, — ділиться Сергій Десятніков.
Діти в таких родинах перебувають у статусі прийомних до 18 років або до завершення навчання. Всі вони стоять на обліку для можливого всиновлення, однак дитячі будинки сімейного типу мають пріоритетне право на це.
Читайте також: Знову впала металева конструкція на дитячому майданчику в Кропивницькому: хто відповідальний за стан споруди
Останні новини
