Сьогодні, 13 липня, у Кропивницькому відбулися автопробіг та акція "Не мовчи. Полон вбиває" – на підтримку військовополонених та зниклих безвісти захисників України. Їх організували рідні й близькі військових, які нині перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти.
Мета акції – привернути увагу суспільства та влади до проблеми повернення військових з полону та пошуку зниклих, передає кoреспoндентка Тoчки дoступу.
Автоколона з мотоциклів та автомобілів стартувала з мікрорайону Новомиколаївка. Проїхавши центральними вулицями міста, учасники зупинилися на кілька хвилин біля площі Героїв Майдану, де вздовж вулиці Велика Перспективна зібралися рідні, друзі і небайдужі з прапoрами, плакатами і пoртретами військових.
На акцію прийшла й Антоніна Коваль — вона чекає на свого чоловіка Василя, 51-річного бійця 100-ї бригади, який зник безвісти 7 травня цього року. Жінка розповіла, що про їхню бригаду майже ніхто нічого не знає — її порівнюють із "Азовом", бо з полону майже ніхто не повертається.
"Як казав мій чоловік, їх відправили, щоб у центрі Торецька на 9 травня поставити наш прапор. Їх було 20 машин, 160 чоловік – і всі зникли. Ніхто нічого не знає. Ми навіть створили групу в одному з месенджерів – “Зниклі 6 травня”. У командирів різні версії, що саме сталося… Але правди ми не дізналися", – каже Антоніна.
Чоловік потрапив до цієї бригади не так давно, служив водієм-механіком, возив хлопців на позиції.
"Його спочатку відправили в Краматорськ, а потім у Дружківку. В нього було всього три виїзди, а на четвертий він зник. Командир нам нічого не відповідає", – додає жінка.
Антоніна каже, що вже третій місяць шукає його сліди. У російських пабліках вона знайшла відео, де окупанти брали наших військових у полон, але розгледіти обличчя неможливо.
"Його чекають вдома дочка, батьки, сестра. Ми з чоловіком 30 років жили в Чехії, але коли почалася повномасштабна війна, він кинув усе й 26 лютого поїхав в Україну. 1 березня вже був у лавах ЗСУ", – ділиться жінка й додає, що Василь пройшов найгарячіші напрямки Запорізький, Харківський, Дніпропетровський, і зник уже на Торецькому.
Марія Іванівна прийшла на акцію з портретом свого сина – 43-річного Ігоря Яворського з Кропивницького, який зник на Херсонському напрямку 17 жовтня минулого року. Родина вже втратила одного сина на війні, тепер шукає другого.
"Його мобілізували 25 серпня. Після навчання перевели на Донеччину, потім на Херсонщину. Там він зник безвісти. Уже куди тільки не писала й не дзвонила: і в координаційний штаб, і в “Червоний Хрест”… Ніхто нічого не каже. Інформації ніякої, – каже жінка. – Хоч би діждати його живого. Хоч би одним оком побачити. Кожен день виглядаю".
Серед учасниць акції була й Ірина Гірієнко. Вона чекає свого 27-річного сина Валерія, військовослужбовця 36-ї бригади морської піхоти, який зник на Курщині 7 лютого цього року.
"Ми виходимо на акції щонеділі. Чекаємо, віримо й сподіваємося, що він живий", – розповідає мати.
За словами жінки, син за фахом геодезист, добре орієнтується на місцевості. Побратими відгукуються про нього як про добру й сильну людину, яка мала позивний Легенда. На акцію з плакатом прийшов і його друг Андрій, чий рідний брат і кращий друг Валерія загинув півтора року тому.
"Чекають на нього й двоє братів. Інформації про нього ми досі не маємо", – каже Ірина.
Читайте також: Загинув на Донеччині: з 22-річним військовим попрощалися в громаді на Кіровоградщині
Останні новини
