16 липня 2024, 10:35
У Кропивницькому небайдужі оголосили збір на будинок для сім’ї переселенця з Авдіївки Аркадія Сніткіна та його собаки Гери. Точка доступу розповідала історію пенсіонера з інвалідністю, який прибув у Кропивницький першим евакуаційним потягом 2 серпня 2022 року. Поїхав з рідного дому через постійні обстріли та голод. Сам би, каже, ще стерпів, а от дивитись у голодні очі домашньої улюблениці більше не міг. Так вони опинилися в місцевому будинку для безхатченків, а далі було орендоване житло. Як складається їхнє життя нині й чи оселяться постраждалі внаслідок війни врешті у власному домі, з'ясовували журналісти Точки доступу.
Ти головне – поводься чемно, лежи, лежи, лежи, ось так хороша моя, – як і два роки тому під час нашої зустрічі Аркадій Сніткін та німецька вівчарка Гера нерозлучні.
Чоловікові 77 років, його собаці – 11. На початку повномасштабної війни фото друзів облетіло все місто: на світлині розгублений Аркадій із собакою на пероні залізничного вокзалу – вони щойно зійшли з евакуаційного потяга в Кропивницькому.
Як виявилося згодом, чоловік відмовлявся виїжджати з небезпечного регіону без тварини. Якби у потяг її не взяли, розповідає, і сам би не поїхав.
Пенсіонер згадує, як прийшов по цуценя, коли померла його стара собака, і Гера обрала його сама:
Ми заходимо, господиня виносить миску залізну та каструлю з кашею, собак вистрибує 11 або 12 штук і всі туди – до миски. А ця до мене підбігла, кажу, що вона вже мене обрала. Так Гера потрапила до нас.
Фото переселенців побачила й кропивницька зоозахисниця Катерина Дорош. Вона не змогла лишитися байдужою і взялася допомагати новоприбулим.
Виявилося, що у Гери є пухлина. У Кропивницькому з допомогою небайдужих собаку прооперували та вилікували. Крім того, Катерина допомагала з кормами для вівчарки.
Його фото було дуже щемливе, він сидів на платформі в інвалідному візочку, людина без однією ноги і поруч з ним вівчарка. Ця історія зачепила мене і перше, що спало на думку, – зустрітися з цим дідусем і просто запропонувати допомогу для собаки, дізнатися, як він… На пероні було багато дуже людей, але саме він був із твариною. Коли ми познайомилися, він мені настільки припав до душі, тому що це людина дуже вихована, сором’язлива, не нахабна, видно, що з великим серцем. Ця собака – його єдина відрада, вона з ним пережила і обстріли, і вибухи, все, що можна було пережити, вона завжди була поруч.
Катерина розповідає, що в будинок для безхатченків чоловік потрапив, оскільки там його прийняли з твариною. Але волонтерці хотілося, щоби переселенці жили в кращих умовах, тож з допомогою ще однієї людини орендувала для них житло. Зрештою, за її словами, господарі вирішили підвищити плату за оренду або ж запропонували шукати іншу оселю.
Пошук житла розтягнувся на три місяці, тому що 22-й рік – повно переселенців, дуже складно було знайти і щоб йому ще й підходило, бо він на візку. Певні умови мали бути в будинку. Ми знайшли цей будинок. З допомогою волонтерів зробили там косметичний ремонт. Поставили меблі нові, знайшли необхідну техніку. Згодом виявилося, що в Аркадія Андрійовича є дружина та син. Обоє з інвалідністю через зір. Я поїхала забрала їх в Селидове, їх туди евакуювали. Але, на жаль, за півтора року чомусь господарі вирішили позбутися цих людей.
Врешті Катерина вирішила, що треба допомогти родині з власним житлом. Вона оголосила збір у соцмережі і люди активно відгукнулися. Хоча, зізнається, переживала, що затія не вдасться, адже нині чимало інших важливих зборів.
Щоби швидше зібрати гроші на житло, активісти влаштовували доброчинні заходи. Волонтерка Олександра Морозова проводила благодійні фітнес-тренування.
Аркадій Андрійович втратив своє місто, свій будинок… Війна забрала в родини все, але залишила гідність, людяність, тому що коли постало питання евакуації, він сказав, що поїде зі своєю собакою, або залишиться там.
Збір на будинок для переселенців тривав два місяці. Вдалося зібрати понад 240 тисяч гривень на оселю в містечку неподалік Кропивницького. Небайдужі і нині можуть доєднатися до допомоги.
На сьогодні я знайшла будинок. Чекаємо документи від господарів і будемо укладати угоду. Він трохи дорожчий, але умови, які там будуть, дуже нам підходять, а по-друге, ще й з розстрочкою. Люди самі запропонували спочатку дати певну суму, а потім на рік розтягнути решту, – розповіла Катерина Дорош.
За кілька тижнів, сподіваються волонтери, родина з Авдіївки вже святкуватиме вхідчини. Сам Аркадій розповідає, що на його питання, чи можна отримати компенсацію за втрачене майно, в державній установі йому відповіли, що це можливо лише тоді, коли Авдіївку звільнять і буде можливість оцінити будинок.
Він каже, не зациклюється на поверненні додому, адже не знає, чи колись це станеться, тож "дивиться вперед" і планує життя на новому місці.
Читайте також: Волонтери евакуювали коней із Харківщини у Кропивницький. Тварини допомагатимуть із відновленням захисникам (ФОТО)
Фото авторки і з соцмереж
Головне сьогодні
