Сьoгoдні, 2 листопада, у центрі Крoпивницькoгo відбулася щoтижнева акція "Не мoвчи! Пoлoн вбиває!". Вздoвж вулиці Велика Перспективна на плoщі Герoїв Майдану зібралися рідні, друзі і небайдужі з прапорами, плакатами і пoртретами військoвих, які нині абo в пoлoні, абo вважаються безвісти зниклими. Про це повідомляють кореспонденти Точки доступу.
Мета акції – привернути увагу суспільства і влади дo прoблеми пoвернення військoвих з пoлoну рoсіян та пoшуку зниклих безвісти.
Олександра Павленко прийшла на акцію зі світлиною сина — Дмитра Павленка, військового 33-ї окремої механізованої бригади, який зник безвісти 8 липня у селищі Володимирівка Донецької області. Востаннє він зателефонував 30 червня, попередив, що “два-три дні не виходитиме на зв’язок, бо йде на завдання”.
“Він ще навіть підготовку не добув, десь тиждень. Уже чотири місяці я не знаю, де мій син. Я не знаю, що з ним”, — каже Олександра.
Максим Ушаков прийшов на акцію заради друга Владислава Шевченка, бійця 25-ї окремої десантно-штурмової бригади, який 8 жовтня цього року зник безвісти в районі Покровська.
“Мали виходити з позицій 6 числа, але їх накрила артилерія — з дрона нічого не видно. Командир інформації не має, звернення до Червоного Хреста результату не дали, тож шукаємо самотужки”, — каже Максим.
Максим прийшов на акцію разом із сестрою, племінницею та друзями.
“Влад для мене як брат, ми разом від самого дитинства й досі”, – каже учасник акції.
Тетяна Ковальчук щовихідних виходить на мирні акції. Вона розшукує і чекає сина — Дмитра Ковальчука, який зник безвісти 1 листопада 2022 року в районі Водяного на Донеччині разом із двома побратимами — Василем Тартачним та Андрієм Онуфрійчуком. Офіційної інформації про їхню долю родини не мають.
“До сьогодні нам нічого не відомо. Ми віримо, що вони живі й повернуться, ми їх чекаємо. Звертаємося до всіх можливих служб для пошуку”, — каже Тетяна.
Жінка додає, що напередодні виповнилося рівно три роки відтоді, як сім’ї не знають, де їхні сини.
Уже понад десять місяців рідні чекають на 42-річного Олега Панова, який зник після першого бойового завдання. На площі — його мама Валентина.
Востаннє він вийшов на зв’язок 15 грудня 2024 року: після навчання у Вінниці його направили до Краматорська, а вже за три дні — на перше завдання.
“Спілкувалася з командиром, але побратимів, які могли б пролити світло на обставини зникнення під час сильного мінометного обстрілу, не знайшли”.
Олег – батько двох дітей, доньці 15 років, сину 7 років. Чоловік офіційно вважається зниклим безвісти, підтвердження того, що він у полоні, родина не має.
“Жодної звістки немає, жодної зачіпки…”, – каже Валентина.
Людмила Корженко вже третій рік розшукує сина Олександра. Каже, востаннє він виходив на зв’язок 18 лютого 2023 року, після чого зник на Бахмутському напрямку, біля села Берхівка.
“Минає вже 32 місяці — нічого не відомо. Щонеділі виходимо на акції підтримки. Останнім часом все частіше чуємо лише: “чекайте””, — говорить жінка.
Вдома Олександра чекають дружина, двоє дітей, друзі та вся родина.
Читайте також: Уперше у гарнізонному храмі в Кропивницькому відбулося прощання із загиблим захисником
Останні новини
