Відсутні контакти, мінімальні перегляди і джинса: хто за гроші висвітлює діяльність влади в Кропивницькому

На початку 2026-го року Кіровоградська обласна та Кропивницька міська ради провели тендери та визначили підрядників для висвітлення власної діяльності, зокрема й в онлайн-медіа.  Переможцями торгів стали підприємиця Ганна Горобцова і ТОВ “Прайм-Тайм”, яке належить їй же. За умовами контрактів, підрядники є фактично посередниками, які займатимуться адміністративною частиною контрактів, тобто домовлятимуться з виданнями про публікацію замовленого радами контенту. 

Тож, ми проаналізували видання, які погодились виконувати замовлення рад, публікуючи інформацію про їх діяльність і отримувати за це відповідну винагороду. Цьогоріч їх п’ять: “Перша електронна газета”, “Златопіль”, “Кіровоград 24”, “Формат”, “Пульс”. Ми дослідили згадані медіа, вивчивши їхню відвідуваність, доступність для аудиторії та наявність порушень рекламного законодавства і мусимо констатувати – далеко не завжди вибір рад видається логічним та обгрунтованим. 

Контактна інформація та внутрішні політики

Інформація про склад редакції, її контактний телефони чи хоча б електронну пошту, є надзвичайно важливими для визначення доброчесності видання. А для стороннього користувача, що тільки визначається, чи варто довіряти такому медіа, це ще й показник гарно організованої роботи та можливості підтримувати зворотній зв’язок з власним читачем. 

Що ж до наявності опублікованих редакційних політик, це вже, скоріше, про приклад сталості та розвитку. Адже до систематизації та публічної демонстрації власних внутрішніх правил зачасту видання приходять через роки роботи та усвідомлення потреби в чітких нормах роботи. 

Серед п’яти онлайн-медіа, що погодились висвітлювати діяльність рад, найкраща ситуація з прозорістю у “Першої електронної газети”. Видання має сторінку з усіма необхідними даними: інформацією про засновника, колектив, контакті дані редакції та навіть ідентифікатор видання в Реєстрі суб’єктів у сфері медіа. 

Також це єдине видання, яке оприлюднило для власних читачів політику сайту з інформацією про цінності та місію, права та обов’язки користувачів.

Уся контактна інформація, щоправда, без опублікованих редакційних політик, є й у сайтів “Златопіль”, “Формат” і “Пульс”.  А от у “Кіровоград 24” з цим показником не склалось взагалі. На сайті немає жодної інформації, хто працює в редакції чи де вона знаходиться. Єдиний заявлений формат зворотнього зв’язку - “почтовый адрес редакции” російською, попри те що сайт загалом україномовний.

Контент та відвідуваність 

Для об’єктивного вибору майданчика, який по суті транслюватиме позиції міської та обласної ради, важливим є і критерій популярності та наповненості. Ці величини співзалежні не пропорційно, адже видання може публікувати два тексти на день і все одно збирати величезну аудиторію. А може, навпаки, наповнювати стрічку новин щодесять хвилин і все одно не мати значної аудиторії. 

Почнемо з відвідуваності. “Перша електронна газета”, за даними pro.similarweb.com, у лютому мала 23954 відвідувань. На другому місці з показником 23736 відвідин - “Златопіль”. До видання “Формат” читачі заходили всього 5020 разів,“Кіровоград 24” - 1606, а сайт “Пульс” за весь місяць відкрили лише 927 разів. Для порівняння, за той же період одне з топових видань регіону “Гречка” нарахувала 237 тисяч відвідувань. 

На прохання головного редактора видання “Формат” Юрія Лети надаємо також дані щодо відвідуваності сайту відповідно до даних Google Analytics. 

Також суттєво відрізняється і кількість опублікованих на день матеріалів у цих медіа. Один із аутсайдерів за відвідуваностю сайт “Кіровоград 24”, видає, в середньому, по 35 новин щоденно, що є надзвичайно високим показником. Втім це не додає аудиторії, бо на сайті практично відсутній ексклюзивний контент і майже немає авторських матеріалів. 

Середній показник по новинах “Златополя” та “Першої електронної газети” - 12 матеріалів на день, у “Формата” - 7. А от з “Пульсом” ситуація зовсім дивна. Цьогоріч видання випустило лише два (!) матеріали, хоча минулоріч публікувало по одному тексту/відео в один-два дні.

Політична джинса та неналежно маркована реклама

Варто звернути увагу і на наявність на сайтах маркування рекламних матеріалів, як того вимагає законодавець. З одного боку, це показник доброчесності, з іншого - демонструє принциповість видання в питанні розміщення оплачуваних матеріалів. І хоча за своєю суттю висвітлення діяльності це і є оплачуване інформування про замовника і його варто маркувати, законодавством окреслені випадки, коли плашка “реклама” є не просто бажаною, а й обов’язковою. 

Проаналізувавши березневі публікації усіх п’яти видань, мусимо констатувати - маркують рекламу не всі. Не було порушень у медіа “Пульс”, але це й не дивно, враховуючи, що у березні на сайті вийшла лише одна новина.

Новина опублікована за замовленням Кіровоградської облради. Підтвердженням цьому є аналогічні тексти з аналогічними фото, що з’явились на інших законтрактованих сайтах, у тому числі у “Формата”. Щоправда, цей сайт промаркував публікацію дисклеймером “Партнерська публікація”. 

Аналогічний підпис “Формат” розмістив і на відверто рекламному тексті про “святковий асортимент випічки від ТОВ “Кропивницький хліб”. І хоча рекламне законодавства щодо цього доволі зрозуміле - регламентує обов’язковість маркування оплачуваних матеріалів як “Реклама” чи спільнокореневим словом, та видання все ж намагаються викручуватись та вигадувати інші словозвороти. 

Щоправда інколи видання не намагаються навіть щось вигадувати. Наприклад, “Перша електронна газета” дуже помітно поставила в тексті “Ідеї подарунків мамі, які допомагають знайти нове хобі після 40” лінк на сайт “Kava.ua”, але не промаркувала текст як рекламу. При цьому, у новині “Якісне пальне тепер тут: на Кіровоградщині відкрилися АЗС UPG” необхідну позначку “Реклама” додали. 

“Кіровоград 24” відпрацював березень без джинси. Щоправда, і маркованої в текстах не було. 

А от “Златопіль” видав комбо. По-перше, комерційну джинсу “Як обрати секційні гаражні ворота: гід для власника будинку”. А по-друге, окремий блок “Політика” який присвячений лише одній політсилі - “Батьківщині”. У текстах не транслюють жодної конструктивної критики щодо дій партії загалом чи її окремих представників зокрема. Суцільний позитив не маркують відповідними позначками, по суті, публікуючи політичну джинсу.

Видання-підрядники обласної та міської ради мають доволі слабкі показники серед представників локального медіаринку: посередню чи низьку відвідуваність, часткову закритість редакцій перед читачами, проблеми з дотриманням законодавства про рекламу. І хоча окремі редакції, як от “Перша електронна газета”, мають свою сталу аудиторію та впізнаваність, критерії добору видань для висвітлення діяльності рад все ж викликають чимало запитань. 

Павло Лісниченко, регіональний представник Інституту масової інформації в Кіровоградській області