09 травня 2024, 11:30
Вірменин за національністю, українець за духом. Карен Хачатурян з Кіровоградщини добровільно пішов служити. Чоловік хотів захистити родину, а ще – щоби ним пишався тато. Попри біль – син загинув під Бахмутом – батько вирішив розповісти про Карена, щоби зберегти світлу пам'ять про нього. Його історію вислухали журналісти Точки доступу.
Про це інтерв’ю з батьком Карена – Арамом ми домовлялися двічі. На наше прохання він мав підготувати синові фотографії. Але, вдивляючись у рідне лице від народження і до служби, не зміг стримати емоцій і попросив перенести зустріч. Втім, швидко опанував себе й подзвонив того ж дня увечері:
Знаєте, отак все життя перед очима...Але приїжджайте, я зібрався, хочу, щоб про сина була пам’ять.
В Україну сім’я Карена переїхала з Баку. Його покійна матір родом з Новоукраїнського району Кіровоградської області. З 1992 року сім'я осіла в селі Оникієве.
Я не хочу дуже скаржитися на своє життя, але в той період, якщо пам’ятаєте, гостро стояло "карабаське питання" . Спочатку ми поїхали в Арменію, але мені було важко через мовний бар’єр, я вірменську практично не знав, хоча за національністю й вірменин.
Арам додає, що українська натомість далася йому легко. Чоловік все розуміє українською і подекуди переходить на солов'їну під час розмови.
Оце ж Карен. Це моя старша дочка, це покійна дружина, це, зрозуміло, я. Дружина хворіла, ми боролися за її життя. Я через роботу не міг приділяти достатньо часу, Карен цим займався, всюди її возив, – Арам Хачатурян показує сімейні світлини. – А Карен, як народився, він такий тихенький був, чутно його не було. Він колись заховався в пуфик і сидів там, ми весь дім перевернули – дитина зчезла з дому, а він там спав. Показувати характер почав десь після 16-ти.
Батько згадує: зупинилися тут, бо в селі його привабили природа і спокій. Брався на початку за будь-яку роботу – треба було годувати трьох дітей – двох дочок і сина. Згодом обжилися та обзавелися власним будинком. Карлуша – так сина називали в родині, також був беручким до праці та мав багато друзів.
Він з дев'ятого класу пішов і сказав: – Я хочу бути трактористом. Я кажу: – Синок, тракторист – завжди руки в мазуті, ну як раніше старі оці трактори МТЗ. Ну ти ж молодий хлопець, для чого тобі той трактор?! Але він мене умовив: – Я хочу бути водієм. Робив спочатку на ГАЗоні, а потім пересів на КАМАЗ, а потім пішов далі. Почав трохи землею займатися. машину собі купив, досить успішний був, мав бізнес невеличкий.
В Україну Карена привезли маленьким хлопчиком. Тут охрестили. Син, каже Арам, був справжнім патріотом України. Від початку повномасштабного наступу РФ, не вагаючись, пішов у тероборону.
Хоча його й попередили, що трохи в теробороні побуде і на війну піде. Він сказав, що знає, що все одно хоче бути з хлопцями.
А невдовзі Карен вже був на фронті. Боронив Суми, Чернігів, Херсонщину та Донеччину. Якось за евакуацію поранених йому дали десять днів відпустки. Він її розділив з побратимами з 57-ї бригади.
Комбат сказав: – Треба піти привезти в нас там шість чоловік є трьохсотих. І він каже: – Треба вивезти, а як?! А Карен тільки під’їхав машиною і каже: – Я поїду привезу. Він говорить: – Синок, там дорога замінована. А він каже: – А я краєчком. І поїхав краєчком, і вивіз хлопців. А той комбат, коли побачив, що вони їдуть, дав йому десять днів відпустки. А він не захотів сам їхати і розділив відпустку з побратимами. Все для них тягнув з дому, допомагав, чим міг, добивався.
Про ситуацію на фронті та бойові задачі рідним боєць багато не розповідав. Все жартував і заспокоював. Говорив лише, що вивозить поранених, що навчився надавати допомогу постраждалим. Після смерті Карена хлопці, які з ним служили, розповіли батькові, що той виконував і набагато складніші задачі, заходив у тил противника тощо.
Ми думали, що він не на війну, а в якийсь театр потрапив. Він не хотів, щоб ми переживали. Побратими згадували, що поховаються в бліндажі, а він підходить і каже: – Та виходь кави поп'ємо. Він сильно любив каву. Ми йому подарували термос і він з тим термосом ходив і каву розливав усім. Був безстрашний, нічого не боявся, справедливий був.
30 листопада 2022 року Тор, такий позивний був у бійця, загинув у Бахмуті. Напередодні востаннє поговорив з батьком. Казав, щоби той не дзвонив йому п'ять днів, бо він буде не на зв'язку. Як завжди жартував і заспокоював: все в нього добре. Говорив, що приведе себе до ладу і буде відпочивати. Та молоде життя обірвала ворожа міна. Карену було 35 років. Без батька лишилося двоє дітей. Тепер його фото на Алеї слави у рідному селі.
Коли рідним повідомили про Каренову смерть, ті не хотіли вірити. Шукали його у лікарнях, та сподівання виявилися марними.
Міна його вбила... Воно не забувається, так не має бути. Все має бути по правилах життя, що діти ховають своїх батьків. Тому що батьки дали їм життя. І так продовжується рід. Так не має бути, – згадує Арам біля синової могили з українським тризубом.
Біля могили воїна – багато квітів, їх дуже любив Карен.
У домі Арама пустує синова кімната, де той жив до одруження. Під час кожного приїзду спершу він навідувався до тата. Тепер батько облаштував тут пам'ятний куточок і щодня приходить до сина. На фото той незмінно усміхнений і з цигаркою у руках.
Він вдома довго бути не міг. Я бачив, що його туди тягне. Особливо, коли він побратимів своїх поховав в Добровеличківці. Він чорний звідти приїхав, не міг вдома сидіти, йому треба було вперед, вперед, вперед. Прямо обурювався: – Я не хочу сидіти, ну давайте всі сядемо і будемо чекати!
Біля дому Арама зростає сад, висаджений на честь сина. Він планує й надалі висаджувати тут дерева, щоби лишити, каже, добрий слід.
А поряд росте виноград, який посадив сам Карен.
Після його смерті почав давати пагони – життя показав.
Нині Арам Хачатурян попри біль розповідає історію Карена, який народився в далекому Баку, та був щирим сином України.
З одного боку, його вже не повернеш, а з іншого – якась світла пам'ять залишиться у житті.
Додамо, що рідні захисника зареєстрували петицію про присвоєння Карену Хачатуряну звання Герой України. Підписати петицію можна за посиланням.
Довідка: Тор — бог грому та блискавки в германській та скандинавській міфології. Тор головним чином – бог простих людей. Він часто бере сторону смертних супроти інших богів. Він є героєм людського роду, захищаючи його від ворогів.
Читайте також: "Хочу, щоб про нього знали". Донька захисника з Кіровоградщини хоче зберегти пам’ять про татка (ФОТО)
Головне сьогодні
