22 липня 2024, 11:35
Володимир Букша ветеран, який втратив у війні з росіянами ногу. Незважаючи ні на що, він на протезі ходить піші марафони – щоразу по 10 кілометрів. Так він збирає гроші для своїх побратимів. Поруч завжди дружина Наталя. За час повномасштабної війни вона стала не лише партнеркою, а й психологинею, доглядальницею, лікаркою для свого чоловіка.
Через що доводиться проходити жінкам, які доглядають поранених чоловіків, як їх можна підтримати та допомогти, читайте у матеріалі Точки доступу.
Володимир Букша прийшов до тями в госпіталі у Запоріжжі. Не повірив, що втратив ногу, адже відчував її:
Я відчував фантомні болі, кричав на лікарів, що вони обманюють мене. Підняли простирадло, побачив, що ноги немає – втратив свідомість. Було страшно….
Чоловік отримав поранення 4 січня 2023 року поблизу Гуляйполя Запорізької області. Того дня разом із побратимами виїхав на бойове завдання. Раптовий спалах – вибух.
Зрозумів, що щось не те. Лежав на асфальті, замерзав, багато втратив крові.
Він дуже боявся сказати про своє поранення дружині. Хвилювався, що вона його покине, коли дізнається, що з ним сталося. Наталії про поранення чоловіка сказала дружина побратима.
Після операції Володимир зателефонував їй та почав плакати, жінка сказала, що все знає і не треба нічого пояснювати:
Запитав, звідки я знаю і що буде далі? А що могло бути?
Найстрашніше – це невідомість. Коли Наталя Ковальова дізналася, що її чоловік поранений, не знала, що на неї чекає:
Приїздити в госпіталь – це одне. Коли чоловік приїхав додому – ситуація змінилася. Постійні хвилювання, втома, побут. Боляче дивитись, як йому важко та незручно. Я не знала, що мені робити, він не знав, що йому робити.
Жінка каже, що поранений чоловік для неї на той момент став ніби третьою дитиною. У нього були не тільки фізичні, а й психологічні травми:
Постійно говорив мені: “Навіщо я тобі такий потрібен? Краще б взяв гранату та підірвав себе. Краще б ходила до мене на могилу.
Поранення чоловіка співпало у часі з народженням донечки та важкою хворобою бабусі Наталі:
Я народила, бабуся лежала, прикута до ліжка, і Вова поранений. Було важко.
Найголовнішими на той момент були слова, що її Вова живий. Усвідомлення того, що сталося, і того, з чим їм тепер доведеться жити, прийшло пізніше:
Морально дуже складно це прийняти і мені, і йому. Витримати і пережити.
Наталія приїздила до чоловіка в госпіталь, потім його відпустили на 10 днів додому. Тоді подружжя зіштовхнулося з першими труднощами:
На мої плечі ліг догляд за 4-місячною донькою, маленький сином і пораненим чоловіком… Я розривалася між ними.
Молодому та здоровому раніше Володимиру було важко прийняти факт, що тепер він не може виконувати звичні для нього речі – ходити на роботу, гратися з дітьми, поратися по господарству. До поранення він був дуже активним, не міг сидіти без діла:
Пригадую, донечка трохи підросла, вже ходила в ходунцях. Чоловік хотів погратися з нею, але вона не довго сиділа на місці і пішла. Він почав нервуватися, я заспокоювала. Потім Вова придумував різні ігри з донечкою – він лежав, а вона біля нього сиділа…
Наталя вчилася доглядати за чоловіком, вивчила препарати та їхню дію, навчилася знижувати високий тиск, лікувати головний біль, безсоння та знеболювати фантомні болі.
Бувають періоди, коли Володимир почувається добре. Вони тривають тиждень-два, потім можливі загострення. Під рукою завжди є необхідні ліки:
Відвозили старшого сина до садочка, у Вови раптово почала боліти нога – фантомні болі. Мені довелося пересісти за кермо, відвезти його додому та дати ліки… Якщо болить голова, треба міряти тиск, якщо безсоння – давати спеціальні таблетки. Я вже все знаю…
У зв’язку зі стресом та постійним навантаженням у Наталі почалися нервові зриви, панічні атаки та проблеми з фізичним здоров’ям:
Почалися істерики. Говорила мамі: "Я не можу, не витримую".
Жінка вдячна батькам, які підтримали її у тяжку хвилину та продовжують підтримувати зараз. Допомагає відновлювати внутрішній ресурс улюблене заняття, яке відволікає від повсякденних справ.
Наталя навчалася на майстриню нігтьової естетики, за професією не працювала. Зараз Володимир купив їй необхідне обладнання – тож у вільну хвилину вона робить манікюр собі, мамі, подругам. Каже, що це приносить їй задоволення та розвантажує від повсякденних проблем. Також мріє навчитися робити масаж та згодом відкрити свою справу.
Наталя каже, що зараз родині важко фінансово. Хоч Володимир і отримує пенсію від держави, а також знайшов роботу – на ці гроші утримувати родину з чотирьох осіб важко. Сама ж вона поки не може піти працювати.
Жінка розповіла, що за цей час дуже виснажилася як морально, так і фізично. Проте намагається насолоджуватися кожною хвилиною, проведеною разом із родиною.
Поранення – це стрес не лише для військового/військової, а й для родини та того чи тої, хто доглядає та піклується про нього.
Людина, яка отримала поранення чи має проблеми зі здоров’ям, переживає стрес – їй потрібно прийняти ситуацію та відновитися. Проте і дружина, яка раніше знала чоловіка в іншому стані, також отримує сильний стрес, проживає новий досвід, – зазначає психологиня обласного госпіталю ветеранів війни Анна Колєва.
Вона радить більше розмовляти з жінками, які доглядають поранених чоловіків, про їхні потреби. Запитувати, чого вони зараз потребують: піклування, спілкування, допомоги, або навпаки – хочуть побути на самоті. Потреб може бути дуже багато.
У разі необхідності, Анна Колєва радить жінкам, які піклуються про поранених чоловіків, звернутися за допомогою до фахівців:
Іноді вони можуть ставити собі питання: “Чому так трапилося?”, “Чому зі мною?”, “Чому з моїм чоловіком це сталося?" Це екзистенційні питання.
Дуже важливо у подібних ситуаціях не забувати про свої елементарні потреби – сон, їжу, відпочинок:
Звичайно, можуть бути екстрені ситуації, коли необхідно вмикатися на 100% і навіть ігнорувати власні потреби, але, як тільки ситуація дозволяє, необхідно повертатися до звичного графіка сну, харчування, фізичних навантажень та відпочинку. Адже, коли тіло втомлене, психіка починає давати збій.
Матеріал створено у партнерстві з Волинським прес-клубом
Читайте також: Інструкція для тих, хто зіткнувся з булінгом. Адвокатка з Кропивницького розповіла, як реагувати на цькування дитини
Головне сьогодні
