05 грудня 2024, 12:15
Вразили зруйновані будинки та мінування російським залізяччам навіть близ людських осель, – так згадує піротехнік із Кропивницького Сергій Бухаров свою ротацію на Херсонщину. Тривало відрядження півтора місяці. За цей час сапери розмінували 16 гектарів української землі. А сам Сергій знешкодив близько сотні мін та артснарядів. Працювати ефективно допомогло навчання, що передувало роботі. Окрім українських інструкторів, Сергій навчався в американських. Про цей досвід та роботу на Херсонщині, читайте у матеріалі журналістки Точки доступу Лілії Кочерги.
У мене чиста совість за територію, яку я перевіряв. Точно знаю, що там – безпечно, – розповідає 35-річний Сергій Бухаров.
Піротехніком чоловік став невипадково. У "Службі порятунку" працював його батько. Син вирішив його наслідувати, відтак, служить з 2014-го року. Спершу працював інспектором – розслідував пожежі. На піротехніка перекваліфікувався у 2023-му. Пройшов навчання у Харкові. Потім переймав досвід в американських інструкторів у Косово.
Американці, військові сапери, вони були горді тим, щоб навчати нас – українців. Пояснювали, що наші правильні й чіткі дії – це збережені чужі життя і твоє власне. Дуже багато надали корисної інформації. Не тої, що можна знайти у книжках. А показували, розказували від А до Я. По кожній протипіхотній міні, артилерійському снаряду були окремі розбори, – говорить він.
Отримані знання Сергій застосував доволі швидко – на деокупованій Херсонщині. Його призначили командиром піротехнічного відділення. Сапери працювали в населених пунктах, де порядкували "кадирівці", поки їх не вигнали ЗСУ. В цих селах за майже вісім місяців окупації не лишилося жодної вцілілої оселі, а цивільних окупанти нещадно катували.
Будівлі на 60% знищені. Те, що лишилося, люди потроху відбудовують. Росіяни обікрали хати, мінували все: людські оселі, хвіртки, пральні машинки.
Чоловік говорить, що люди, які повернулися після деокупації, не усвідомлюють, яка небезпека на них чатує. Приміром, коли з колегами приїхали на одне з завдань, то побачили дітей, які гралися на пасовищі, де лежав скелет корови. Сапери сказали, що там гратися не можна, поки вони не перевірять територію.
За словами Сергія, окрім пасовищ, вороги мінували й дороги та прилеглі до будинків стежки. Інколи небезпечні знахідки старанно маскували і влаштовували пастки.
Одна протипіхотна міна лежала зверху, інша під нею була закопана в твердий ґрунт під нахилом 35 градусів. Це була пастка для сапера. Тобто люди , які це робили, розуміли, що ті, хто прийде розміновувати, підірветься.
Мінування території, розповідає Сергій, видає поруйнований ґрунт та зім'ятий трав’яний покрив. Потім – перевірка металодетектором. Прилад подає сигнал, наблизившись до металевих предметів, які знаходяться на глибині до 50 сантиметрів.
Після цього наявність вибухонебезпечних предметів сапер перевіряє щупом. Робиться це під кутом 35 градусів, щоб у випадку наявності протипіхотної чи протитанкової міни впертися в її корпус, не натискаючи на датчик цілі. Так зменшується ризик, що міна спрацює.
Піротехніки, пояснює він, пересуваються дуже повільно. Це – їхня безпека насамперед. Ділиться, що знаючи про ризики професії, сапери мають традицію – ніколи не прощаються. А лише говорять: "До завтра".
Найчастіше на Херсонщині їхня команда стикалася з інженерними боєприпасами, що заборонено переміщувати, а треба знешкоджувати на місці. Такі предмети можуть нанести серйозні ушкодження – відірвати до коліна ногу, або ж призвести до смерті. Робота з ними потребує максимальної концентрації та уважності. Такі боєприпаси знаходили в тому числі біля людських осель.
Професія піротехніка, певен Сергій Бухаров, передбачає моральну стійкість, фізичну витривалість, врівноважений характер та вміння тримати емоції під контролем. Також треба знаходити час на відпочинок, бо сапер не має права на помилку. Йому особисто, зізнається, у виснажливій роботі допомагає спорт. А слідкувати за власною безпекою мотивують думки про рідних. Каже, дня не було, миті, щоб не думав про сім'ю.
Масштаби замінувань на Херсонщині вражають, – говорить Сергій. Здебільшого українська земля забруднена старими радянськими боєприпасами. В тому числі – забороненими. Про підозрілі предмети піротехнікам часто повідомляли самі місцеві жителі. Шукати російське залізяччя доводилося й під час ворожих атак. А з укриттями, говорить чоловік, в Херсонській області – проблема.
Ротація на Херсонщину тривала півтора місяці. Працювали сапери по дев’ять годин на день. За цей час розмінували 16 гектарів української землі. А сам Сергій знешкодив близько сотні мін та артснарядів. А значить – врятував сотню життів.
Читайте також: Взяла росіянина в полон та стріляла з танка: історія молодшої сержантки Колібрі з Кіровоградщини
Фото з особистого архіву героя матеріалу
Головне сьогодні
