09 травня 2023, 18:50
П’ятий рік у Кропивницькому зводять храм святих апостолів Петра і Павла Православної Церкви України. Про процес будівництва та свій шлях у служінні Точці доступу розповів протоієрей Іван Шубин, настоятель парафії святих апостолів Петра і Павла Православної Церкви України міста Кропивницького.
Протоієрей Іван розповідає — виріс у християнській сім’ї, тому змалечку з батьками ходив до храму. Пізніше, з 5-го класу, почав співати в церковному хорі. Незабаром йому запропонували допомагати в храмі біля священника.
Це було в селі Тисів Івано-Франківської області.
З 6 до 9 класу я допомагав священнику, — згадує отець Іван.
Потому юнак вступив до Волинської духовної семінарії. У 2009-му році його було висвячено на диякона. У 2011-му році закінчив Богословське відділення Київської Православної Академії при Чернівецькому національному університеті за спеціальністю “Теологія”.
В селі церква була Київського Патріархату, тому питання “Який патріархат обрати?” не виникало ніколи. А в подальшому ця позиція тільки утверджувалася, — пояснює священнослужитель.
За словами священника, з дитинства він мав бажання служити на теренах Центральної України. А у Волинській духовній семінарії майбутній священник вчився разом із Михайлом Левківом, пізніше ієромонахом Марком. Нині це архієпископ Кропивницький і Голованівський Марк.
В той час, коли я вчився у Чернівцях, ієромонаха Марка (Левківа) рекомендували на єпископа. Я дізнався, що його направляють на Кіровоградщину, і, бажаючи бути дияконом біля єпископа в Центральній Україні, вирішив їхати туди. Так почалося моє служіння в Кропивницькому.
Так, ще навчаючись, диякон Іван приїжджав у Кропивницький на канікули, допомагав єпископу під час богослужіння. А після закінчення університету остаточно вирішив продовжити служіння саме тут. Три роки був дияконом Андріївського храму в обласному центрі (на селищі Гірничому).
Храм святих апостолів Павла і Петра будують по вулиці Євгена Маланюка (біля Центру зайнятості) — фактично на тому ж місці, де знаходилася й історична дерев’яна, а пізніше кам’яна церква святих апостолів Петра і Павла, яку звели в 1870 році. Храм знищила радянська влада під час антирелігійної кампанії у 1930-х роках.
Священник розповідає, що мріяв побудувати храм.
Попередній настоятель парафії Петра і Павла, протоієрей Микола Шутяк, за сімейними обставинами переїхав на інше місце служіння. То ж владика Марк, знаючи про моє бажання будувати храм, запропонував мені очолити дану громаду та розпочати будівництво. 13 грудня 2014 року в Андріївському храмі (с. Гірниче) архієрей рукоположив мене в священника, а 15 грудня я отримав указ на цю парафію, — розповідає отець Іван.
Втім, будівництво, розпочали не відразу, хоча проект був виготовлений ще в 2012 році. Крім цього, у 2014-му році розпочалася війна.
Бажання якнайшвидше збудувати було, але обставини не дуже сприяли, — згадує священник.
Будівництво храму розпочали 24 вересня 2018 року. Тоді своїми силами почали копати котлован: допомагали друзі, знайомі, парафіяни, воїни АТО, волонтери. Восени залили фундамент, а вже навесні, 13 квітня 2019 року, в день Похвали Пресвятої Богородиці, звершили чин заснування церкви та заклали пам’ятну капсулу.
Розповідає — коштів на те, щоб швидко завершити будівництво, не було.
Але з надією на Бога і на те, що поступово люди долучатимуться, будівництво буде рухатися. Так це і сталося.
Наступного року продовжили зводити стіни підвалу, а потім взялися за стіни храму. Наразі вже виготовляють куполи.
Розповідає — попереду залишилося ще багато роботи. Будівництво продовжується, не дивлячись на повномасштабне вторгнення російських окупантів.
Хотілося б цьогоріч накрити храм, якщо не вийде — то сподіваюсь, що наступного року обов’язково це втілимо.
Розповідає — наразі для цього потрібна фінансова допомога.
Отець Іван ділиться — з 2014 року парафія поступово почала зростати. Каже — людей було вже багато, допоки не розпочалася пандемія коронавірусу. Після року ковіду парафія знову почала відновлюватися.
За словами священника, початок російської агресії у 2014-му, а також широкомасштабне вторгнення у 2022-му тільки сприяло збільшенню вірян.
Ті, хто ходив до московського патріархату (так званої УПЦ), почали переходити до храмів тоді ще Київського Патріархату. Ще одна “хвиля” збільшення вірян відбулася, коли Українська церква отримала Томос.
Пояснює — наразі, говорячи про тих, хто постійно приходить на недільні літургії, парафія збільшилася вдвічі. Ще більше людей приходять на великі свята.
Коментуючи свою щоденну роботу, де в один день можуть бути вінчання і поховання, отець Іван послуговується настановою Апостола Павла — радійте з тими, хто радіє і плачте з тими, хто плаче:
Тих людей, яких вінчаємо, маємо привітати з радісною подією в їхньому житті. А людину, яку хоронимо, треба провести у засвіти з молитвою, а також підтримати родину, яка сумує за тим, хто відійшов у вічність. Таким є служіння священника.
Протоієрей Іван розповідає — в храмі люди збираються саме для спільної молитви.
Так, вдома ми можемо помолитися, а тут спільно причащаємось та виявляємо свою любов до Бога, засвідчуємо, що ми є спільнотою. Приватна молитва теж потрібна, але спільні молитви зближують, згуртовують людей. Чим більше вугілля — тим кращий вогонь. Христос каже “Де двоє або троє зберуться в Ім'я Моє, там і Я серед них”.
Зараз, поки храм будується, віряни мають можливість зібратися для спільної молитви в тимчасовому приміщенні біля храму.
Маю мрію, щоб наші парафіяни та всі охочі, хто підтримує Православну Церкву України, мали можливість у скорому часі молитися в новозбудованому храмі. На жаль, у нашому місті є ще мало храмів Православної Церкви України. Більшість — “московські”. Впевнений, що спільними зусиллями зможемо добудувати і цей храм.
Долучитися до будівництва храму та зробити пожертву можна за цими реквізитами:
Читайте також: ПЦУ чи УПЦ: яка різниця, до якої церкви ходити
Фото: Олександр Козловський
Головне сьогодні
