Жіночі імена у назвах вулиць Кропивницького

У Кропивницькому налічується понад тисяча вулиць та провулків. Більшість із них носять чоловічі імена. Чому так сталося та чи додаються на мапу обласного центру жіночі топоніми, читайте у матеріалі Точки доступу.

Яка ситуація у Кропивницькому?

У Кропивницькому більше п’ятиста вулиць та 426 провулків. У переважній більшості вони носять чоловічі, рідше — гендернонейтральні назви (Театральна, Акварельна, Вербна, Ялинкова) і рідко —  жіночі. Вулиць, названих на честь жінок, у Кропивницькому 33. 

Така ж ситуація і в більшості міст країни, тож Кропивницький — не виняток. У 2018 році видання “Тексти” провело дослідження “На чию честь названі вулиці України”. Згідно з його результатами, у нашій країні жіночих вулиць у 15 разів менше, ніж чоловічих. 

В Україні з початком декомунізації та дерусифікації почали активно перейменовувати топоніми, позбавляючись імперських та радянських наративів. Варто зазначити, що жіночі імена у назвах Кропивницьких вулиць почали активно з’являтися у 2023 році. Так, цьогоріч в обласному центрі перейменували 76 топонімів (інформація з сайту міськради). З них жіночими іменами назвали 15.

У Кропивницькому з’явилися вулиці та провулки:

• Ольги Гліви — лікарки-анестезіологині, яка загинула під час пожежі у Запорізькій інфекційній лікарні. Вона могла врятуватися, але до останнього рятувала хворих, що перебували на апаратах ШВЛ і не могли вибратися самі;
• Олександри Єфимовської — засновниці Єлисаветградської жіночої гімназії;
• Наталії Бракер — педагогині, перекладачки, краєзнавиці, меценатки, мемуаристки, авторки праць із питань дошкільного виховання та етики стосунків учителя й учня, засновниці перших дитячих садків у Єлисаветград;
• Нінелі Бокій (вулиця та провулок) — української історикині та археологині, кандидатки історичних наук;
• Світлани Барабаш — української поетеси, докторки філологічних наук, професорки, заслуженої працівниці освіти України, членкині Національної спілки письменників України;
• Катерини Білокур — художниці жанру наївного мистецтва, майстрині народного декоративного живопису;
• Марії Примаченко (вулиця та провулок) — української народної художниці в жанрі «наївного мистецтва», лауреатки Національної премії України ім. Т. Г.Шевченка;
• Наталії Кобринської — української письменниці, організаторки жіночого руху в Україні ХІХ ст.;
• Харитини Пекарчук — громадської та військової діячки, хорунжої Армії УНР, першої жінки, яка отримала українську державну нагороду у ХХ ст. (жетон ордена Залізного хреста № 1, Хрест Симона Петлюри);
• Олени Курило — української мовознавиці, діалектологині, авторки популярних підручників з української мови;
• Марії Садовської-Барілотті — співачки сопрано і драматичної акторки;
• Соломії Крушельницької — української оперної співачки, педагогині;
• Олени Степанів — першої в світі жінки офіційно зарахованої на військову службу у званні офіцера. Була однією із організаторок Листопадового повстання 1918 року, брала активну участь в українсько-польській війні 1918–1919 років (четар Української Галицької Армії). Референт преси в Державному секретаріаті закордонних справ ЗУНР, пресовий референт Міністерства закордонних справ УНР у Кам′янці-Подільському, патронеса одного з куренів Пласту. Олена Степанів була нагороджена срібною медаллю Хоробрості та Військовим хрестом. Ув'язнена радянських таборів.

Депутатка Кропивницької міської ради, членкиня міжфракційного депутатського об’єднання “Рівні можливості” Валентина Яремчук каже, що у 2022 році під час сесійного засідання депутатки звернулись до секретаря ради Олега Колюки, який є головою топонімічної комісії, щодо врахування гендерної квоти при підготовці пропозицій щодо перейменування топонімів.

Членкині депутатської групи МФО "Рівні можливості"  Кропивницької міської ради

Громадські активістки допомагають додавати жіночі імена на мапу Кропивницького

Членкиня топонімічної комісії, голова “Асоціації Жінок України Дія. Кропивницький” Інна Жолобова каже, що мала кількість жіночих імен на мапах міст зумовлена історичним аспектом та нерівним розподілом соціальних ролей чоловіка та жінки протягом століть. Націю зображували у мускулінних рисах, а у історичній пам’яті збереглося мало жіночих імен. Жінку репрезентували стереотипно: як маму, доньку, дружину, берегиню родини. Тому згадок про культурних діячок, чи науковиць дуже мало. Варто зауважити, що в основному жінок згадували як меценаток.

Депутатка Валентина Яремчук зазначає, що раніше пропозицій щодо перейменування вулиць на честь видатних жінок майже не надходило. Пояснювали це тим, що складно знайти жіночі постаті, чиїми іменами мають бути названі наші вулиці:

Ми з колежанками з МФО “Рівні можливості” вирішили допомогти комісії і надали свої пропозиції. З 12 запропонованих назв на сьогодні враховано поки 3. Можливо, інші врахують надалі.

Валентина Яремчук

Членкині громадської організації “Асоціації Жінок України Дія. Кропивницький” внесли більше 20 пропозицій щодо перейменування на честь видатних жінок вулиць обласного центру, 16 з них підтримали члени топонімічної комісії та депутати міськради. 

На наступній сесії мають розглянути ще 2 пропозиції від громадської організації. Так, на мапі Кропивницького може з’явитися вулиця та провулок Княгині Ольги.

Ми намагаємось у назвах топонімів увіковічнити пам’ять про жінок, які зробили внесок у розвиток країни, області чи міста. Хотілося б репрезентувати більше жіночих імен, пов’язаних з Кропивницьким. Проте, зробити це доволі складно, адже через брак інформації знайти про них відомості інколи буває проблематично. Наприклад, як у випадку з Олександрою Єфимовською. Це – освітянка, меценатка, яка заснувала жіночу гімназію на початку ХХ століття в тодішньому Єлисаветграді. Ми змогли більше дізнатися про неї за допомогою істориків, краєзнавців, які працювали з архівами, – каже Інна Жолобова.

Інна Жолобова

Чи підтримує громадськість?

У Кропивницькому перейменування того чи іншого топоніму сприймається неоднозначно –  одні підтримують, іншим це питання не на часі.

Інна Жолобова каже, що людям не вистачає інформації та бажання заглиблюватись у суть проблеми. На сайті міської ради є розділ, у якому розміщене обгрунтування, чому та як хочуть перейменувати ту чи іншу вулицю:

Не можна сказати, що вулиці перейменовують на честь людей яких ніхто не знав, або незаслужено – це неправильно. Мені хотілося б, щоб люди більше знали на честь кого названі топоніми їхнього міста, розповідали про це друзям та знайомим”.

Досвід інших

Шукаючи інформацію про жіночі імена на мапах інших міст України, розуміємо, що у Кропивницькому не найгірша ситуація. Так, на мапі Миколаєва зазначені шість вулиць та три провулки з жіночими іменами. Частина цих топонімів, ймовірно, буде змінена в межах процесу перейменування.

Історикиня, незалежна експертка у сфері мистецтва Яна Давиденко каже, що образ жінки у міському публічному просторі в Миколаєві або має ознаки сексуальної об’єктивації, або відповідає старим гендерним ролям, які знайшли своє яскраве вираження у міських пам’ятниках і скульптурах “нареченої”, “мами з дитиною” або “скорботної матері”.

Колоніальна імперія обмежувала образ жінки лише кількома ролями. Бо були війни. А для того, щоб була велика боєздатна армія, треба було народжувати багато дітей… У своїй високій культурі ми досі сприймаємо жінку по цих імперських наративах, де чоловіки у нас розумніші, сильніші і можуть працювати у різних сферах, і навіть можуть заробляти більше грошей. Це ніхто не оспорює. Але жінка теж може бути тим, ким захоче. Може народжувати, а може й не народжувати. Жінка може працювати і має право на будь-яке своє самовизначення. І має право вимагати, щоб її роль в культурі, в історії і в мистецтві була переглянута, – каже Яна Давиденко.

Після процесу дерадянізації/дерусифікації кількість вулиць, названих на честь жінок, які чимало зробили для України, у Тернополі побільшало майже удвічі. Насправді було “аж” 5, а стало 9. І це при тому, що у місті – понад 3 сотні вулиць.

Ми мало знаємо про своє місто і навіть про країну, не кажучи вже про її видатних людей. На цьому тлі ще гіршою є ситуація з жінками. Наше патріархальне суспільство модернізувалося поступово, а емансипація жінки тим більше відставала, порівняно з національно-визвольним рухом, націєтворенням українців. Українкам доводилося боротися за свої права в суспільстві і за національні права своєї нації. Щоб вшановувати, треба знати. Щоб знати, треба цікавитися, – каже історик, викладач Тернопільського національного педагогічного університету й автор книжки “Тернопіль. Місто, люди, історія” Володимир Окаринський.

Про окремий досвід перейменувань та врахування “жіночої” складової в топоніміці розповідає проєкт “Феміністичний квартал” з міста Кривий Ріг. Так, після 2016 року вулиці міста отримали 5 нових жіночих назв.

Точка доступу направила запит на ім’я секретаря міської ради, голови топонімічної комісії Олеги Колюки з проханням розповісти про дотримання гендерних політик у процесі перейменування, проте у визначений законом строк відповіді не отримала.

Матеріал підготовлено за підтримки Волинського прес-клубу

Читайте також: Автоінстукторки Кропивницького: чи діють на дорогах міста гендерні стереотипи