Знайомтесь, Кропивницький: селище Гірниче. Спецпроект (ФОТО)

Дислокація та кордони

Селище Гірниче знаходиться у південній частині міста. Межує з кількома мікрорайонами Кропивницького: Масляниківкою (на заході), Завадівкою (на сході), Кущівкою (на північному сході), а також із селищем Сонячним Кіровоградського району (на півдні). У тому ж напрямі в кількох кілометрах від селища проходить об'їзна дорога. Гірниче територіально займає невелику площу (близько 32 га) й досить компактно розбудоване.

Територіально та адміністративно селище Гірниче належить до міста та підпорядковується міській раді. Адміністративно знаходиться у Подільському районі Кропивницького. Кількість населення складає приблизно 5 тисяч осіб.

Селище можна назвати автономним, бо воно має досить розвинену інфраструктуру – тут є все, необхідне для життя.

Як усе починалось

Вважається, що свою назву селище «Гірниче» отримало завдяки тому, що розташоване на одній з найвищих точок в місті. Історія мікрорайону датується початком 1960-х років і тісно пов’язана з Геолого-розвідувальною експедицією №37 (ГРЕ-37).

Заселення селища розпочалося у 1965 році, коли геологи Східно-Української геологічної партії виявили тут поклади уранових руд. Перші жителі, якими були геологи, будівники та буровики спочатку жили в наметах і вагончиках. Потім були побудовані дерев'яні бараки, які збереглися донині – у них до цього часу проживають мешканці селища.

Активна забудова селища почалася наприкінці 60-х років. Тоді зводили шестиквартирні фінські будинки. Їх ставили досить хаотично, тож вулиць у класичному розумінні цього слова не було, а тому і їх назв. Споруди будувались лініями – звідти й пішли назви вулиць – Лінія 1, 2, 3 і т. д. Але разом з дерев’яними жилими будиночками зводилися й цегляні споруди: адміністративне приміщення, клуб, лазня, магазин та ін.

В 1970-1980-х роках темпи й об’єм робіт геологічної експедиції перевищили всі очікування. Чисельність трудового колективу ГРЕ-37 складала більше 1700 чоловік. Разом з цим активно розвивалась й інфраструктура селища Гірничого. Окрім того, що розбудовувались великі приміщення на виробничій базі, швидкими темпами зводили п’ятиповерхові будинки для робітників експедиції. А в 1975-році були зведені нова школа №22, дитячий садочок, музична школа, дитяча поліклініка тощо.

Як і на багатьох інших підприємствах країни, з розпадом Радянського союзу й здобуттям Україною незалежності фінансування експедиції №37 значно скоротилось. А на початку 2000-х років почалися серйозні фінансові проблеми, що призвели до скорочень. Разом з тим, призупинилась й розбудова селища Гірничого. Загалом у мікрорайоні зведено більше 60 житлових будинків та основні заклади інфраструктури, які дозволяють жителям селища отримувати всі необхідні соціальні послуги.

Адмінбудівля КП "Кіровоградгеологія"

Від розквіту до банкрутства

Як вже зазначалося, історія селища Гірничого нерозривно пов’язана з діяльністю Геолого-розвідувальної експедиції №37 (ГРЕ-37) та КП «Кіровоградгеологія», що було створено згодом.

В 40-х роках минулого століття в Радянському союзі почалися активні геологоровідуваьні роботи з пошуку покладів уранової руди, що були пов’язані з роботою над атомною зброєю. Пошуки покладів урану на території України розпочалися в 1944 році. Спочатку висока радіоактивність була знайдена в зразках гірничих порід первомайського родовища заліза. Згодом було відкрите Жовтореченське родовище урану. А в 1950-х роках геологи відкрили цілий ряд родовищ: Девладівське, Сурське, Червоноярське, Братське, Садове, Ташлицьке та ін.

Але одним із вагомих відкриттів у створенні мінерально-сировиної бази урану в Україні стало відкриття в 1964 році Мічурінського родовища урану у південно-східній частині міста Кропивницького (тоді Кіровограда). Для проведення подальшої розвідувальної роботи на цю територію була перевезена геологорозвідувальна експедиція №37 з міста Ізюм Харківської області.

Виробничу базу та поселення для ГРЕ-37 спочатку планували розмістити на північно-західній окраїні міста на березі Лелеківського водосховища. Але місцеві органи влади прийняли рішення про зведення цих об’єктів на південній окраїні міста району Маслениківка. Це було пов’язано перш за все з максимальним наближенням до родовища (с. Завадівка). Таким чином, у 2-х км від родовища було розпочато будівництво селища й бази для експедиції. Спочатку були зведенні необхідні виробничі приміщення, а працівників експедиції розселили в місті та найближчих селах.

Геологи проводили розвідку місцезнаходження уранових руд на території Кіровоградської, Миколаївської та Черкаської областей. На той час в експедиції працювало більше тисячі чоловік, серед яких багато провідних спеціалістів. Це була одна з найпотужніших експедиції в Радянському Союзі. Завдяки їй було зібрано чимало відомостей про родовища урану, виготовлені геологічні мапи, на яких зафіксовані різноманітні поклади копалин України та Кіровоградщини зокрема.

Результатом роботи ГРЕ-37 стало відкриття двох родовищ рудного золота: Юр’ївського в Кіровоградській області та Балки Широкої в Дніпропетровській. Однак через відсутність фінансування їх так і не почали розробляти.

За роки незалежності підприємство поступово занепало і, врешті-решт, збанкрутіло. Вже в 2011 році через такий фінансовий стан на підприємстві КП «Кіровоградгеологія» працювало менше сотні спеціалістів. Частину працівників й обладнання передали ГРЕ-46, що базується у Миколаївській області. А територія колись великого підприємства зараз лише віддалено нагадує про колишні потужності. І хоч зараз вона все ще огорожена й знаходиться під охороною, але будівлі й обладнання, що ще залишилось, поступово перетворюються на руїни.

Як доїхати та повернутись

До селища курсують два міських маршрути – №44 (Гірниче-Центр-Жадова) та №14 (Гірниче-Балашівка). Також через нього пролягає приміський маршрут №550 (Первозванівка-Балашівка). 

Найбільшою популярностю серед місцевих жителів користується №44, бо, як говорять самі гірничани, є найнадійнішим – їздить за графіком з ранку до пізнього вечора й має зручний маршрут. На відміну від №14, який, зазвичай, доводиться досить довго чекати. Проїзд на цих маршрутах, як і на усіх інших в місті, коштує 4,50 грн.

Загалом з центра сюди дістатися нескладно, однак проблеми з транспортом все ж існують. Зазначенні маршрути охоплюють далеко не усі райони міста, тому жителям селища іноді доводиться робити пересадки, аби дістатись у потрібне місце.

Усе, що треба для життя 

На селищі Гірничому є всі необхідні соціальні заклади: сімейна поліклініка, загальноосвітня школа №22, дитячий садочок №69 "Кристалик", музична й спортивна школи, станція юних техніків, бібліотека №15, пошта, кілька супермаркетів, аптек, а також банківське відділення.

На вулиці 10-а Лінія, на першому поверсі будинку 61 розміщена Амбулаторія загальної практики – сімейної медицини, яка обслуговує не лише мешканців Гірничого, а й прилеглих районів. Тут працюють чотири сімейних лікарі, а також можна пройти фізпроцедури.

Приміщення Амбулаторії загальної практики – сімейної медицини

Для дітей, що проживають на селищі Гірничому, створенні усі мови, щоб навчатися та різнобічно розвиватися. Тут є садочок, школа, музичні та спортивні гуртки та ін. 

Найменші жителі мікрорайону навчаються в дошкільному навчальному заклад (ясла-садок) №69 «Кристалик». Цей дитсадок комбінованого типу був відкритий ще 1 березня 1983 року як відомчий садочок ГРЕ №37.  

Нині тут навчається майже три сотні дітлахів віком від 1,5 до 6 років. У закладі створенні групи раннього віку, молодші, середні та старші. 

Приміщення ДНЗ №69

Поряд з приміщенням садочку на вулиці 6-та Лінія розміщена школа №22. Наприкінці 60-х років її перші класи були розміщені в будинку №39 на 9-й Лінії. Потім, коли школа стала восьмирічною, вона розмістилась у будівлі, де зараз знаходиться музична школа №4. Переїзд до нового приміщення, де й тепер розміщена школа, стався у 1975 році. А перший дзвоник у ній пролунав вже в 1976-му.

Зараз тут навчаються більше чотириста дітей різного віку. 

ЗОШ №22

Музична школа №4 на Гірничому відкрилась у 1976 році. Багато місцевих дітлахів відвідують її класи. Тут можна навчитися грати на різних класичних музичних інструментах, відвідувати заняття з вокалу, а також танцювальний гурток. Останній, до речі, має за плечима чимало успішних виступів на різноманітних конкурсах. Крім того, юні танцюристи й музиканти часто беруть участь у святкових заходах не лише на Гірничому, а й у загальноміських програмах.

Дитяча музична школа

На селищі Гірничому також працює Станція юних техніків.

Заклад був заснований 1 січня 1991 року рішенням виконавчої ради міськвиконкому міста Кіровограда на базі клубу юних техніків «Рубін» обласної СЮТ та ЗОШ №22. Невеличке приміщення клубу «Рубін» (селище Гірниче) складалося з 5 лабораторій та зали, призначеної для масових заходів.

Станція юних техніків стала найулюбленішим місцем дітей Гірничого та найближчих районів міста. Тут вони набували основи майстерності та творчості в гуртках трасового автомоделювання, судномоделювання, ракетомоделювання, декоративно-ужиткового мистецтва, інформатики та фототехніки. Малюки 5-7 років мали можливість отримати представлення про техніку, початкові знання та вміння з креслення, конструювання та макетування на заняттях гуртка початкового технічного моделювання.

Мережа гуртків розширювалася, багато з них працювали на базах шкіл та клубів міста. Стало зрозуміло, що необхідне розширення, тому у 1996 році заклад отримав нове приміщення, а будівля у селищі Гірничому, в якому розпочиналася діяльність закладу, залишилась філіалом.

Зараз на селищі працюють кілька гуртків, де займаються учні ЗОШ №22 та діти із сусідніх мікрорайонів.

Поштове відділення 25019 — одне з найстарших у місті. Крім, власне, гірничан, воно забезпечує надання послуг для жителів навколишніх мікрорайонів.

Кілька років тому на селищі Гірничому був збудований Храм Андрія Первозванного Української православної церкви Київського Патріархату. Він розташований неподалік музичної школи №4 та місцевого скверу. Храм зводили кілька років за рахунок пожертвувань. І вже 13 грудня 2012 року у день пам’яті святого апастола Андрія Перовзаваного, єпископ Кропивницький і Голованівський Марк завершив чин освячення храму.

Центр культурного життя

Бібліотека є одним з культурних центрів на селищі Гірничому. Її відвідують як дорослі, так і малеча. Якщо посидіти у бібліотеці кілька годин, можна побачити дивовижну для нашого часу картину: читацький зал переповнений школярами. Вони не сидять, приречено гортаючи підручники, а із захопленням роздивляються енциклопедії, журнали або сидять за комп'ютерами, до яких, що вже недивно, вишиковується черга. І помітно, що приміщення бібліотеки для них – звичайне місце проведення дозвілля, тут школярі Гірничого спілкуються, відпочивають і роблять домашні завдання.

Бібліотека-філія №15 знаходиться в будинку №52 на Лінії-10. Тут вона працює ще з 1978 року, а тому вже кілька поколінь жителів селища є її користувачами. На сьогоднішній день бібліотека нараховує більше 2 тисяч читачів. Такою популярністю серед місцевих вона користується тому, що тут можна не просто взяти книгу чи знайти потрібну інформацію, а цікаво провести дозвілля.

Сьогодні у приміщенні бібліотеки діють різні клуби та гуртки, як для малечі, так і для людей похилого віку. Для найменших користувачів створена дитяча кімната, де проводяться засідання клубу «Запитайко» та різні тематичні заняття.

Також бібліотекарі співпрацюють з загальноосвітньою школою №22, музичною школою №4, станцією юних техніків для організації цікавого дозвілля школярів. Тут проводять творчі вечора, українські вечорниці, виставки та інші заходи до різних свят, в яких беруть участь як дорослі, так і малеча. А для людей похилого віку організували програму «Вперед за онуками», в рамках якої пенсіонерів навчають користуватися комп’ютерами.

Про те, що приміщення бібліотеки є осередком культурного життя на селищі, свідчить і те, що з 2008 року тут збирався поетичний клуб «Євшан». Його створила й очолювала українська поетеса, член Національної спілки письменників Антоніна Корінь, яка й зараз мешкає на селищі Гірничому. Засідання клубу відвідували літератори не лише з міста, а й з області. Тому фонд бібліотеки налічує чимало збірок, подарованих та підписаних авторами.

Але лише організацією культурного дозвілля роль цього закладу не обмежується. Те, що так багато жителів селища відвідують бібліотеку, робить її чудовим майданчиком для організації вирішення проблем мікрорайону. Тут місцевий депутат зустрічається з виборцями, за необхідності збираються підписи для звернень до міського голови та й просто обговорюють нагальні проблеми селища.

Родзинки Гірничого

Головною особливістю селища Гірничого, що вирізняє його з-поміж інших мікрорайонів нашого міста, це відсутність вулиць у їх класичному розумінні. Тут є Лінії, що, як вже зазначалось, пов’язано з особливостями розбудови. Всього їх у селищі 10.

Наприкінці минулого року громадські активісти встановили у Гірничому Лавку примирення. Вона знаходиться у сквері біля музичної школи, у самому центрі громади. Оригінальна конструкція лавки дозволяє використовувати її не лише як місце відпочинку, а й як фотозону.

Ще одним цікавим місцем на селищі Гірничому є міст через річку, який з’єднує два сусідніх мікрорайони. Його називають одним з найдовших пішохідних мостів у місті, але цікавий він іншим.  Якраз на місці, де він прокладений, дві ріки сходяться в одну (впадання річки Сугоклії в Інгул).

Куди ж без проблем?

Хоча, на перший погляд, в селищі Гірничому створенні всі умови для комфортного життя, але, як і в більшості мікрорайонів міста, тут є свої проблеми.

Одна з таких – відсутність комунального транспорту. Хоч суттєвих проблем з транспортним сполученням у районі немає, але тут курсують лише маршрутні таксі, де на безкоштовний проїзд мають право не всі пільгові категорії. А маршрути комунального транспорту через селище не пролягають. Для вирішення цієї проблеми жителі району вже підготували лист-звернення до міського голови. Вони хочуть, щоб до автобусного маршруту №116, внесли зміни, й пільговики, що мешкають на Гірничому, могли б скористатись правом на безкоштовний проїзд.

Банківські послуги. Місцеві жаліються на режим роботи банківського відділення на селищі, яке працює лише двічі на тиждень. І хоча більшість банківських послуг нині можна отримати в режимі онлайн, далеко не всі мають можливість ними скористатись. Наприклід, це люди похилого віку.

Квіти. Поспілкувавшись з жителями Гірничого, ми дізналися про ще одну річ, яка створює незручності – відсутність магазину квітів. Здавалось, ніби дрібниця, але вже ж для комфорту цього не вистачає. Як розповів один з місцевих мешканців, щоб подарувати квіти дружині, йому доводиться їздити в місто. А на селищі придбати букет можна лише у святкові дні, і то не завжди.

Ще один заклад зі сфери послуг, якого не вистачає на мікрорайоні – тренажерний зал. Хоч на Гірничому є спортивні секції і школа, де є кілька тренажерів. Але повноцінного залу тут немає, а тому ті, хто хоче його відвідувати, мають їздити в інші мікрорайони, що теж не завжди зручно.

Турбує місцевих й закинуте приміщення неподалік спортивної школи. В цій будівлі, що вже перетворилася на руїни, за словами жителів селища Гірничого, часто збираються молоді люди з їхнього і сусідніх районів, розпиваючи спиртні напої тощо. Тому гірничани вважають, що це приміщення варто було б віддати в оренду чи просто продати, і створити там якийсь соціальний або комерційний заклад.

Поскриптум

Містечко в місті – так можна охарактеризувати селище Гірниче. Тут є все необхідне для затишного сімейного життя. У Гірничому, як і водиться в маленьких містечках, майже усі один одного знають. Компактне розташування та відносно незначна чисельність дає можливість жителям району згуртуватись для організації дозвілля, вирішення спільних проблем та просто цікавого спілкування.

Селище Гірниче має свою історію та атмосферу, не схожу на жоден інший район міста. Хоч його можна назвати відносно віддаленим, але життя тут кипить не менше, ніж у центрі. Прогулюючись районом, можна помітити чимало батьків з дітлахами, які поспішають на заняття до музичної школи чи спортивної секції, бабусь на лавках біля під’їздів багатоповерхівок та просто жителів району, що поспішають у своїх справах. Разом із тим, затишне життя позбавлене галасу бурхливого міста.