18 травня 2023, 10:30
Поштовхом для матеріалу став пост про те, що у Канежі місцевий священик має додаткову роботу – працює в благоустрою села. Питання про те, за рахунок чого має жити священик, досить довго обговорювали у соцмережах.
"Новомиргородські вісті" поспілкувалися з представниками кількох церков, які вирішили не перекладати на паству питання свого утримання.
Отець Степан Катькало (ПЦУ) основний заробіток має з пасіки, яку обходить разом зі своїм батьком. Вона стоїть у Черкаській області й нараховує близько 200 бджолосімей. Отець Степан стверджує, що працювати сан не забороняє, але обмежує варіанти отримання доходів:
Бджола – комаха богоугодна, вона має дуже велике значення для екології, для врожайності. Раніше при монастирях утримували пасіки. І священик має право на такий прибуток. А от торгувати горілкою чи цигарками, утримувати розважальний заклад, робити бізнес на будь-чому, що завдає збитків фізичному чи духовному здоров’ю людини не повинен ні священик, ні члени його родини. Для мене служіння в церкві – це не спосіб заробітку, я християнин і прагну служити Богу таким чином.
Читайте також: Як у Кропивницькому відбувається відродження храму святих апостолів Петра й Павла ПЦУ (ФОТО)
Пастор Яніс Нейманіс очолює в Новомиргороді громаду протестантської церкви «Новий мир», але живе його родина за рахунок підприємництва.
Не можна говорити, що священик повинен жити суто за рахунок пастви. Так, у протестантській церкві теж є великі громади, у яких священики отримують зарплату. Це дозволяє священику краще готувати проповіді, більше часу приділяти вивченню Біблії. Але робити священикам не забороняється! Навіть апостол Павло мав свій бізнес – він виготовляв намети. Усі апостоли мали власні джерела доходів до того, як навернулися до Христа. Але потім їх почали утримувати християнські громади. А от апостол Павло продовжив працювати своїми руками – тож не можна вважати для очільника церковної громади роботу чимось неприпустимим.
Ми почали розповідь із того, що соцмережі дебатували про роботу священика з Канежа отця Олега Коваленка (ПЦУ). І саме його коментарями статтю хочеться завершити.
Всяка робота благословенна. Сказано в посланні апостола Павла до колосин 3р 23 ст.: «і все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям». Якщо вкладаєш душу в роботу – ти чиниш правильно.
Я працюю у благоустрої – значить, постійно перебуваю між людьми, я спілкуюся з ними, знаю їхні болі й радості, наставляю на християнський шлях. Спочатку люди питали, чому я вийшов на таку роботу, казали: «Вам що, зарплату не платять?». Ніхто не розуміє, за які кошти живе священик і його родина. А зараз односельці уже звикли, заспокоїлися, - розповідає отець Олег.
Цей крок все ж для священика вимушений – у Канежі церква побудована недавно, потребує капіталовкладень. А християнська громада невелика, утримувати церкву, розвивати її і утримувати свого священика для такої громади проблематично.
Питання утримання церков і священиків в Україні стоїть дуже гостро, - розповідає отець Олег. – Раніше в Україні були монастирі, яким належали чималі площі землі. Монастирі мали доходи і від цієї землі, і від пожертв меценатів. Церкві жертвували десятину. І інститут церкви був потужним – церква була спроможна займатися благодійністю, при монастирях створювали школи, лікарні та інші важливі заклади. Також прибутки, які отримували монастирі, спрямовувалися на підтримку церкви у невеликих селах, де громада сама не могла нормально утримувати священика і храм. Все змінила Катерина ІІ, яка провела реформу й позбавила монастирі землі. Церква почала втрачати свій вплив, подальші дії влади у Російській імперії та СРСР тільки поглиблювали занепад християнства та залежність церкви від держави.
Зараз ситуація така, що у великих містах священики можуть розраховувати на утримання від пастви. А в маленьких селах – зазвичай ні. Випадки, коли священики працюють, непоодинокі. І повірте, це непросто – практично постійно мати дві роботи, щоб підтримувати церкву у своєму селі. У сільській місцевості спостерігається дефіцит священиків, бо молоді випускники семінарії не завжди готові до такого життя. Та й приход дають одруженим священикам, а не всяка жінка готова до труднощів, які будуть очікувати родину у невеликому й небагатому приході.
Він додав, що в багатьох православних країнах – Греції, Австрії, інших країнах ЄС - роботу священиків оплачує держава, водночас в США, у Європі також розповсюджена практика, коли священик шукає роботу, яка б не суперечила канонам церкви й не заважала йому виконувати свою головну місію.
Загалом я б сказав, що для багатьох священиків робота у сільських приходах чи в невеликих містах, яка суміщається з постійними заробітками для утримання сім’ї – це справжнє випробування віри й сили духу, і чимало священиків, які все це ще й суміщають з волонтерством (а волонтерством займаються всі герої нашої статті! – прим.автора), проходять своє випробування з честю.
Читайте також: ПЦУ чи УПЦ: яка різниця, до якої церкви ходити
Головне сьогодні
