11 вересня 2020, 07:00
Вулицями Кропивницького щоденно блукають сотні безпритульних тварин. Точної кількості знедолених котів та собак ніхто не може назвати, адже їхні ряди постійно поповнюються тими, хто ще вчора був домашнім улюбленцем. У місті працюють два притулки для чотирилапих – «БІМ» та «Щасливий пес». Обидва створені волонтерами та існують виключно завдяки благодійній допомозі небайдужих.
Про те, як вдалося організувати притулки, що вміщують 200-300 тварин, як вони тримаються «на плаву», що потрібно для комплексного вирішення проблеми бродячих чотирилапих та їхні неймовірні історії виживання Точці доступу розповіли очільниці притулків Катерина Дорош та Оксана Літвінова.
Громадській організації «БІМ» у грудні цього року виповнюється 12 років. Засновниця організації Олена живе в Німеччині, проте активно продовжує допомагати притулку. Катерина Дорош увійшла до «БІМу»вісім з половиною років тому. На той час громадська організація існувала лише на інформаційному рівні: у соцмережі «ВКонтакті» була створена група «БІМ», модератори якої звертали увагу громадян на проблеми безпритульних тварин і викладали фото знайдених котів та собак, шукаючи їм господарів.
«Тоді такої масштабної допомоги тваринам не було. Люди не розуміли, що це таке, адже більшість була вихована на старих стереотипах, коли нормальним було просто відстрілювати бродячих тварин. Донести до людей, що тварини потребують допомоги, співчуття, елементарного людського ставлення було вкрай складно», - розповідає Катерина Дорош.
У той час, коли ще не було території для притулку, волонтери брали тварин до своїх квартир та будинків.
«Ми брали, хто кого може. Коли ж зрозуміли, що фізично вже не можемо розмістити всіх тварин у себе, адже їхня кількість стрімко зростала, тоді виникла ідея знайти окрему територію для них».
Притулок, як такий, існує вже 6 років. Спочатку орендували зовсім маленьку територію на вулиці Жадова, де вміщувалися всього 15 тварин. Потім переїхали на вулицю Попова, де була трішки більша площа. І вже у 2015 році волонтерки звернулися до місцевої влади, аби та допомогла знайти місце під притулок.
Організації запропонували територію на вулиці Бобринецький шлях, де раніше був розподільно-прийомний пункт МВС. На цю територію волонтери одразу заселили 47 собак. На сьогодні ж у «БІМі» живе близько 280 тварин.
«Коли люди почали дізнаватися про нас, то телефонували, пропонували допомогу окремим тваринам або ж виявляли бажання забрати когось із них. Саме завдяки допомозі небайдужих людей притулок функціонує».
Усі вольєри, паркани та будки волонтери облаштовували власними силами та за рахунок благодійних внесків. Самі закупали будматеріали, чистили цеглу. Дехто погоджувався будувати тільки «за пообідати». Були благодійники, які подарували притулку деревину для будівництва.
«На постійній основі нам допомагає благодійний фонд «Щаслива лапа». Вони співпрацюють з нами вже протягом 6-ти років . Фонд забезпечує нас сухим кормом для котів та собак. Також вони надіслали кілька будок для собак».
Найскладнішим етапом у створенні притулку пані Катерина називає формування команди однодумців.
«Люди приходили і йшли. Прийдуть, побудуть, а коли стає складно, вже не повертаються. Дехто приходив протягом певного часу тільки на вихідних, потім взагалі припинив ходити. Одним словом, створити команду тих, хто готовий був себе віддавати, не вимагаючи нічого натомість, виявилося найважчим. Сьогодні, на щастя, в нашому колективі люди, які разом вже роками. Звичайно ж, з’являються нові помічники, але основний кістяк команди тримається постійно».
Наразі чотирилапими в «БІМі» опікуються 14 волонтерів. Вони почергово працюють у притулку, адже в кожного є своя основна робота та, звичайно ж, родина. Серед волонтерів є викладачка приватної школи англійської мови, медсестра реєстратури в психіатричній лікарні, завуч престижного ліцею, бібліотекарка, бухгалтерки.
«Ми всі різні, в нас усіх такі різнопланові професії, але тут усіх об’єднує одне. На жаль, дуже мало в нашій організації чоловіків: двоє дорослих і наймолодший наш волонтер 12-річний Данило».
Волонтери віддають майже весь свій вільний час притулку. Хтось сюди приходить після робочої зміни, хтось навпаки – перед нею. Дехто аж увечері після роботи, а хтось тут проводить свої вихідні.
«Все можна пережити і вирішити будь-яку проблему, аби тільки були надійні люди поруч – це найголовніше!»
Волонтери часто виїжджають на виклики, щоб забрати бродячих чи поранених тварин. Проте, бувають випадки, коли люди привозять своїх домашніх улюбленців із проханням прихистити чи ж просто нахабно підкидають тих, хто колись був їхніми улюбленцями.
«Запитуєш у людини: «Чому?» - «От у нас бабця померла. Ми будинок продали, а собаку заберіть - вона нам не треба». Тобто будинок для вас цінність: ви продали, бо це гроші; а собаку ви не можете забрати, навіть у пам’ять про бабусю. Люди такого запитання не розуміють взагалі й відповідають: «Добре, тоді ми його викинемо, він стане безпритульним, і тоді ви його заберете».
У «БІМі» тваринам надають не тільки житло й турботу, а й необхідну медичну допомогу та дають шанси на виживання навіть, тим, хто вже назавжди не такий, як раніше.
Наприклад, у притулку ми зустріли собаку-візочника Славу.
«У цього собаки був господар, який відпускав тварину саму гуляти. Одного разу її й збила машина. Господарі відмовилися від собаки, коли дізналися, що в неї зламаний хребет. У нас не піднялася рука його приспати. Візок Славі дістався у спадок. У кропивничанина-велосипедиста був старий пес, який «впав на лапи», але коштів, аби тварині допомогти, у хлопця не було. Відтак його колеги-велосипедисти оголосили акцію зі збору грошей, завдяки якій і купили візок для хворої тварини. Такий візок коштує близько 12 тисяч гривень. Згодом собака помер, а візок подарували нашому притулку. Тепер ним користується Слава».
Забирають волонтери тварин на автівці, яку купили спеціально для притулку. Купівля цієї машини теж була нелегкою задачею та має окрему історію.
Найпершим викликом, але не найскладнішим, стало те, що жодна з волонтерок не мала посвідчення водія. Тоді пані Катерина взяла на себе цю ініціативу та пішла на курси водіїв.
Потім почали збирати гроші на сам автомобіль. Це все затяглося, адже ціна питання була мінімум 1,5 тисячі доларів.
«Це сума для найпростішої машини, але такої, щоб могла працювати і в сніг, і в морози. Тому ми зупинили свій вибір на «Ниві», яка коштувала 1,5 тисячі доларів. Для цього ми оголосили збір коштів, адже сума чимала. Тоді відгукнувся чоловік, який постійно допомагає притулку. Він сам зв’язався з нами й сказав, що може дати 1000 доларів. Нашому щастю не було меж!».
Більша частина грошей була, але збір ще 500 доларів затягнувся.
Притулку іноді допомагає на волонтерських засадах дівчина, сестра якої живе в Німеччині. Під час чергових гостин в Україні ця сестра виявила бажання взяти з «БІМу» собаку.
«Вона приїхала до нас і говорить, що її чоловік-німець хоче взяти собаку саме з України. Жінка обрала «азіата». Вони кілька місяців оформляли необхідні документи та робили щеплення. Зараз цей пес живе в «шоколаді», спить на дивані, гуляє на лугах біля гір».
Відступ із історією щасливого виїзду «азіата» з «БІМа» до Німеччини – не випадковий. Саме ця жінка із Німеччини на знак подяки подарувала притулку ті 500 доларів, яких не вистачало для купівлі «Ниви».
Придбана автівка й нині незамінна та життєво необхідна притулку, адже волонтери можуть одразу виїхати до тварин, надати їм допомогу та забрати у родину «БІМа».
На сьогодні притулку вкрай потрібен паркан. Територія дуже велика, й волонтери не в змозі самі її обгородити чи зібрати на паркан необхідну суму, адже пожертв переважно вистачає лише на харчування тварин.
Для утримання притулку потрібні дуже великі гроші, а саме на:
Зараз це відбувається за рахунок надходжень від благодійників. Досить часто медичну допомогу для тварин отримують в борг. Потім волонтери розраховуються із ветеринарними клініками, залежно від надходжень пожертв.
«За квітень, наприклад, у ветклініці у нас був борг у розмірі 80 тисяч гривень. Це був період карантину, тоді пожертви від людей взагалі були мізерними. Так, ми поступово розраховуємося, але ж постійно з’являються нові тварини зі складними травмами, й ми знову з ними продовжуємо «залазити» в нові борги».
Організація подала заявку до міської ради із проханням включити до програми щомісячне фінансування притулку з міського бюджету у розмірі 50 тисяч гривень. Цих грошей вистачило б на харчування тварин та закупівлю хоча б елементарних медичних наборів (антибіотиків, бинтів, мазі для ран та іншого). Тоді волонтери були б упевнені, що тварини забезпечені їжею, а пожертви від благодійників змогли б використовувати на лікування в клініках, та мали б можливість попрацювати над покращенням умов у притулку.
«Ми плануємо зробити перебудову. Розпланувати територію та побудувати вольєри так, щоб можна було вмістити ще більшу кількість тварин. Також, щоб тих вольєрів вистачило на всіх собак, аби взагалі не тримати їх на ланцюгах. Загалом у нас грандіозні плани, але вони поки неможливі, адже для всього потрібне фінансування».
Крім того, організації потрібно платити за електроенергію та заправляти газові балони, аби варити їжу для тварин.
Пані Катерина розповідає, що від самого дитинства дуже любила всіх тварин та завжди мріяла допомагати їм.
Доросле життя, звичайно ж, внесло свої корективи у плани та пріоритети жінки: заміжжя, діти, робота.
Чоловік пані Катерини взагалі був проти тварин у квартирі, тим паче, що житло тоді родина орендувала. Повернулася жінка до дитячої мрії вже тоді, коли підросли власні діти.
«Одного разу мій 11-річний син, якому зараз вже 20,зателефонував із вулиці з вигуками «Там цуценя! Йому потрібна допомога ». Саме тоді чоловік збирався їхати працювати за кордон. Він це почув, глянув на мене й сказав: «Та робіть, що хочете, я все одно їду!».
З цього цуценяти все й почалося. Були кошенята, голуби, цуценята одні за іншими. Коли вже просто не було куди брати, подруга порадила звернутися до організації «БІМ». Після цього пані Катерина підписалася на сторінку організації в соцмережі, де регулярно бачила історії тварин.
«Я почала усім цим цікавитися. Тут-то мене «по накатаній» і понесло!».
Зараз у жінки вдома 6 собак та троє котів, двоє з яких інваліди. Не дивлячись, що вже є притулок, волонтерки не припиняли брати тварин додому, аби їх виходжувати. Чоловік пані Катерини обурювався, адже вона весь час проводила у притулку, ще й вдома влаштувала мало не ще один «БІМ».
«Три роки тому він мені поставив ультиматум: або я, або собаки. Я пояснила йому, що він свої амбіції ставить на ваги з чиїмось життям. Адже, якщо я виберу його, то не зможу рятувати тваринам життя. Чоловік це обдумав, заспокоївся і більше не повертався до цієї теми».
Найкраще, звичайно ж, для тварин – знайти своїх господарів. Люди відвідують притулок та періодично обирають собі улюбленців, хоча не так часто, як хотілося б.
Наприклад, за словами пані Катерини, у серпні була хороша статистика: з притулку забрали 18 собак та 5 котів. Хоча такі цифри лише завдяки тому, що до притулку підкинули цуценят, яких усіх і розібрали, адже часто людей більше цікавлять маленькі тварини, ніж дорослі.
«Загалом же, на жаль, нам усе частіше підкидають, ніж встигають розбирати».
На щастя, навіть тварини з інвалідністю тут теж знаходять своїх господарів. Наприклад, була історія, коли жінка приїхала до притулку, аби знайти собі собаку. Оглянувши всіх, вона обрала Пірата, в якого не було однієї лапи, сказавши, що це для когось він інвалід, а для неї це саме її собака.
У всіх волонтерів «БІМа» вдома тварини з інвалідністю.
Пані Катерина також розповіла про випадок, який їм дуже запам’ятався. Тоді свого господаря знайшов кіт з інвалідністю.
До притулку прийшов чоловік, який хотів обрати для себе кота.
«Він розповів, що живе сам і хоче взяти для себе друга. Проте чоловіка проймав острах, адже, як виявилося, він був хворий на рак».
Так він неодноразово приходив до притулку, але на один із разів наважився. Йому показали всіх котів. Проте увага зупинилася на зовсім іншому непримітному вольєрі: «А чому ви мені ось цього не показуєте?».
Там сидів кіт, що мав інвалідність - його збила машина. У тварини була черепно-мозкова травма, випало око та була крива щелепа.
Чоловікові все це пояснили. На що він відповів: «Ну то й що? Він буде мій. Розумієте, він самотній, як і я. Тому ми будемо потрібні один одному».
З котом вони стали справжніми друзями. Господар тварини часто спілкується з волонтерами та розповідає про свого улюбленця Льончика.
Пані Катерина упевнена, що проблему з безпритульними тваринами можна вирішити, застосувавши європейську практику. Для цього потрібно, щоб влада, і місцева, і державна, звернула на це увагу.
Для прикладу, у Кропивницькому до 2017 року влада взагалі ніяк не реагувала на проблему безпритульних тварин. Лише три роки тому прийняли міську програму, що передбачає відлов безпритульних тварин та їхню стерилізацію.
За словами пані Катерини, результати дії цієї програми вже помітні, адже зменшилася кількість бродячих цуценят на вулицях міста, а, відповідно, й чисельність безпритульних чотирилапих загалом.
Проте, лише ця програма не здатна вирішити проблему в цілому. Пані Катерина стверджує, що покращити ситуацію зможе лише програма із контролю над домашніми тваринами.
«Це те, що змінить все й одразу. Адже більшість вуличних тварин – це колишні домашні улюбленці. Людина взяла, а потім із якихось причин викинула на вулицю. Тому кількість бродячих постійно збільшується. Одразу, як тільки запрацювала програма у Кропивницькому, ми інтенсивно стерилізували вуличних собак. Протягом трьох років ми «почистили» майже всіх: це можна побачити по жовтих бірочках на вухах. Але ж знову й знову з’являються тварини, яких викидають господарі, і які або ж вже вагітні, або встигають «нагулятися» до того, як ми їх знайдемо. Чи ж взагалі викидають цуценят цілими вивідками».
Контроль над домашніми тваринами полягає в тому, що місто потрібно поділити на дільниці, за якими закріпити ветеринарів. Ці лікарі повинні вести контроль над закріпленими за ними тваринами і при необхідності проводити їм стерилізацію. Також обов’язково потрібно проводити чіпування тварин та притягувати до відповідальності господарів, які їх викидають чи не належним чином ставляться.
«Спіймали собаку, просканували чіп – дізналися, хто господар. Потім зв’язалися із ним і з`ясували, чому його собака бігає на вулиці. За недбалість чи ж якщо взагалі викинув чотирилапого - штраф. Це європейська практика, і це змусить людей сто разів подумати, перед тим, як брати на себе відповідальність за «чотирилапе життя».
До того ж породистих тварин на загальнодержавному рівні потрібно дозволити продавати виключно спеціалізованим кінологічним клубам. Там вона буде коштувати дуже дорого. Прямо в клубах собак чіпуватимуть, відповідно, він буде вже прив’язаний до свого власника, який несе за нього відповідальність на все життя.
«Тоді люди задумаються, чи варто брати на себе таку відповідальність. А то зараз десь у домашніх розплідниках візьмуть задешево, потім набридне чи ще купу причин знайдуть - і викинуть. І ніхто нічого такому горе-господарю не скаже. Тобто от вам і поповнення серед бродячих тварин. Або ж навіть просто не доглядають за своїми собаками й дозволяють їм самим гуляти вулицями, де вони запліднюють безпритульних тварин».
Пані Катерина неодноразово зверталася до місцевої влади, аби розглянули можливість запровадження таких програм. Проте, як виявилося, це не в їхніх силах, адже такі програми потрібно приймати на загальнодержавному законодавчому рівні.
Що ж до створення у місті комунального притулку для безпритульних тварин, то жінка пояснила, що це не вирішить проблеми. Заклад зможе розмістити, наприклад, 2000 собак. Їх утримання повністю залежатиме від міського бюджету, адже притулок доходів не приносить, на нього потрібні лише витрати. Водночас, поки ці дві тисячі тварин будуть у притулку, то всі інші в місті продовжуватимуть розпліднюватися. Проблема продовжить існувати, великі гроші вкладатимуться в притулок, але чисельність бродячих тварин у місті зростатиме.
Детальніше про організацію по захисту тварин "БІМ" можна дізнатися на фейсбук-сторінці організації за цим посиланням. Тут також знайдете інформацію про чотирилапих мешканців притулку та необхідну для них допомогу.
Надати фінансову допомогу організації можна на банківську картку.
Номер карти організації: 4731 2196 1472 6622 (Дорош Катерина Генадіївна).
Номер телефону: 0506860092.
Дещо молодший, проте не менш розвинений та перспективний, притулок «Щасливий пес» розмістився в іншій частині міста.
Громадську організацію «Щасливий пес» заснувала Оксана Літвінова. Наразі жінка спільно з двома однодумцями опікується двомастами чотирилапими в притулку.
Пані Оксана займається допомогою безпритульним тваринам вже близько 10 років. Спочатку була волонтером у благодійній організації «БІМ». Із 2014 року жінка з двома волонтерами створила власну організацію - «Щасливий пес».
Сам же притулок існує протягом чотирьох років. До цього волонтери мали сторінку в соцмережі Фейсбук, завдяки якій поширювали інформацію про тварин та шукали їм господарів.
«Виникла проблема, що тварини, яких ми підбирали й лікували, часто не могли повернутися до життя на вулиці, а господарів ми їм не могли знайти. Деякі навіть були невиліковно хворі. Тому потрібно було місце для розміщення цих тварин».
Тоді організація звернулася до міської ради з проханням дати в оренду ділянку землі під розташування притулку. Їм запропонували кілька місць, з яких вони обрали те, що неподалік селища Нового, де й розміщується сьогодні притулок.
Територія була занедбана. Все облаштування волонтери проводили власними силами «з нуля». Розчистивши вже територію та облаштувавши один вольєр, волонтери заселили в притулок одразу 20 тварин.
Найбільшою проблемою на сьогодні для притулку пані Оксана називає відсутність стабільного фінансування. Годування, догляд за тваринами, медична допомога їм – це все гроші. Наразі притулок функціонує виключно завдяки благодійним пожертвам від містян, які волонтери збирають через соцмережі.
Наразі організація подала петицію до міської ради, аби їх включили до програми фінансування. Її продовжують розглядати.
Регулярне фінансування «Щасливому псу» необхідне у розмірі близько 30-40 тисяч гривень на місяць.
Організація налічує всього кілька волонтерів. Всі вони мають постійну роботу і не мають можливості протягом тижня вдень турбуватися про притулок. Тому вони взяли на роботу людину на платній основі, якій самі й платять зарплату.
«Тобто, навіть для цього потрібні гроші, аби мати працівників, які постійно зможуть бути з тваринами та дбати про них. Без людей тут неможливо, а щоб люди були, то їм потрібно платити».
Дзвінки до організації надходять постійно, й волонтери не в змозі відреагувати на всі, адже перебувають на робочих місцях. Часто люди через це скаржаться.
«Але ж ми не можемо покинути роботи і займатися виключно волонтерством. Допомога тваринам – це наше покликання, а основна робота – можливість заробляти на життя».
Невідкладну медичну допомогу тваринам у клініках також надають у борг.
«Гроші збираємо дуже повільно, тому буває, що ці борги не можемо погасити місяцями, а то й по пів року».
Якщо ж це звичайне планове щеплення, то волонтерам доводиться й на них збирати гроші і проводити вакцинацію лише після того, як матимуть необхідну суму.
Засновниця притулку говорить, що добре, що хоч стерилізація в рамках міської програми тепер безкоштовна. За словами жінки, раніше такого не було. Програма діє всього три роки.
«Що далі? - Я не знаю, чесно кажучи. Куди ми йдемо, і чим все це закінчиться? Притулок переповнений, грошей немає. Люди телефонують, а я не можу допомогти. Ми, три волонтери, навіть фізично вже не зможемо доглядати за такою кількістю тварин. Так як є вже не може продовжуватися».
Вирішення проблеми волонтерка бачить лише у запровадженні щомісячного фінансування з міського бюджету.
«Я повинна бути впевнена, що завтра собакам буде що їсти, що в мене буде людина, яка доглядатиме за ними і що в мене будуть кошти на лікування, щеплення та оплату комунальних послуг».
Із харчуванням для постояльців «Щасливого пса» допомагає столична благодійна організація «Щаслива лапа». Проте, звичайно ж, того корму не вистачає.
Волонтери готують тваринам гарячі обіди. Вони варять каші з м’ясом. Для цього облаштували невелику вуличну імпровізовану кухню, де готують у будь-яку пору року та за будь-якої погоди, адже спеціальних будівель притулок не має. Ті невеличкі приміщення, що є на території, використовують для перетримання тварин після стерилізації, адже їм тоді потрібне тепло та спокій.
Одну з таких будівель охороняє величезний гарний пес, який раніше був домашнім квартирним улюбленцем.
За словами пані Оксани, він жив в однокімнатній квартирі з бабусею. Але, на жаль, господарка померла, і йому довелося змінити м’який диван на ланцюг та спільний величезний двір з іншими чотирилапими у «Щасливому псі».
Волонтерка розповідає, що крім таких історій, чимало абсолютно цинічних випадків, коли люди просто безжалісно викидають тварин. Також дуже багато випадків, що до притулку потрапляють хворі та травмовані.
Пані Оксана наприкінці нашої розмови назвала ті речі, які, дійсно, на її думку, найбільш потрібні для всіх тварин та їхнього притулку зокрема – увага, турбота та любов.
«Ми їм потрібні. Люди, приходьте до нас, обирайте собі улюбленців. У нас вони тут теж дуже різні, але всі потребують турботи та любові, їм потрібен дім. Вони заслуговують на це!» – закликала Оксана Літвінова.
Детальніше про громадську організацію "Щасливий пес" можна дізнатися на фейсбук-сторінці організації за цим посиланням. Тут також знайдете інформацію про чотирилапих мешканців притулку та необхідну для них допомогу.
Офіційний сайт організації за цим посиланням.
Надати благодійну допомогу організації можливо на рахунок громадської організації "Щасливий Пес.
Найменування отримувача: ГО "Щасливий Пес"
Код отримувача: 39486721
Рахунок отримувача у форматі відповідно до стандарту IBAN: UA093235830000026009052920374.
Контактні телефони: 050-579-95-99 Анастасія; 066-198-45-42 Оксана.
Фото з притулку для безпритульних тварин "Щасливий пес"
Фото з притулку для безпритульних тварин "БІМ"
Матеріал опубліковано в рамках програми Media Emergency Fund, яку реалізує Львівський медіафорум, за фінансової підтримки National Endowment for Democracy (NED). Погляди авторів цього матеріалу не обов'язково збігаються з офіційною позицією NED.
Читайте також: Дім, де живе любов: як неподалік Кропивницького заснували недержавний будинок для літніх людей
Читайте також: Історія родини з Кропивницького, яка за допомогою соцмереж знайшла 450 тисяч на будинок для сиріт
Читайте також: Організація, створена серцем: як у Кропивницькому об’єдналися матері дітей з інвалідністю
Головне сьогодні
