"Друзки болю і віри": художниця з Кропивницького створила серію замальовок-рефлексій на тему війни (ФОТО)

"Ти прокидаєшся щоранку й читаєш новини. І, щоб не розірватися від болю всередині, починаєш щось робити, якось виплескувати цей біль і ось він тут", – пояснює Ольга Краснопольська історію нарисів і віршів, створених на тему повномасштабної війни. Для себе називає графічні роботи "Картинки з рожевого скетчбуку", а вірутальну виставку, презентовану в музеї О. Осмьоркіна – "Друзки болю і віри". У її етюдах та віршах є Маріуполь, Оленівка, Краматорськ і Дніпро, є кожен із українців із "вирвою в грудях". Про те, як з допомогою мистецтва передає свої відчуття і реакції на біль та втрати, кропивничанка розповіла Точці доступу. 

Рожевий скетчбук

Ольга Краснопольська пояснює, що її роботи – це класична графіка.

Вони мініатюрні – розміром 11 і 5 на 11 і 5 сантиметрів.

Нічого надзвичайного, це не придумано мною. Багато художників-графіків працюють або з одним кольором, або з двома. Не обов’язково це чорний і червоний. Просто в даному випадку так співпало, що ці кольори дуже символічні.  

Авторка каже, що почала замальовувати цей скетчбук ще у 21-му році і випадково обрала саме ці кольори.

А потім зрозуміла, що випадковості не було, це було передчуття нашої колективної трагедії.

Червоний і чорний – це такі найболючіші, найсильніші кольори. І саме ними хотілося малювати. Тому саме така чорно-червона графіка: любов, життя, смерть – все в цих двох кольорах ніби як переплелося.

Ольга Краснопольська розповідає про свій рожевий скетчбук, у якому й з'явилися етюди. Це звичайний блокнотик. У ньому вона замальовувала якісь раптові ідеї.

Іноді я просто хотіла зайняти свій час, іноді це свого роду арттерапія. Я сідала і бездумно починала з якоїсь плями і потім вона розвивалася й перероджувалася у сюжет.

Першим у рожевому блокноті мисткиня намалювала чорно-червоного ангела. А після нього сюжети виринали невпинно. 

Всі поїхали

Ольга показує картину із зображенням будинку на колесах. Так художниця передала спустошення від евакуації земляків, які втекли, злякавшись російських ракет.

А це одна з перших робіт 22-го року, називається "Всі поїхали". Коли почалася повномасштабна війна, дуже багато людей поїхало, взяли дітей і все, що було можливо взяти. У мене складалося враження, що цілими будинками виїжджають, бо ти йдеш по під’їзду і всі квартири зачинені, нікого нема. Розлетілися, і багато хто не повернеться. 

Відірватися від землі й полетіти 

А ця картина з'явилася як продовження попередньої.

Не всі мають можливість їхати, не всі і хочуть, але одягти костюм оцього птаха, змахнути крилами і піднятися над всім цим горем і біллю дуже хочеться. 

Художниця говорить, що на кожному з цих малюнків – "українці з вирвою в серці". Тепер за цією ознакою нас легко вирізнити у світі. 

Для мене ці люди – поранені, полонені – стали образами, можливо, навіть сильнішими за образ Ісуса Христа, який на Голгофі був розіп’ятий на хресті, вони самі перетворились на хрести. Для мене вони мученики. 

Паралельно з графікою народжувалися вірші. 

Рікою тече вода, рікою течуть слова, рікою тече смерть.
Воїни - діти, виховані в любові, воїни - діти ще вчора в школі малювали в книгах смішне,
Тепер вони першими заходять у воду, тепер вони першими промовляють слово і першими ідуть на смерть.
Вчора вони ненавиділи домашнє завдання, вчора вони освідчувались в коханні, вчора вони планували жити, воїни - діти.

Ольга Краснопольська зазначає, що її малюнки й вірші навряд чи можна назвати шедеврами. І вона на це абсолютно не претендує. 

Це те, що з'явилося на емоціях, тут і зараз як реакція на певні події. Над кожною роботою, зізнається вона, плакала. 

І, мабуть, це правильно. Пам'ятаєте, у давнину були так звані плакальщиці. Це коли на похорони запрошували жінок, які плакали. Це робили для того, щоб всі могли розплакатися й виплеснути свій біль, замість перетворювати його в камінь. 

Вона певна, що українці навіть не усвідомлюють, який тягар в собі носять. Цей біль, наче зайва вага, яку набираєш поступово і яку не помічаєш.

З графічними роботами та поезією Ольги Краснопольської детальніше можна ознайомитися за посиланням. 

Читайте також: Чи можуть існувати два музеї в одному приміщенні: у Кропивницькому виник музейний конфлікт

Фото надані героїнею статті