22 липня 2023, 10:30
У Знам'янці на Кіровоградщині облаштували модульне містечко для переселенців. Вчора, 21 липня, на нього приїжджав подивитися Надзвичайний і Повноважний Посол Чеської Республіки в Україні Радек Матула. Адже збудована конструкція за гроші платників податків Чехії.
Одночасно у містечку можуть жити 70 людей. Можуть, але не всі хочуть. Переселенці, із якими поспілкувалася Точка доступу, пояснили, що конструкція затісна і поділилися своїми побоюваннями.
Про сам проєкт, про перерізання стрічки і подив чехів, про думку переселенців – читайте у репортажі.
— Посол, ти чого стоїш. Іди! — крикнула одна жінка іншій, яка на репетиції частини з урочистостями відігравала роль Радека Матули.
Посол мав приїхати об 11:30, тож була ще ціла година для підготовки. Декілька разів жінки проганяли програму із зустріччю: хто де має стояти, що робити та що говорити. Все має бути за сценарієм. А на лавці свого часу чекали паляниця, пакетики із сувенірами зі Знам'янки та ножиці для перерізання стрічки. Але про все це згодом.
А поки – про саме містечко. Це синій будиночок із блоків, оточене зеленою огорожею. Приміщення складається з двох поверхів та розраховане на 70 людей. Всередині усе білого кольору, крім меблів та техніки.
Ми дивилися тільки перший поверх, бо ж другий – такий самий. У кожній із маленьких кімнаток стоять по три ліжка, одній невеличкій шафці та електричний обігрівач.
На поверсі одна кухня, де є всього по два: холодильники, електроплита, витяжки, пралки. Столів та стільців багато, скільки – не рахували.
Ще є декілька вбиралень та душових кімнат.
На дворі вже поставили столик для тенісу та маленькі футбольні ворота. Зацементували частково – до кінця вересня мають вже все доробити.
Після початку великої війни у Знам’янку щодня приїжджали від 500 до 1000 людей, які ночували та їхали далі. Це нам розповів міський голова Володимир Сокирко, який приїхав одним із перших. Говорить, близько чотирьох тисяч людей залишилися жити в місті. Вони переважно орендують тут будинки чи квартири, або ж зупинилися у родичів.
Володимир Сокирко
Ще частину розселили у місцях компактного проживання. Таких приблизно сім десятків людей.
Їх треба пересилити, тому що ці приміщення мають використовуватися за своїм призначенням. Така ціль у нас, щоб діти пішли в школу, а найменші – до дитячого садка.
За словами очільника міста, у будинку житимуть пів сотні людей.
Якщо там буде мама з дитино, звісно третього не підселимо, – сказав він.
Будували модульний будинок за гроші з бюджету Чехії. За словами Володимира Сокирка він коштує близько 800 тисяч євро. З місцевого бюджету Знам’янки виділили 400 тисяч гривень на під’єднання комунікацій та стільки ж на огорожу, облаштування, підготовку майданчика.
Модульне містечко – це тимчасове житло. Тут поруч недобудова радянських часів. Ми будемо працювати з нашими чеськими друзями. Можливо, вони захочуть зробити з неї вже справжнє житло.
Гості із Чехії трохи запізнилися, але не суттєво. Одразу перейшли до урочистостей. Радека Матулу та інших , хто прибув, зустріли дівчата у вишиванках. Винесли паляницю, заспівали пісню про Україну і, звісно, перерізали стрічки.
Забігаючи наперед, журналісти спитали у проєктного менеджера Якуба Левандовські, як він оцінив таку зустріч.
Я не очікував такого. Я перший раз беру в такому участь. Але це дуже цікаво, – прокоментував він.
Якуб Левандовські
Варто сказати, що пам’ять наших захисників та захисниць, а також тих, чиє життя забрала війна, вшанували хвилиною мовчання. Лунали український та чеський гімни.
Коли черга говорити дійшла до посла, він сказав: Чехія вірить у перемогу України над Росією і усіляко старається допомогти цьому:
Для зовнішньої політики Україна є пріоритетом номер один. Наші основні напрямки роботи – це доставка техніки, зброї…
Дуже важлива частина нашої роботи — це забезпечення нормального життя українських біженців. Нині в Чехії проживає десь 340 тисяч українців. А також допомагати переселенцям, які були вимушені кинути свої будинки.
Радек Матула та Володимир Сокирко
Також він підкреслив, що радий знайти у Знам'янці хороших та надійних партнерів.
Ми знаємо, що тут проживає велика кількість переселенців. Обрали це місце, бо воно здається надійним. І знаходиться недалеко від їхніх домівок. Бажаємо, щоб цей модульний будинок служив своїм цілям, – завершив говорити посол.
Поки всі пішли оглядати будинок, менеджер цього проєкту Якуб Левандовські розповів про нього більше. За його словами, це вже третій модульний будинок, який вони поставили в Україні. Два на заході країни і один тут, на Кіровоградщині.
Ідея виникла торік влітку. З’явилася можливість підтримати Україну. І в мене була задача знайти місто чи громаду, куди можна поставити (містечко, – ред.). Я контактував з партнерами та шукав. У Знам'янці я був не один раз. У нас тут колись був проєкт. Подивився, поспілкувався з представниками міста і одразу подумав, що тут було б добре допомогти. З умов – все безкоштовно. Тільки постачальник та виробник цього має бути чеська фірма. Ми проводили тендер.
На урочистості переселенців не запросили. За словами міського голови – їх мають заселити до середини серпня. Тож ми вирішили поїхати до них самі та запитати їхню думку.
Заїхали у гімназію "Семицвіт", де живуть три десятки людей. Про те, що їх переселяють, вони вже знали. А от що саме в модульне містечко – дізналися від журналістів. Ми показали світлини містечка. Думки людей розділилися: комусь сподобалося, комусь не дуже.
Пані Ірина розповіла, що хотіла б не переїжджати. Жінка приїхала з Мар’їнки Донецької області і живе у цьому ліцеї вже рік. Її будинок цілий, але про повернення додому мови навіть не йдеться.
Ми жили близько з лінією розмежування. Там такі бойові дії, немає нічого живого. Страшне, що робиться. У нас тут усі з тих країв, з Донеччини, – розповіла вона. – Вчора вночі всі прокинулися від грому. Для нас це були вибухи.
Ірина провела екскурсію по закладу та показала, як облаштувалися. Тут, каже, є всі умови, побутова техніка, пральні машини, холодильники. Всього цього не було, наживали з часом, з допомогою благодійних та громадських організацій.
Люди терпіли постійні переоблаштування та ремонти. Встигли адаптуватися, звикнути одне до одного та заспокоїтися. Нажити особисті речі. А тепер треба знову переїжджати, – каже жінка.
До того ж переймаються, чи помістяться усі їхні речі в оту маленьку шафку?
Ось нас у кімнаті шестеро. Але кімната – це цілий клас, вона велика. А це замкнений простір - помісти три людини. Якщо навіть стати з ліжка, то лобами можна стукнутися. А кухня? Тут всі одинаки, тільки одна родина. Будемо з каструлями у черзі стояти?
Також пані Ірина каже, що переживають, що це “тимчасово” затягнеться на роки.
Ми в школу приїхали, теж думали, що тимчасово. На декілька місяців. А живемо вже рік. ми не розуміємо, чому ми не можему дожити тут доти, поки не вирішиться питання із постійним житлом? Наскілки я знаю, тут вчилося десь три десятки дітей. До того ж, тут немає укриття. Де діти будуть ховатися?
Про це ми спитали у директорки гімназії Галини Дубровської
Чекаємо. Відділ освіти підписав договір з підрядниками. Вони мають заїхати та виконати цю роботу, – відповіла пані Галина.
Фото: Точки доступу
Читайте також: “Дітям потрібно навчатися”: як на Кіровоградщині відновлюють пошкоджені ракетними обстрілами школи
Головне сьогодні
