Британська система освіти та сама Британія очима школярки з Кіровоградщини (ФОТО)

Минулого року школярка з Кіровоградщини Валерія Чорна у конкурсі "Ельворті-НМС", який оголосив Економіко-технологічний інститут імені Роберта Ельворті, виграла стипендію на два роки освіти у Великобританії. У серпні вона відбула на навчання та зараз завітала до Новомиргорода на канікули.

Валерія дуже зайнята людина - приділити увагу треба й родині, й друзям, і вчителям. От у Златопільській гімназії, де вона виступала на імпровізованому ток-шоу під час семінару для вчителів іноземної мови, ми її і впіймали для короткого інтервʼю.

Кор.: Наскільки легко чи важко пройшов період адаптації? Не сумувала за домом?

Там настільки завантажене й насичене життя, що сумувати просто не встигаєш. Важко навіть виділити час на спілкування з близькими по інтернету. Звичайно, я з родиною спілкувалася, але з багатьма друзями і знайомими час спілкування по скайпу чи в соцмережах був дуже обмежений.

Кор.: Чи багато у твоїй школі українців?

Немає жодного. Є молодь з Німеччини, Франції, Китаю, Вʼєтнаму, Мексики, Узбекистану та інших країн. Багато учнів приїжджають не на два роки, а на рік - просто щоб вдосконалити англійську, адже ця мова зараз необхідна для успішного майбутнього.

Кор.: Що ти можеш сказати про британську систему освіти? Чим вона відрізняється суттєво від української?

У мене основний предмет - вища математика, точні науки скрізь однакові. Основний предмет - не дуже доречно сказано, адже всі предмети рівноправні. Можна додати, що в старшій школі можна вивчати найрізноманітніші предмети: мистецтво, музика, драма, бізнес, політика й основи управління державою, психологія, догляд за тваринами, кераміка, і це все вивчається на такому ж рівні як фізика чи математика.  Набагато краще матеріальне забезпечення: наприклад, коли ми проходимо якусь тему з фізики, нам дають обладнання для дослідів, є можливість багато що досліджувати на практиці. Це дуже допомагає засвоїти матеріал.

Інший формат спілкування вчителя та учня. Немає відповідей біля дошки - всі перевірки знань письмові. Вчитель розповідає тему для всіх і дає завдання. Якщо щось не розумієш, він підійде й буде пояснювати особисто тобі. У всіх є електронні адреси вчителів. Якщо виконуєш домашнє завдання й виникають труднощі - можна писати, через певний час прийде лист з поясненнями.

Систему оцінювання можна назвати семибальною. Оцінки ставлять буквами - A, B, C, D, E, F та U. А - найвища оцінка. U - повний нуль.

Існує система контролю за виконанням домашніх завдань в гуртожитку. В відведений для самопідготовки час (з 17 до 19 години), ти маєш бути в кімнаті за своїм робочим місцем - це контролюють вихователі, заходячи до кімнати декілька разів. Після першого підсумкового контролю за рівнем знань, якщо твоя сумлінність та успішність на високому рівні, – тобі дають більший кредит довіри і не "пасуть", якщо навпаки – "домашні" готуватимеш в холі під безпосереднім наглядом наставників. Це стосуєтьсяя старшокласників. Молодших школярів контролюють більше.

Всі учні, окрім основних, мають вибрати ще три додаткові заняття. Це не уроки, а спорт, хобі, громадська активність. Я обрала малювання, великий теніс, драматургічний гурток.

Майже всі учні, крім тих, які заявили про себе як про спортсменів чи активістів, повинні готувати проекти. Вони схожі на ті, які ми писали в МАН (Малій академії наук, - Ред.). Для британської системи освіти такі розробки є нормою.

Ред.: З таких шкіл відраховують? Якщо так, то за що?

Є ризик бути відрахованим за поведінку. Наприклад, минулого року якогось учня відрахували за куріння марихуани. Цього року не відраховували ще нікого.

Є низка заборон. Наприклад, хлопцям заборонено заходити в кімнати дівчат і навпаки. Спілкуватися можна у холах та інших приміщеннях.

В Англії є й окремі школи для хлопців та окремі для дівчат. Але я навчаюся в змішаній.

Заборона є й на спиртні напої. Учні від 16 років з дозволу батьків можуть випити два боками вина на шкільній вечірці. (Мені мама підписала дозвіл на два бокали вина. Тож на вечірках мені можна трошки випити під наглядом персоналу школи. А багатьом учням це недоступна розкіш.)

Ред.: Які умови проживання? Вас вважають дорослими й ви живете, як наші студенти у гуртожитках, чи як діти у пансіонатах, де про все дбають дорослі?

Скоріше друге. Є їдальня, де нас годують, якщо не влаштовує харчування - можна придбати продукти й готувати самому, кухня теж доступна. Але це вже окремі витрати, і досить складно організувати доставку продуктів. Деяких в Англії взагалі немає, наприклад, гречки. Інші продукти можна купити, якщо поїхати в місто до супермаркету. А нам не можна виходити на межі території школи й пансіонату. Тож я скучала за борщем і варениками, але їм їх вже вдома, мама приготувала. А в Англії традиційна вівсянка на сніданок, яєчня з беконом, тушена квасоля, сосиски, м’ясо, риба , овочі, різноманітні фрукти. Можна також їсти пластівці з молоком та іншу просту їжу.

У кімнатах прибирає обслуговуючий персонал.

Ред.: Чи були там якісь хатні тварини?

Ні, але є  невеликий зоопарк. І навіть предмет для любителів природи - "Догляд за тваринами".

В зоопарку дві секції - вулична та в приміщенні. І розміщуються там дуже різні тварини: мавпи, лемури, павуки, ящірки, сови, тукани, різноманітні гризуни. Іноді ходила туди, щоб розслабитися.

Ред.: Як розважаються англійські школярі?

Якщо не брати до уваги вечірки, то головною розвагою є екскурсії. Ми їздили в Лондон, Оксфорд, Істбурн, Хейлшам - населені пункти, які розташовані неподалік від тієї школи, де я навчаюся. Вражає англійська архітектура. Там навіть по маленьких селах старовинні будівлі знаходяться в прекрасному стані. Вони абсолютно все зберегли!

Ред.: Якими очима ти дивишся зараз на Новомиргород? Чого тобі тут зараз найбільше бракує?

Більшість людей дивляться на зручності в інших країнах і хочуть їх перенести сюди. Здається, що тоді ми будемо жити як в Європі.

Але всі цінності створюють люди. І нам потрібно думати про обʼєднання людей. Я думаю, що у Новомиргороді бракує локацій, які б збирали людей за інтересами й обʼєднували їх. Це можуть бути спеціальні майданчики для вигулу собак, байкерські клуби, творчі майстерні. Важливо, щоб люди були разом, робили щось добре, народжували нові ідеї - і їм це було цікаво й приємно.

Читайте також: Екологічний Кропивницький: перші кроки до екосвідомості, або чи готове місто до екожиття