27 лютого 2025, 13:33
А що, якби у Кропивницькому з’явилося кафе на даху?.. Або навіть вузькоколійка, як у Гайвороні? Це не просто фантазії – подібні проєкти справді планували втілити, і деякі з них мали всі шанси на реалізацію. Але в якийсь момент щось пішло не так…
Чи задумувались ви, прогулюючись Кропивницьким, що могло би бути на місці тієї чи іншої будівлі? Ми теж! Тож вирішили дізнатись про це.
В рамках проєкту "Закохані у Кропивницький" ми дослідили нереалізовані архітектурні плани міста. У цьому нам допоміг краєзнавець Володимир Поліщук. Тож далі пропонуємо подорож Кропивницьким і екскурс у минуле – плани, які не здійснились під час забудови Зінов'євська – Єлисаветграда – Кіровограда.
Автостанція №2, розташована навпроти Дендропарку на вулиці Євгена Тельнова, 1, нині майже непомітна за рядами торговельних павільйонів і кіосків. Проте колись це місце могло стати більш атмосферним, адже один із проєктів передбачав кафе просто на даху автовокзалу. Нижче показуємо, який, на думку штучного інтелекту, мало б вигляд кафе на даху автовокзалу.
За інформацією Володимира Поліщука, у листопаді 1960 року газета "Кіровоградська правда" надрукувала малюнок автовокзалу, під яким був такий текст:
"В районі Рівнянського шосе будівельники зводять фундамент нового автовокзалу. Яким він буде після завершення всіх робіт – показано на малюнку архітектора А. Сидоренка. Пасажирам створюють усі зручності: просторий вестибюль, зал чекання, медпункт, буфет, кімнату матері й дитини. А якщо ви будете в Кіровограді транзитом, схочете перейти з одного автобуса на інший, то вам нічого їхати в міський готель. Ви зможете переночувати на вокзалі, в спеціальних кімнатах відпочинку. Дах приміщення буде плоским. Він не пустуватиме. Влітку тут працюватиме кафе. Спеціальний ліфт подаватиме з підвалу продукти".
Автовокзал збудували, а от кафе на даху немає.
(Перемістіть білу крапку ліворуч і ви побачите історичне фото – проєкт кафе на даху автовокзалу. Перемістіть білу крапку праворуч і побачите сучасне фото автостанції).
Неподалік Дендропарку планували збудувати завод кулькових ручок, розповів Володимир Поліщук.
22 листопада 1970 року газета "Кіровоградська правда" опублікувала інтерв’ю з головним архітектором Кіровограда Леонідом Рудьєвим "Місто будується". Серед іншого, архітектор говорив, що у місті "виростуть нові підприємства, зокрема, завод кулькових ручок".
Однак завод так і не з’явився. Ми запитали у штучного інтелекту, який вигляд міг мати такий завод. Він видав ось такий результат.
У 1967 році в самому центрі Кропивницького планували звести першу одинадцятиповерхівку.
Газета "Кіровоградська правда" в номері за 8 січня опублікувала фоторепродукцію майбутнього вигляду цього будинку. У підписі до ілюстрації зазначили:
"На цьому знімку – сьогоднішній і майбутній вигляд частини вулиці Карла Маркса. Поруч з адміністративним будинком вписується в ансамбль проект висотного будинку, запропонований архітекторами А. Федорченком і Г. Урсатієм. Фоторепродукція А. Дібровного".
На той час у "будинку з колонами" працював обком комуністичної партії України – нині це приміщення Кропивницької міськради. А поруч, за вулицею Гоголя, у теперішньому Центральному сквері, мала з’явитися 11-поверхова будівля з прибудовою на перших двох поверхах. Однак з яких причин цей задум не був втілений у життя – невідомо.
"Припускаємо, що керівництву області не сподобалося те, що поряд з їхніми кабінетами буде будівля набагато вища. А, може, цей проект не сподобався мешканцям сусіднього п’ятиповерхового будинку, в якому жили обкомівські працівники", – розмірковує Володимир Поліщук.
(Перемістіть білу крапку ліворуч, щоб побачити історичне фото – проєкт 11-поверхівки у центральному сквері. Перемістіть білу крапку праворуч, щоб побачити сучасне фото скверу).
Нині у центральному сквері – заклад швидкого харчування McDonald's, кав’ярні, піцерія, аптека, барбер-шоп, дитячий майданчик, а також МАФ м’ясокомбінату "Ятрань", що належить начальнику Кіровоградської ОВА Андрію Райковичу. Як під його спорудження виділяли землю, Точка доступу писала раніше. Який вигляд могла мати 11-поверхівка у центральному сквері, ми запитали у ШІ. Він згенерував зображення, яке ви бачите нижче.
Володимир Поліщук додав, що згодом, після оприлюднення проєкту, один з його авторів Георгій Урсатій поїхав з міста. Це породило плітки, які переповідають й до цього часу: начебто він запропонував проєкт зі знесення усього історичного центру Кропивницького, натомість забудувати багатоповерховими адміністративними та житловими будинками. Чи це правда — невідомо. Але якщо так, то центр міста сьогодні міг би мати зовсім інший вигляд.
У грудні 1977 року у газеті "Кіровоградська правда" надрукували малюнок архітектора Андрія Сидоренка – на ньому зображена будівля школи, яку планували будувати на Новомиколаївці. Під малюнком наступна текстівка:
"Кіровоградський філіал інституту "Укрміськбудпроект" видав замовнику технічну документацію на будівництво середньої школи на 1568 учнів, що споруджуватиметься в Кіровограді по вулиці Леваневського (нині – Левка Мацієвича). Це буде перша школа в області, що матиме критий плавальний басейн. Він буде сполучений з основним корпусом теплим переходом. Поряд зі школою запроектовано спорудження комплексу для вивчення правил дорожнього руху, спортивних майданчиків".
Школу збудували у 1982 році, а разом з нею і басейн (нині це ліцей "Європейська освіта на Новомиколаївці). 1 вересня заняття розпочалися у новій будівлі. Та уже наступного дня учнів відправили вчитися у три зміни у стару будівлю на вулицю Добровольського (нині – Степана Чобану). Причини не називалися, але очевидно, були якісь будівельні недоробки. У нову школу учні повернулися у 1983 році після зимових канікул. А басейн так і не працював, хоча були намагання запустити його. Штучний інтелект бачить басейн у школі таким, як на зображенні нижче.
За словами краєзнавця Володимира Поліщука, причиною стала помилка в будівництві:
"В цій невеликій прибудові розміром приблизно 10х10 метрів і мав бути басейн. Але, як кажуть ті, хто навчався у школі у перші роки експлуатації новобудови, начебто будівельники не зробили монолітним фундамент басейну і з нього витікала вода", – розповів Володимир Поліщук.
(Перемістіть білу крапку ліворуч і ви побачите історичне фото – проєкт будівництва школи з басейном на Новомиколаївці. Перемістіть білу крапку праворуч і ви побачите сучасне фото школи).
Уперше про будівництво залізниці між Бобринцем та Єлисаветградом заговорили у 1890 році. 13 травня того року Земські збори Єлисаветградського повіту постановили клопотати про будівництво залізниці з Долинської на Одесу та про будівництво з’єднувальної гілки Єлисаветград – Бобринець.
Друга хвиля розмов про цю залізницю розпочалася у травні 1897 року.
На земському зібранні під час обговорення доповіді про будівництво елеватора у місті Вознесенськ, гласний П. Зелений наголосив на необхідності з’єднати Єлисаветград з Бобринцем ширококолійною залізницею. Земські збори погодилися з тим, що ця гілка сприятиме економічному розвитку повіту, зокрема сільськогосподарської промисловості і доручили управі провести економічні розрахунки вартості будівництва… вузькоколійки.
Згодом земство неодноразово поверталося до цього питання, проте спорудження залізниці так і не розпочалося.
Питання спорудження залізниці обговорювали і за радянської влади. 14 листопада 1926 року газета "Зінов’євський пролетар" надрукувала замітку:
"Проект проведення залізниці Бобринець – Зінов'євськ. Президія Окрвиконкому запропонувала Окрпланкому оновити та переглянути старий проект проведення залізнично-дорожньої лінії Зінов'євськ – Бобринець". Як відомо, Бобринецький район – великий хлібний центр у нашому окрузі. Місто Бобринець знаходиться від нас за 50 верст і доставка хлібних продуктів змушує державні хлібозаготівельні органи витрачати багато коштів на доставку зерна".
Але й комуністи далі слів не пішли і залізницю не стали будувати, проєкт так і залишилася нереалізованим задумом. Штучний інтелект побачив залізницю у Єлисаветграді такою, як на зображенні нижче.
Єдиний у Кропивницькому підземний перехід розташований на перехресті вулиць Соборна та Героїв України. Його будівництво розпочали у 1990 році на замовлення комунального підприємства "Добробут".
Згідно з проєктом, загальна площа "підземки" мала становити понад 1300 квадратних метрів. Через 5 років незавершений об'єкт передали на баланс міської ради. Лише в 2008 році перехід офіційно відкрили, витративши на його будівництво орієнтовно три мільйони гривень.
У перші роки тут стояли торгівельні павільйони і люди активно користувались "підземкою". Проте у 2011 році у переході сталась пожежа, причини якої досі невідомі. Відтоді люди не надто охоче ним користуються. Нині перехід має такий вигляд, як на фото нижче.
За словами Володимира Поліщука, в місті мало бути декілька таких переходів. Пошукові роботи перед будівництвом виконувало підприємство "Укргіпрокомунбуд" з Дніпропетровська (нинішнього Дніпра – ред.).
Підземні переходи планували зробити на вулиці Карла Маркса (нині Велика Перспективна) на перехрестях з вулицями Шевченка, Карла Лібкнехта (нині – Преображенська), Яна Томпа (нині – проспект Європейський) та Ушакова (нині – Святослава Хороброго), а також на вулиці Героїв України біля радіозаводу.
У книзі Володимира Поліщука "Планували одне, а збудували інше" йдеться про те, що 18 вересня 2008 року міський голова Володимир Пузаков перерізав червону стрічку біля одного із входiв до підземного переходу – з боку скверу Слави.
"Кіровоградці отримали можливість долати перевантажене автомобілями перехрестя вулиць Героїв Сталінграда, 50 років Жовтня та проспекту Правди без остраху потрапити у дорожньо-транспортну пригоду, – повідомляла "Вечірня газета".
Тоді Володимир Пузаков сказав, що перехід був законсервований протягом 25 років. Мало хто вірив в успіх цього починання. Але знайшли інвестора, який погодився вкласти власні кошти у добудову об'єкта. Хочу наголосити, що жодної копійки з міського бюджету витрачено не було. На черзі другий етап будівельних робіт: інвестор зобов'язався через рік здати в експлуатацію перехід з вулиці 50-річчя Жовтня на Андрiївську".
Підземний перехід біля старого автовокзалу так і не добудували. А підземним переходом біля "Колгоспного ринку" не надто охоче користуються люди, торговельні МАФи там нині не працюють. Ми запитали у штучного інтелекту, який вигляд могли би мати непобудовані підземні переходи і ось яке зображення він згенерував.
Під час підготовки публікації ми використали матеріали з книг:
Нагадаємо, в рамках проєкту "Закохані у Кропивницький" журналісти Точки підготували добірку музеїв, які варто відвідати у нашому місті.
Читайте також: Показують Україну світові. Колектив "Світанок" з Кропивницького їздить з культурно-дипломатичними місіями за кордон
Головне сьогодні
