07 грудня 2023, 17:45
У Кропивницькому зо три роки розвивають традицію вибійкарства. Костянтин Данильченко не лише робить трендовим давнє мистецтво декорування, а й переносить орнаменти зі старовинних речей на сучасні. Так вибійчані чи вишивані дракони, квіти і птахи отримують нове життя. До слова, шемаг із вибійкою кропивничанина є навіть у Валерія Залужного. Про сенси, закладені у візерунках, майстер розповів журналістам Точки доступу.
Коли я створюю хустки, я відштовхуюсь від того, що хоче людина, і плюс моє інтуїтивне відчуття. Оцей в'юнок, приміром, це про вміння заплітати свою долю, м'яко обходити негаразди. Птахи – це про волю, свободу, політ, вміння долати перешкоди. Різний пишний орнамент – це про силу життя, його буяння, а отакі елементи, як ромби чи намистинки ці, схожі на намисто. Коли одягається хустка, ця частина, наче намисто попереду і це вже про оту красу, шляхетність українців.
Костянтин Данильченко показує хустку дружини Інни.
Візерунки розповідають про волю та рішучий характер. Саме дружина подарувала майстру перші штампи.
І юрист за освітою так захопився вибиванням, що заснував майстерню "Будяк кучерявий". Нині його хустки у кожному регіоні України. А ще – у Польщі, Німеччині, Великій Британії, США. Часто це дарунки переселенцям чи тим, хто прихистив їх за кордоном.
В українців багато культурної спадщини було знищено росіянами під різними масками. Знищено, вкрадено, вивезено. І у людей мало що залишилося з тої культурної спадщини. Але є досить великий запит у відновленні її, в створенні такої речі, яка б відображала історію сім’ї, роду.
Вибійкою наші предки оздоблювали рушники, – розповідає чоловік.
Загалом народна орнаментика була поширеною в Україні. А от на Кіровоградщині зразків збереглося мало. На них переважно – насичені червоні кольори. Та Костянтин любить гратись з барвами, вкладаючи різні сенси. До прикладу, сині хвилі – символ його малої Батьківщини. Нині окупованого міста Олешки Херсонської області.
Створення цього одягу – це як один із варіантів показати, якими українці були шляхетними, наскільки вони були багатими і розвіяти багато міфів російської та радянської пропаганди, що українці – це якісь бідні люди, які не могли себе презентувати шляхетно і достойно, насправді, це не так.
На улюбленій хустці співзасновниці етнопроєкту "Баба Єлька" Світлани Буланової – коло життя. Жінка отримала її у дарунок від Кості та Інни у той період життя, коли переживала втрату батька. Це нагадування, що життя продовжується у наступних поколіннях. Пташка символізує пісню, адже жінка збирає фольклор в експедиціях селами та співає у фольклорному гурті.
Я думаю, що я живу саме для того в цьому світі, щоб оцим пісням дати продовження, або, можливо, просто бути ниткою, таким провідником, записавши від старого покоління і передавши молодому.
Світлана розповідає, що нещодавно з подругами по проєкту "Баба Єлька" завітала в етнографічний музей Львова. Під час екскурсії працівниця музею зачепила тему вибійкарства. Вона сказала, що, на жаль, нині цей вид мистецтва практично не побутує. Так склалося, що у цю поїздку всі кропивничанки одягнули вибійчані хустки, тож наперебій почали їх демонструвати. У музеї щиро дивувалися, що народна орнаментика живе на сучасних аксесуарах.
Окрім хусток, Костянтин оздоблює репліки на традиційне вбрання Кіровоградщини. Шиють одяг активісти етнопроєкту "Баба Єлька".
Орнаменти майстер переносить з речей, віднайдених в експедиціях. Вже відбулося 95 експедицій у 105 сіл. Так квіти, дракони і птахи отримують нове життя. Селяться на гаманах, рукавах, спідницях, – розповідає завідуюча етнолабораторією "Баба Єлька" Світлана Листюк.
Світлана говорить, що в етнолабораторії є кілька вибійчаних рушників. До прикладу, рушник із синіми трояндами з Підвисоцької громади.
Рушник з півнями, як символом сімейного вогнища, привезли зі Світловодського району. Такі рушники були традиційними на весіллях. Його придбали у майстрині у 70-х роках, коли готувалися до весілля.
Рушник із написом "Хай буде згода і любов" – також весільний. Імена авторок цих рушників зі Світловодського району не відомі.
Оце, наприклад, старовинний рушник із Байраків, він зберігався в місцевій церкві. У селі на нього навіть казали серветка, а не рушник, хоча він має форму рушника. І візерунки з нього перенесли вже на сучасну спідницю, яка є однією з елементів колекції "Баби Єльки".
До слова, шемаг від кропивницького майстра є і у Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Його у подарунок воєначальнику замовили молодята на весіллі яких Залужний став старостою.
Там закладений сенс із козаком Мамаєм, це як універсальний образ українця. Він такий спокійний, розважливий, він досить сильний. Крім того, там ще про єдність українського народу, про його силу, звитягу, про оцю тяглість козацької військової слави, яку зараз продовжують наші захисники. І, звісно, про перемогу України, що відбудеться завдяки їм.
Нині майстер оздоблює шемаг для військового. Він українець із єврейським корінням. Тож у роботі Костянтин поєднує єврейську й українську культури. Орнамент починається із Зірки Давида і продовжується візерунком в українському стилі. До кожної речі вибійкар додає опис, про закладені в орнаментиці сенси.
Читайте також: "Журавлі, додому" та українські котики: у Кропивницькому проводять благодійний аукціон (ФОТО)
Головне сьогодні
