Знайомтесь, Кропивницький: мікрорайони Шкільний та Друкарня (ФОТО)

  • Катерина Федченко
  • watch_later 25 липня 2019, 18:30

  • visibility 3468 переглядів

Редакція Точки доступу продовжує спецпроект «Знайомтесь, Кропивницький», за допомогою якого розповідає мешканцям та гостям міста про історію та особливості його мікрорайонів.

Ми вже розповіли про селища Гірниче та Нове, мікрорайони 101-ий, Бєляєва, Космонавтів, Новоолексіївку, Арнаутове та Масляниківку, Кущівку та Завадівкуурбанізоване сьогодення Ковалівки, про приватну й промислову Балашівку, затишну історичну Велику Балку та колоритні "Черемушки" й Вокзальну, розмірену КатранівкуНекрасівку та Новомиколаївку.

Сьогодні ж пропонуємо дізнатися більше про життя мікрорайонів Шкільного та Друкарні.

#1

Розміщення та кордони

Для зручності ми вирішили об'єднати два невеликих мікрорайони  — Шкільний та Друкарня, які розташовані поруч та знаходяться в середмісті Кропивницького. Хоча формально ця територія належить до великого мікрорайону Новоолексіївка, серед містян все ж прийнято окремо виділяти мікрорайон Шкільний та мікрорайон Друкарня.

Тож сьогодні мова йтиме про територію, яку ми умовно окреслили: на півночі вона обмежується вулицею Соборною до вул. Великої Пермської на сході та вул. Комарова на заході. На півдні територія окреслюється вулицею Яновського.

Теpитоpіально та адміністpативно мікрорайон Шкільний та Друкарня належать до міста та підпоpядковуються міській pаді. Адміністpативно знаходяться у Фортечному pайоні Кpопивницького.

#2

Історія

Однією з найстаріших вулиць мікрорайону є вулиця Велика Пермська, її почали забудовувати практично одночасно з фортецею Святої Єлисавети. Кpаєзнавець та письменник Юpій Матівос у своїй книзі «Вулицями pідного міста» зазначає, що невдовзі сюди перевели Пермський карабінерний полк, який і розселили у новозведених будинках. Пізніше тут виникали інші вулиці, тому весь район отримав назву Пермської слободи. Оскільки вулиця злилася з Бобринецецьким шосе, вони склали єдину транспортну магістраль у складі поштового тракту Миколаїв - Кременчук.

Міський трамвай

Призначення Пермської як транспортної вулиці визначалося і в будівництві міського трамвая на самому початку вулиці (тепер там знаходиться дитячо-юнацька спортивна школа та факультет фізичного виховання педуніверситету ім. В. Винниченка). 10 листопада 1896 року відбулося урочисте закладання машинного приміщення для міського електричного трамвая. Тут же були збудовані ангари та адміністративні приміщення. Регулярний рух вагонів трамвая на головній лінії розпочався 13 липня 1897 року (за старим стилем). Починалася лінія від залізничного вокзалу, проходила вул. Бульварною, Двірцевою, В. Перспективною, В. Пермською до пивзаводу. (Це підприємство, що офіційно називалося "Акціонерне товариство Єлисаветградського пивомедоварного та солодоварного заводу "Г.О. Зельцер" споруджено одночасно з трамваєм). Лінією курсувало влітку п'ять відкритих, а взимку стільки ж закритих моторних вагонів.

"Хлібне місце"

У книзі Володимира Поліщука "Там, де Інгул круто вився" зазначається, що вулиця Пермська здавна була "хлібним місцем" і там розташовувався млин Абрама Марковича Вайсенберга.

У 1861 році збудували молитовну школу по Великій Пермській, згодом її переоблаштували й у приміщенні почали пекти хліб.

Млини користувалися спільними двигунами, їх продукція використовувалася як сировина для подальшого виробництва та збувалася на місцевий ринок.

Зараз на цій вулиці знаходиться хлібзавод.

Вулиця Соборна

Вулиця Соборна є однією з найбільших вулиць мікрорайону Друкарня. Окремі будинки почали зводити тут у 50-х роках для працівників заводу «Червона зірка». Ця вулиця була неофіційним продовженням вулиці Карла Маркса  і мала назву 50 років Жовтня.

вул. Соборна в період німецької окупації

У 60-70 роках забудова колись порожніх місць від Фортечних валів до Черемушок повністю завершилася і сформувалася окрема вулиця. Тепер Соборна стала своєрідним торговим рядом, а при злитті її з вул. Академіка Тамма розміщений найбільший у місті продовольчо-промисловий ринок"Колгоспний", який у народі має назву «критий», а також ринок "Європейський".

#3

Фортеця Єлисавети — історичний початок міста

Фортеця Єлисавети (Єлисаветинська фортеця; трапляється також написання Фортеця Єлизавети, Єлизаветинська фортеця) — фортеця-зірка, адміністративний центр Новосербського поселення (Нової Сербії та Новослобідського козацького полку). Названа на честь Святої Елисавети, покровительки імператриці Єлисавети.

Фортеця мала форму правильного шестикутника периметром до 6 верст. Єлисаветинська фортеця була головним поселенням (штаб-квартирою) Новослобідського козацького (згодом Єлисаветградського пікінерного) полку. Фортеця була одним з оплотів російського впливу в регіоні: протягом 1753-1764 вона була місцем перебування вищого російського командування на півдні України. 

План фортеці Святої Єлисавети

Як зазначається в історичному та археологічному нарисі про фортецю Єлисавети, опублікованому на сайті наукової бібліотеки ім. Д. Чижевського, 11 січня 1752 р. було видано наказ цариці Єлисавети про будівництво фортеці.

Вже у 1753 р. розробили проект фортеці, для якої генерал-майор О. І. Глєбов, що очолював будівництво, визначив конкретне місце — правий високий берег у верхів'ї річки Інгул. Серед переваг та зручностей саме цього місця відмічались: наявність лісу, піску, глини, каменю для фундаментів, хорошої глини для цегли та близькість річки.

Фортецю Св. Єлисавети з урочистостями було закладено 18 червня 1754 року. Будівництвом керував інженер-майор, пізніше полковник Людвиг Іоганн Менцеліус, а плани затверджував Сенат. Хоча в спорудженні фортеці найбільше було зацікавлене новосербське населення, проте будівництво повинні були виконувати російські піддані. Сенат наказав відрядити з Лівобережної України 2 тис. козаків (8-ми полків). Гетьман Кирило Розумовський поставився до цієї вимоги дуже вороже, і послав тільки 500 душ. Число їх було збільшене до тисячі чоловік, надісланих із Полтавського й Миргородського полків. Окрім українських козаків, підсусідків, посполитих земляні вали й укріплення будували російські солдати, новосербські поселенці.

Оборонний потенціал фортеці полягав у її глибоко продуманому плані захисту від нападу ворога. Внутрішня лінія оборони (власне фортеця) складалась із земляних валів висотою 14 метрів у формі правильного багатогранника й мала шість бастіонів. Бастіон — це великий ромбовидний виступ лінії укріплень, кожен мав свою назву: Св. Петра, Св. Катерини, Св. Олексія, Св. Архангела Михайла, апостола Андрія Первозваного, Св. Олександра Невського. Цитадель на бастіонах була оснащена брустверами з дерев'яного частоколу та гарматами.

Зовнішня лінія оборони складалась із 6 равелінів. Равелін — це невелике ромбовидне і укріплення перед головною лінією оборони, що зв'язане з цитаделлю спеціальними проїздами, їм передували невисокі насипи — гласіс. Рови навкруг насипу збільшували висоту валів і ніколи не заповнювались водою.

У середині фортеці, у бастіонах було побудовано арсенали й порохові погреби, поряд із ними розміщувались казарми, провіантські магазини, гарнізонна канцелярія, гостинний двір, військові склади, генеральські та бригадирські будинки, штатські та оберофіцерські двори, лазарети, гауптвахта та інші будівлі. Була й криниця, але, як указано в записах, дуже глибока й з "неважною водою". Крім криниці біля воріт були ще два басейни для привозної води.

Посередині площі у 1753 році, почала будуватись одноярусна дерев'яна Троїцька церква з дзвіницею. Петербурзькому архітектору А. Ф. Вісту було замовлено проект на кам'яну церкву, одначе він не виконав завдання, хоча на будівництво церкви й були виділені кошти. Троїцька церква була закрита в 1813 році через старість і руйнацію. Натомість у Єлисаветграді відбудували нову кам'яну Успенську церкву. Сьогодні на місці вказаної церкви встановлено хрест із пам'ятним написом.

Пам'ятний хрест на місці Троїцької церкви

Особливо виділялось на Соборній площі адміністративне приміщення. Прямокутне в плані, з усіх боків обнесене галереєю, посередині мало триярусну вежу, завершену банею. Церква та цей будинок прикрашали головну площу внутрішньої забудови фортеці. Заїхати до фортеці можна було по дерев'яних містках тільки через троє воріт: Троїцькі (головні), Пречистенські, Всесвятські.

Таким чином, фортеця Св. Єлисавети була найбільш потужним земляним укріпленням у центрі трирівневої системи російської оборони від кримських татар і Туреччини. Це обумовило наділення коменданта фортеці особливими повноваженнями, до яких належали: контроль за виходом козаків із земель Військових, постачання їх товарами з України, митний контроль, певна дипломатична самостійність у стосунках із Польщею та Туреччиною тощо.

В 1784 році фортеця була роззброєна й формально "…обращена во внутренний город", оскільки після входження Криму до складу Російської імперії, вона втратила стратегічне значення прикордонної фортеці. Але фактично вже протягом першого десятиліття свого існування фортеця Св. Єлисавети разом із своїм форштадтом набула ознак міста, що знайшло своє відображення в графіці герба міста Єлисаветграда, затвердженого 6 серпня 1845 року, який включає в себе зображення фортеці і дату початку її будівництва

Зараз фортеця роззброєна і є музеєм під відкритим небом. Туристів зустрічають старовинні гармати — свідки колишньої слави і могутності. Також на території фортеці є кладовище героїчно загиблих солдат в боях Другої світової війни, в центрі якого розташований пам'ятник «Вічний вогонь».

#4

Транспорт

Шкільний та Друкарня  — мікрорайони, забудовані здебільшого багатоповерхівками. Всі маршрути громадського транспорту курсують переважно вулицями Собрною, Великою Пермською та вул. Яновського.

На території мікрорайонів курсують такі тролейбусні та автобусні маршрути:

Автобусні маршрути:

№46 (селище Гірниче – Новомиколаївка);

 №104-A (площа Богдана Хмельницького – Критий ринок;

№111А (Стара Балашівка – Озерна Балка);

№111-Б Стара Балашівка – площа Богдана Хмельницького (Стара Балашівка-100-й мікрорайон, Черемушки, вул. Соборна, центр, Солодка Балка, Стара Балашівка).

№116 Никанорівка – Селище Молодіжне (через Бобринецький шлях та вулицю Велику Пермську)

№274 (площа Богдана Хмельницького – селище Нове) (через вул. Соборну, просп. Євгена Тельнова, Університетський);

Тролейбусні маршрути:

№4 вул. Попова – Лісопаркова (через просп. Євгена Тельнова, вул. Соборну, вул. Велику Перспективну).

№5 101-й мікрорайон – Залізничний вокзал (через автовокзал №2, вул. Яновського, вул. Садову, вул. Велику Пеpмську, вул. Велику Перспективну);

№10 вул. Жадова – Лісопаркова  (через просп. Євгена Тельнова, вул. Соборну, вул. Велику Перспективну);

Через Шкільний та Типографію курсують маршрутні таксі приватних перевізників № 1-Ц, 3, 4, 5, 8, 11, 14, 21, 44, 104, 108, 113, 115, 116 А, 134, 104, 274 та приміські маршрути № 220, 283, 284, 550.

Комунальний транспорт є більш надійним і комфортним. Він їздить за чітко окресленим графіком, якого водії автобусів суворо дотримуються.

Проїзд на маршрутних таксі коштує 5 грн, комунальний же транспорт буде дешевшим – від 2,5 до 4 грн.

#5

Соціальна інфрастуктура

Шкільний та Друкарня знаходяться у середмісті Кропивницького, тому мають досить розвинену інфрастуктуру. На території мікрорайонів знаходяться школа №16, та № 32, дитячий садочок №72 "Гномик", НВО №3 "Спеціальна загальноосвітня школа - дитячий садок для дітей з вадами слуху", готелі "Турист" та "Єлисаветград", кінотеатр, приватна лікарня Святого Луки та центральна міська лікарня №1.

Школа №16

ЗНЗ І-ІІІ ступенів №16 – ДЮЦ "Лідер" була відкрита у вересні 1973 року. Школа працювала у 2 повні зміни. В ній щорічно навчалося понад 1600 учнів. 2000-2001 навчальному році школа №16 піднялася на вищий щабель навчально-виховного процесу. Першими в області розпочали експеримент «Психолого-педагогічне проектування особистості учнів».

Нещодавно на теpитopії НВO №16 відкpили футбoльне пoле зі штучним пoкpиттям.

НВО № 32  була збудована у 1962 році за типовим проектом та розрахована на 960 учнів. В школі відкривають класи з поглибленим вивченням англійської мови. На базі школи був створений хореграфічний ансамбль "Анюта".

Дошкільний навчальний заклад №72 "Гномик" функціонує як освітньо-інформаційний центр Національної мережі Шкіл сприяння здоров’ю. Має для цього необхідну матеріально-технічну базу, яка нараховує комплекс багатофункціональних приміщень: фізкультурну залу, гімнастичну залу, музичну залу, клас хореографії, плавальний басейн, кабінет з лікувальної фізкультури, фізіотерапевтичний  кабінет, фітобар, логопедичні кабінети, кабінет практичного психолога, комп'ютерний клас.

ДНЗ №72

НВО №3 "Спеціальна загальноосвітня школа - дитячий садок для дітей з вадами слуху" розпочала свою роботу 1995 року. У школі є 7 класів, у яких навчається 25 учнів з вадами слуху. Навчальний заклад здійснює корекційно-розвивальну та компенсаторно-реабілітаційну роботу, відповідно забезпечує базову, загальну середню освіту, яка відповідає державному цензовому рівню освіти.

НВО №3 "Спеціальна загальноосвітня школа - дитячий садок для дітей з вадами слуху"

На території мікрорайону Шкільний функціонує спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву «Надія» — державна обласна спортивна школа для підготовки, виховання і тренування спортсменів. У школі є 2 спеціалізовані спортивні зали для занять спортивною гімнастикою, які обладнані сучасним гімнастичним знаряддям, плавальний басейн, спортивний зал для фізичної підготовки плавців, тренажерний зал, зали хореографії та аеробіки, роздягальні з душовими, медичний пункт.

Спортивна школа

На території Шкільного мікрорайону розміщені обласний апеляційний суд та прокуратура.

Окружний суд утворений у м. Єлисаветграді  у 1874 році за клопотанням міського громадського управління і повітового земства шляхом затвердження Російським Імператором рішення Державної Ради. 

Окружний суд. Архівне фото

Окружний суд був розташований у спеціально придбаному державою будинку в статського радника К.В. Соколова-Бородкіна будинку по вул. Великій Пермській, 2, де у даний час перебуває апеляційний суд Кіровоградської області.

В мікрорайоні Друкарня розташована перша і єдина у Кропивницькому приватна лікарня ім. Святого Луки. Лікування проводиться в стаціонарі лікувально-діагностичного центру, є також денний і домашній стаціонари. На базі лікарні створена власна лабораторія, проводиться променеве обстеження. 

Також на "Валах" розміщується центральна міська лікарня №1. Медична установа довгий час перебувала у занедбаному стані, лише останнім часом тут поступово почали проводити ремонтні роботи. Так, у вересні минулого року відремонтували дитяче інфекційне відділення. На нього з міського бюджету виділили 1,5 мільйони гривень. Тепер у відділенні гарні світлі палати, з новими ліжками та санвузлами, з казковими візерунками на стінах, які створили викладачі та вихованці дитячої художньої школи, маніпуляційні із сучасним обладнанням.

Дитяче інфекційне відділення

На базі міської лікарні функціонує єдиний в місті хоспіс  (медичний заклад, в якому перебувають важко хворі з прогнозованим летальним наслідком, - ред.). Пoнад двадцять рoків пацієнтські та вoлoнтeрські oрганізації вимагали відкриття паліативнoгo відділeння. Хоспіс розрахований на 15 ліжок, є одномісні та двомісні палати. Обладнані кімнати для медичного персоналу, волонтерів та родичів.

Хоспіс

На окресленій території розташовуються два готелі: "Турист" та "Єлисаветград",  а також єдиний  в місті кінотеатр "Портал". 

Серцем мікрорайону Шкільний є ринок "Пермський".

Своєрідною "візитівкою" мікрорайону Друкарня є недобудована багатоповерхівка, яка розташована на найвищій точці міста і у народі носить назву "скелет".

#6

Замість післямови

Друкарня та Шкільний — невеликі, але зручні мікрорайони.

Вони містять майже все необхідне для комфортного життя: від розгалуженої транспортної розв'язки та торгівельної різноманітності, до затишку та розміреності.

На районах збалансовано межують державні, розважальні та соціальні заклади, магазинчики та багатоповерхівки.

Люди в мікрорайонах Шкільному та Друкарні живуть дружно та вцілому задоволені життям.

"Мені все пообається. Багато магазинів, ринок. Поряд дитячий садок та школа. Маршрутки ходять справно, вуличне освітлення є. Єдине, що турбує — занедбана територія поруч з дитячим садком. Хотілося б щоб тут створили дитячий майданчик чи сквер для відпочинку", - говорить мешканка мікрорайону Шкільний Лілія.

"Нам все подобається, це чудовий для життя район. Зручно доїхати до будь-якої частини міста. Проблеми з омвітленням вулиць немає. Загалом спокійний та затишний район", - зауважують мешканки Друкарні Ольга та Наталія.

Мікрорайони Шкільний та Друкарня мають свою історію, атмосферу та маленькі приємні особливості, які стають помітними лише при ближчому знайомстві.

Більше про мікрорайони – у фоторепортажі Олександра Козловського:

Пам'ятник воїнам-інтернаціоналістам біля спортивної школи

Будівля обласної прокуратури

вул. Велика Пермська

Спортивний майданчик на Великій Пермській

ДНЗ №72


Лікарня святого Луки

Пам'ятний знак борцям за волю України

Кропивницький слідчий ізолятор

міська лікарня №1

Пам'ятний знак, присвячений українським захисникам

Фігура Скорботна Мати