Знайомтесь, Кропивницький: мікрорайон 5/5, бульвар Студентський та їхні околиці (ФОТО)

Трохи історії: мікрорайон 5/5 та прилеглі вулиці

Краєзнавець та письменник Юрій Матівос у книзі "Вулицями рідного міста" пише, що до середини 50-х років минулого століття місцевість від вулиці Берисавської (сучасна Єгорова) до залізничної колії була мало забудована. Тут знаходилися лісові склади, землянки під назвою «Кузні», іподром та Петропавлівське кладовище. Оскільки на цій, досить великій, площі щонеділі проводилися ярмарки, вона називалася «Ярмарковою». Поряд знаходилася стара Кінна площа, хоча у радянські часи коней на ній не продавали.

Отже, у середині 50-х років, згідно з генеральним планом забудови міста, його межі планували розширити, насамперед - у північній частині, тобто за рахунок Ярмаркової площі. Також збиралися продовжити вулицю Карла Маркса, а перпендикулярно до неї збудувати нові. Наприклад, вище Бериславської був спланований проспект Сталіна (сучасний Студентський бульвар, - Ред.).

Студентський бульвар

Першим спорудженим на ній будинком стала триповерхівка на перетині майбутнього проспекту і продовженої вулиці Карла Маркса під номером 5/5. Цей будинок і започаткував народну назву цілого мікрорайону – «Пять-п'ять». Проте пізніше у кварталі вулиці Карла Маркса збудували лише 2 будинки: красиве приміщення колишньої школи підготовки керівних кадрів сільського господарства та житловий будинок на розі вулиці Карла Маркса і проспекту Сталіна під №5. Тепер будинок має номер «3/5».

Місцеві краєзнавці стверджують, що перший кутовий будинок на розі Береславської та Великої Перспективної, який мав до кінця 50-х років номер «5/5», пізніше отримав номер «11/11». Вони припускають, що частина інших будинків кварталу мала нумерацію, яка починалася із 5/5.

Будинок 5/5, від якого пішла назва мікрорайону. Фото: Краєзнавство: Центральний регіон

Вулиця Бериславська – Єгорова або Вулиця трьох століть

Чому «Вулиця трьох століть»? Так-от: є факт, про те, що її заснували ще перші переселенці, які прибули на береги річки Біянки одразу після царського указу 1751 року про заселення цих місць. Це були жителі придніпровського містечка Берислав, відомого у писемних згадках ще з ХІV ст. Починалася вулиця Бериславська у ковиловому степу на лівому березі Біянки, доходила спершу до вулиці Архангельської.

У ХІХ ст. «Вулицю трьох століть» продовжили аж до Невської (нині – вул. Пашутіна). Такою вона була до кінця 40-х років ХХ ст. Більшість мешканців вулиці раннього періоду її існування належали до волохів – вихідців із Молдавського князівства або Волошини. Не випадково поблизу Бериславської виникли провулки Тираспольський і Перикопський, а увесь цей район у народі і тепер називають «Молдаванкою».

Вулиця, що пам'ятає В'ячеслава Чорновола 

Теперішня вулиця В'ячеслава Чорновола пролягає від вулиці Євгена Чикаленка до площі Богдана Хмельницького. Її перетинають вулиці Єгорова, Гагаріна, Шевченка, Дворцова, Віктора Чміленка, Тараса Карпи та Гоголя. Недаремно вона носить ім’я  українського дисидента В'ячеслава Чорновола.

Вулиця виникла у 50-х роках XIX ст під іменем «Іванівська», за планом забудови міського архітектора Андрія Достоєвського.  У 1926 року була переіменована на честь наркома Анатолія Луначарського.

Після відновлення незалежності України стало актуальним питання про нову назву цієї вулиці: найбільш підтримуваний варіант – «вулиця В'ячеслава Чорновола». І невипадково: саме тут В'ячеслав Чорновіл дав свою останню лекцію у житті, провівши зустріч із міською громадою.

Михайлівська: вулиця, що повернула ім’я  

Наприкінці ХVІІІ століття почалося будівництво вулиці Михайлівської, від імені першого царя з династії Романових Михайла Федоровича. Під такою назвою Михайлівська проіснувала до 1924 року. Саме тоді у Радянському Союзі зародилася тенденція масово увічнювати вождів комуністичної партії. Ім'я Зінов'єва одержало не тільки місто, а ще залізнична станція. Не обійшло стороною і Михайлівську. Але з новою назвою місто і вулиця проіснували недовго. У грудні 1934 року в Ленінграді було застрелено першого секретаря тамтешнього обкому партії Сергія Кірова. У вбивстві звинуватили Зінов'єва. Його розстріляли, а місту і його вулиці дали назву жертви убивці.

У 2014 році в рамках декомунізації вулиця Кірова повернула колишню назву – «Михайлівська».

вул. Михайлівська

Будинок на фундаменті з могильних плит

На території мікрорайону 5/5, за адресою вул. Велика Перспективна 11/11, розташований будинок, про який серед місцевих мешканців точиться немало розмов. Особливість багатоповерхівки в тому, що для закладання її фундаменту використовували старі могильні плити. Якщо добре придивитися, то їх і зараз можна побачити.

Як стверджують місцеві краєзнавці, кілька будинків в мікрорайоні 5/5 побудовані в 1930-х роках після руйнування цвинтарів, що розташовувалися в районі сучасної Некрасівки. Робітники брали могильні камені у якості будівельних матеріалів.

Завод "Ельворті"– промислове серце міста

На вулиці Євгена Чикаленка, 1 розташовується одне з найдавніших підприємств у галузі сільськогосподарського машинобудування не тільки міста, але і області ПАТ "Ельворті". На підприємстві виробляють посівну, грунтообробну техніку, а також техніку для захисту рослин високого технічного рівня на основі нових технологій. Завод має незалежне інженерне забезпечення: інженерно-технічні служби виконують повний цикл робіт (від розробки до впровадження у виробництво сільськогосподарської техніки).

А історія заводу "Ельворті" бере свій початок у 1874 році. Тоді англійські підприємці Роберт і Томас Ельворті заснували в місті Єлисаветград майстерню зі збірки, регулювання і підготовки сівалок зарубіжного виробництва на продаж. Площу під цю майстерню орендували на сусідньому заводі. На той час у майстерні працювало 12 робочих.

Родина Ельворті. Фото зі спільноти Краєзнавство: Центральний регіон

Деякі дослідники стверджують, що в провінційному Єлисаветграді Херсонської губернії Роберт і Томас зупинилися випадково. Сімейна легенда свідчить, що, вперше прибувши до Єлисаветграда, брати познайомилися в міському парку з двома симпатичними дівчатами - француженками. Після цього молоді люди часто проводили час в тому ж парку, де розмовляли з новими знайомими. За однією з версій саме це стало причиною того, що брати Ельворті вирішили влаштуватися в нашому місті.

За другою версією, вибір на користь Єлисаветграда Ельворті зробили через те, що в ті роки в місті практично була відсутня будь-яка промисловість. Отже, існував надлишок незадіяної робочої сили і гостра потреба в робочих місцях. До того ж через місто вже була прокладена гілка залізничної дороги. Швидше за все, ця версія не позбавлена логіки, хоча перший варіант виглядає куди більш романтично.

Попит на сівалки був великий і постійно зростав. Тож Брати Ельворті почали будівництво заводу з виготовлення кінних сівалок, пізніше - дробарок, маслобойок, млинів та інших сільськогосподарських машин. За короткий час було побудовано ливарний, ковальський, деревообробний цехи та інші споруди. Завод набирав потужності, розширювався, збільшував випуск машин. У 1908 році завод стає одним з найбільших акціонерних товариств у сфері виробництва сільськогосподарської техніки в Наддніпрянській Україні початку ХХ століття. Представництва компанії братів Ельворті (завод «Ельворті» - офіційна назва підприємства до 1922 р.) перебували в 52-х містах, в тому числі – у Лондоні та Нью-Йорку.

Серед освіченої єлисаветградської громади британський підданий, фабрикант Роберт Ельворті був відомий як щедрий меценат. Роберт виділив кошти на будівництво школи (зараз це школа № 3), допомагав прокладати трамвайну гілку, фінансував театр, лікарні, будував житлові будинки для працівників заводу в мікрорайоні теперішньої Новомиколаївки.

Після Жовтневої революції 1917 року підприємство почало занепадати. У квітні 1919 року завод «Ельворті» було націоналізовано. У 1922 році його перейменовано  на завод «Красная звезда».

У післявоєнні роки завод був повністю зруйнований. Його відновлення почалося вже після звільнення міста від німецько-фашистських загарбників. Відомо, що до кінця 1944 року було виготовлено 262 сівалки і велика кількість боєприпасів.

У часи Радянського Союзу завод «Красная звезда» випускав більше 50% зернових сівалок  від числа загальносоюзного випуску, і забезпечував Союз кукурудзяними, буряковими та овочевими сівалками на 100% .

2003 рік – рік перейменування «Красной звезды» на «Червону зірка». Нині братам Роберту і Томасу Ельворті біля заводу встановлено пам'ятник, а на фасаді житлового будинку, зараз музеї підприємства - меморіальну дошку. У залах музею «Червона зірка» зібрані експонати, що відображають історію заводу з дня його заснування.

пам'ятник братам Ельворті

24 жовтня 2016 року ПАТ "Червона зірка" повернув свою першу історичну назву - ПАТ "Ельворті".

Ангел, який охороняє місто

На Соборній площі, з якої починається вулиця Велика Перспективна, знаходиться унікальний пам’ятник Ангелу-охоронцю України. Монумент з'явився в 2004 році з нагоди святкування 250-річчя заснування міста та на честь 2000-річчя з дня народження Ісуса Христа. Автори пам’ятника – скульптор Анатолій Гончар і архітектор Віталій Кривенко,- для його створення використали 2000 м² бруківки і 350 м² архітектурних виробів. Граніт для пам'ятника привозили із Войновського, Капустинського та Крупського родовищ. Монумент Ангелу-охоронцю України являє собою бронзову триметрову статую ангела, яка піднімається на дев’ятиметровій колоні над Соборною площею. Тепер пам’ятник з написом «Бережи, Боже, Україну» вважають унікальним оберегом міста.

Соборна площа

Поряд з Ангелом-охоронцем знаходиться соборний храм Благовіщення Пресвятої Богородиці. Оформлений він у стилі українського бароко. Це другий храм України з автоматичною дзвонарською системою.

Соборний храм розділений на дві частини. Верхня частина храму має балкон, на якому розташований клірос і з якого мирянам зручно спостерігати за ходом богослужінь.

21 вересня 2013 року на честь 259-річчя заснування міста відбулося урочисте закладення в фундамент храму капсули з інформацією про дату закладки Храму і підписами осіб, які брали участь в цьому заході. 7 квітня 2014 року, на свято Благовіщення, храм Благовіщення Пресвятої Богородиці освятили і на куполи встановили хрести. 21 вересня 2014 року відбулося офіційне відкриття Недільної школи, а влітку розпочали роботу дитячий табір «Благовіст» з концепцією впровадження християнських цінностей та українських традицій, та клуб для молоді «Живи на повну».

Кузня майбутніх медиків

Філія Донецького медичного університету

На Великій Перспективній, 1 знаходиться філія факультету Донецького національного медичного університету. Раніше в цій будівлі знаходився Кіровоградський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ. Міжнародний медичний фaкультет та медичний факультет №2 за спеціальностями "Медицина" та "Стоматологія" переїхали до Кропивницького у 2016 році через воєнні дії на Сході. З відкриттям філії медичного вишу в Кропивницькому побільшало студентської молоді, зокрема іноземних студентів.

У 2018 році навколо навчального закладу розгорівся міжнародний скандал. Конфлікт виник через протести іноземних студентів, які нарікали на погану якість навчання та відсутність клінічної бази й бібліотеки, погані умови проживання у гуртожитках. Під час перевірки вишу було виявлено фінансові порушення з боку фірм-посередників, які організовували навчання іноземців. Тоді близько сотнi iноземних студентiв вийшли на мiтинг пiд стiни вишу.

Наразі конфлікт вже вичерпано, але це завдало суттєвого удару по репутації вишу та країни.

Біля входу до університету розташована улюблена локація багатьох містян лавка "Закохані ліхтарі". Проект реалізували у 2018 році у рамках "Громадського бюджету"

Існує легенда, щo "Закoхані ліхтаpі" викoнують бажання, багато містян призначають побачення саме на цій лавці.

Медичний коледж

Медичний коледж ім. Є. Мухіна знаходиться за адресою: Студентський бульвар, 16. Його історія бере свій початок у 1928 році, коли у тодішньому ще Зінов'євську відкрили медпрофшколу.

Зараз випускники 9-11 класів міста і області можуть здобути там спеціальності фельдшера, медичної сестри, акушера та фармацевта. Студенти навчаються в 4-поверховому навчальному корпусі з навчальними кімнатами на клінічних базах та кабінетами із сучасним обладнанням, комп'ютерні класи, бібліотеку та читальні зали. Поряд із коледжем знаходяться гуртожитки для студентів.

"Зірка" Кропивницького

На вулиці Гагаріна розташований найбільший стадіон Кропивницького, який носить яскраву назву "Зірка". Стадіон є домашньою ареною футбольного клубу «Зірка», який, на жаль, у 2019 році знявся з Всеукраїнських змагань з футболу серед команд клубів Професіональної футбольної ліги. 

У 2014 році стадіон реконструювали для проведення Всеукраїнського чемпіонату з легкої атлетики: вдосконалено систему дренажу, підігріву футбольного поля та газону, також зазнало змін легкоатлетичне ядро стадіону. У рамках реконструкції збільшили розміри основного футбольного поля та ввели в експлуатацію тренувальний майданчик зі штучним покриттям. А ще на стадіоні встановили нові потужні освітлювальні щогли та сучасне інформаційне табло. Після реконструкції 2014 року «Зірка» може вмістити 13 305 глядачів.

Соціальна інфрастуктура

Мікрорайон 5/5 та його околиці знаходяться у середмісті Кропивницького, тому мають досить розвинену інфрастуктуру: школа №26, економіко-правовий ліцей "Сучасник" № 34, корпус школи-мистецтв на базі якої функціонує хореографічний ансамбль "Пролісок". Маленькі мешканці мікрорайону мають змогу відвідувати дитячі садочки "Зірочка" та "Краплинка".

У мікрорайоні працюють готелі "Рейкарц" та "Європа", обласна стоматологічна поліклініка, медичний центр "ДокторПРО" та жіноча консультація №2. Тут знаходиться обласне управління міграційної служби, управління ДСНС в області, адміністративний корпус ПрАт "Кіровоградобленерго" та обласний центр зайнятості. Для зручності мешканців у мікрорайоні розташовані відділення багатьох банків та пошти. Тут можна посидітити в затишних кав'ярнях та зробити закупи в магазинах.